Вони й зараз поряд із нами

Щороку 16 вересня українські журналісти та медіа-організації з колегами та небайдужими співвітчизниками долучаються до спільної акції з ушанування пам’яті Георгія Гонгадзе, Павла Шеремета та всіх журналістів, які загинули, виконуючи свої професійні обов’язки.

Пам’ятні заходи приурочені саме цій даті, оскільки 16 вересня – день зникнення Георгія. Напередодні, у п’ятницю, 15 вересня, до приміщення часопису «Сарненські новини», де зазвичай проходить мітинг, прийшли небайдужі до доль газетярів сарненці, місцеві журналісти, поліграфісти, громадські кореспонденти, а також рідні та близькі, знайомі тих творців районного часопису, котрих уже немає поруч із нами.

DSC_3232Захід розпочав колишній головний редактор «районки» Георгій Александрович, зазначивши, що, насамперед, присутні зібралися, аби вшанувати пам’ять українських журналістів, кого вбивали, на яких нападали, залякували, водночас і вшанувати всіх, хто в різні періоди: при пануванні Польщі, комуністичного тоталітаризму, та й у роки незалежності України творили, плекали, видавали місцевий засіб масової інформації, але нині пішли за межу життя. Із хвилюванням розповідали про найрідніших людей, які залишили свій слід на сторінках часопису, їх рідні й усі охочі, хто по-справжньому цінить роботу газетярів: Володимир Старовецький, Тамара Боровик, Віталій Зіневич, Людмила Антропова. Тож почули багато щирих і сердечних слів про колишніх сарненських журналістів, поліграфістів, творців «районки», а також і нинішніх, які, не зважаючи на тяжкі часи й економічну нестабільність, не розраховуючи на допомогу тих, хто мав би сприяти журналістам, – видають газету вчасно, в повному обсязі, тримаючи руку на пульсі країни, намагаючись донести читачам якомога більше інформації. Борис Прунь прочитав вірш-оду, присвячену журналістам:

Журналісту – ода

Життя ти вибрав неспокійне,

Завжди на вістрі всіх подій,

Та словом захистиш надійно

Усіх нужденних на землі.

 

Як пробуксовують закони

І справу рухають в тупик,

І хоч не носиш ти погони,

В народі знаний, як правник.

 

Не зовсім любить тебе влада,

Що сунеш ти кругом свій ніс,

Як треба, владу ту до ладу

Поставить справжній журналіст.

 

DSC_3281

Ти совість нації й надія,

Ти сіль землі і голова,

А ось сьогоднішня подія

Підтримає мої слова.

 

Коли сади цвітуть, буяють

Коли вже пада жовтий лист,

Тебе турботи не минають,

Бо ти є справжній журналіст.

 

Надійно вирішиш проблеми

Маленьких сіл, великих міст.

Завжди не знаєш достеменно

На те ось є наш журналіст.

 

Минуле нашої країни,

Її майбутнє маєш хист

Окреслить чесно і надійно,

Бо ти є справжній журналіст.

Неабияк приємно було бачити серед присутніх на мітингу постійних його учасників – учнів і педагогів Сарненської ЗОШ № 4 І-ІІІ ст. Їх присутність дає надію, що в нас справді росте небайдужа, активна, вихована та культурна зміна, адже саме вони творитимуть майбутнє України.

DSC_3206
Фото Василя СОСЮКА

Директор ПП «Редакція газети «Сарненські новини» Світлана Ляшко наприкінці заходу подякувала всім за спільне вшанування пам’яті за загиблими журналістами, акцентувала: «На жаль, ще надто рано казати про безпеку газетярів і медійників, але сподіватимемося, що ситуація покращиться. Нині, як бачимо, журналісти зазнають великих ризиків, ставлячи незручні запитання владі, працюючи в зоні бойових дій і викриваючи корупційні схеми, що негативно впливає на свободу висловлювань ЗМІ в Україні. Проте ми завжди пам’ятаємо, що повинні бути відданими стандартам професії. Прикро, що немає гарантій належного захисту прав журналістів, адже й дотепер замовники вбивств журналістів не покарані. Але щира підтримка громади надає нам віри й оптимізму, й разом із вами почуваємося в безпеці». А ще закликала долучатися до творення «районки» дописувачів: приносити, надсилати цікаві історії про людей, населені пункти, видатні події. Ділитися різною інформацією, яку згодом зможуть прочитати передплатники, тобто наші земляки.

Упродовж мітингу пригадували багатьох газетярів, їх вклад у нинішнє районне видання: де, хто і як працював – у друкарні чи редакції, ким були – журналістом, кореспондентом, коректором?.. Утім, чому ж були? Вони й зараз поряд із нами: у спогадах і думках, фотографіях, які тримали школярі, у надійних комірках нашої незрадливої пам’яті.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz