55 років разом із профтехосвітою

крокує життям майстер виробничого навчання ВПУ № 22 м. Сарни Павло ЛЕВЧУК, кавалер ордена «Знак пошани», «Відмінник освіти України», справжній майстер своєї справи, порядна, щира та шанована людина

ScanГуркіт двигунів покликав юнака, що народився на Радивилівщині, ще в далекі 60–ті роки минулого століття в поліське містечко Сарни в технічне училище (ТУ) № 15, щоб здобути професію машиніста екскаватора. Хлопець розумів, що вміння керувати механізмами та технікою відкриє перспективне майбутнє, тому й учився сумлінно та наполегливо. Згадує Павло Амвросійович із великою шаною та вдячністю викладачів і майстрів, які відкрили перед ним шлях до професійного зростання, «справжні специ» – Леонід і Валентин Качури, Микола Мусієнко, Олександр Музичук, Володимир Наумець… Це вони – одні з фундаторів профтехосвіти в нашому краї – давали глибокі та ґрунтовні знання вихованцям, які бажали навчатися. Після училища Павло Левчук, як справжній чоловік, відслужив в лавах армії, де й знадобився йому диплом машиніста екскаватора. Працював солдат на досить відповідальній ділянці секретного об’єкта, і доводилося піднімати краном вантажі до 20 т, вартістю до 7 млн руб. Мабуть, такі риси як відповідальність, пунктуальність і добросовісність сформувалися в юнака ще в ті далекі роки при виконанні особливо важливих завдань. Згодом вони супроводжуватимуть його все життя.

Закінчився термін служби в армії і Павло Левчук уже прийшов у СПТУ–40 в якості майстра виробничого навчання, щоб самому викладати, виховувати студентів, продовжувати розвивати профтехосвіту на благо держави. Назавжди запам’ятав майстер і першу групу, адже вчив учнів премудростям професії на екскаваторі  ЕО–350, який із колегою Михайлом Радчуком склали своїми руками – гарні були «курсанти» (так колись називали учнів училища). Усі здали екзамен по роботі на механізмі на «відмінно», а екзаменатором був сам Леонід Качур, – згадує ветеран праці. Багато років возив майстер вихованців на виробничу практику всією територією України, особливо користувалися попитом майбутні фахівці в Київській області, де працювали на спорудженні й обслуговуванні меліоративних систем. Слова подяки Павло Амвросійович чув від керівників ПМК багато разів, адже це йому належала головна роль у професійній підготовці своїх підопічних.

Були групи і тяжкі, згадує майстер, але жодного вихованця не відраховували, бо до кожного наставник міг підібрати свій ключик. Це в Павла Амвросійовича виходить дуже гарно, адже основними принципами його виховання є батьківська турбота, доброта, порядність, щирість. І учні його за це люблять і поважають, бо для багатьох став першовідкривачем лабіринтів життя та мудрим порадником. Тішиться нині своїми випускниками, адже багато з них досягли високого кар’єрного росту, стали справжніми професіоналами, просто порядними людьми. Це і є найбільшою нагородою наставнику за його працю.

Сьогоднішній день майстра виробничого навчання І категорії, 12 розряду (найвищого для цього фаху) Павла Левчука – напружений і багатогранний: проводить практичні заняття з учнями в лабораторії з діагностування двигунів, що є однією з кращих у своїй галузі, бесіди та години спілкування з вихованцями, обов’язково завітає до учнівського гуртожитку, ділиться досвідом із молодими майстрами, бо він є незмінним наставником, зустрічається з батьками.

А ще Павло Амвросійович має чудову родину: найщирішого друга, порадника, кохану дружину Галину Петрівну, двох доньок, зятів і найбільшу радість – п’ятеро онуків – хлопчиків–козаків, які обожнюють дідуся. Нива життя пана Павла щедро засіяна добрими справами, яскравими подіями, щирими людьми та майже тисячею його випускників, перед якими майстер широко відкрив двері у світ професій.

У переддень професійного свята – Дня працівників профтехосвіти – щиро бажаємо справжньому майстру своєї справи Павлу Левчуку наснаги й оптимізму, успішних учнів і нових вершин.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz