Кохання не має кордонів

Любов не має меж, часто вона з’єднує людей із різних країн, навіть континентів. Інтернаціональні весілля завжди цікаві та незвичайні. Дороги Катерини й Іоіля переплелися випадково. Катерина зустріла парубка в родичів, до яких приїхав погостювати з Польщі.

Через деякий час закоханий Іоіль запропонував дівчині з Поліського краю стати його дружиною. Ось так сильне почуття охопило серця Катерини й Іоіля. Вони одружилися нещодавно. Це було незвичайне весілля в українсько-польському стилі.

Власне, акцентую не так на весіллі, як на долі цієї миловидої дівчини. Катерина МАСЛЯНЧУК народилася в Сарнах у багатодітній, але неблагополучній сім’ї. Мама, крім Катрусі, мала ще 5 донечок. Завагітнівши 7 дитиною, захворіла. Народила хлопчика недоношеним (26 тижнів) із вагою 1 кг. Ще понад три місяці Дмитрика рятували в реанімаційному відділенні Рівненської обласної дитячої лікарні, згодом ще 3 місяці він перебував у Будинку малюка. У той час Катю, якій ішов 10 рік, уже забрали на виховання Надія й Володимир Маслянчуки, бо мама дівчинки померла після пологів від раку. А на Дмитрика оформляли потрібні папери. Ще двох її маленьких сестричок також узяли на виховання добрі люди. Одній із них, Людмилі, щасливе дитинство подарували Данило й Марія Шабаки, Надії – Василь і Ліда Волосєвичі. Троє старших сестричок Катерини залишилися з батьком, який узявся, здавалося б, їх виховувати. Старша Віра, закінчивши 9 класів, здобула професію перукаря, нині проживає в Харкові. А от Тетяна й Тамара пішли шляхом мами… Нещодавно Таня померла у віці 26 років від СНІДу, де нині Тамара – невідомо. Катруся мріяла запросити її на своє весілля, але не знайшла. Запросила Людмилу й Надію, їх прийомних батьків, а Віра, до речі, навіть дружкою була в неї. Одно слово, хоч і виховували дівчаток різні сім’ї, вони підтримували між собою зв’язок, листувалися, зустрічалися.

Катерина прожила в сім’ї Маслянчуків 16 років. До слова, це незвичайна родина, таких у районі одиниці. Адже Надія Олексіївна та Володимир Романович узяли на виховання 7 чужих діток, і це при тому, що виховали й благословити в самостійне життя 6 рідних. Уже 2 із прийомних одружили. Безумовно, у цих людей  великі серця. Адже  беруть на виховання  здебільшого сиріт, хворих,  діток з неблагополучних сімей. В їх просторій оселі завжди гамірно, смачно пахне, чути Слово Боже та християнські пісні, бо вони християни віри євангельської. Надія Олексіївна працює вчителем християнської етики в Чудельській спеціалізованій школі-інтернаті.

Щодо Іоіля, парубок проживав у місті Щецин, що на північному заході Польщі. Це 7 за величиною місто, де населення становить 408113 мешканців. Старовинний населений пункт має багатогранну та цікаву історію, потужну туристичну інфраструктуру тощо. Іоіль працює на електриком на одному з міських заводів, монтує електроніку в холодильниках. Виховувався в християнській сім’ї, активно бере участь у різноманітни богослужіннях, займається місіонерством. Неодноразово відвідував Африку з благодійною місією.

Молодих людей познайомив чоловік Катерининої сестри – Іван. Якось він їздив у Щецин, щоб відвідати могилку дідуся. Там зустрів Іоіля. Запросив хлопця в Україну погостювати. Тут і познайомився з Катеринкою. Молоді люди зустрічалися лише 3 місяці. Одружилися, нині проживають у Щецині.

Власне, ось так склалася доля Катерини, дівчинки з неблагополучної сім’ї. Її забрали на виховання добрі люди, подарували щасливе дитинство, а Господь – долю. У Біблії є слова, що вселяють віру в краще навіть сиротам: «Бог – батько сиріт» (Псалом 67:6-7). Довіряти Богові – найкращий спосіб змінити обставини, а відтак і життя.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz