В медицині має хист та ще й вправний футболіст

Кожен, хто здобув диплом спеціаліста, прагне працювати за фахом і розвивати свої можливості, удосконалювати вміння, аби отримувати задоволення від улюбленої роботи, одночасно роблячи суспільство хоч на краплину щасливішим. Це лише стимулює людину, надихає на чергові вершини.

І ось, коли все ж таки вдається реалізувати власні професійні плани, одразу виникає бажання піти далі, у велич, аби з високості мати ще більше прихильників свого трудового таланту, бути на видноті й тішитися славою. Проте є й інша категорія людей, які, засукавши рукави, сповна віддаються роботі, не прагнуть знайти від цього власну вигоду й фахово та майстерно сповідують те, що насамперед потрібно оточуючим. Це можна сказати й про завідувача Коростською амбулаторії загальної практики та сімейної медицини, спеціаліста вищої категорії Ігоря ЯКИМЦЯ, який зі своїм багатим лікарським досвідом, знаннями вже давно міг би міряти лаври в елітних клініках країни або ж за кордоном, куди вже неодноразово запрошували. Проте Ігор Петрович категорично відмовляється на користь тих людей, яких обслуговує, з якими поруч живе, яких поважає та до яких дослухається чуйним лікарським серцем.

Із дитинства мріяв стати вчителем фізичного виховання, адже любов до спорту осіла в його серці від народження. Ще учнем Степанської ЗОШ І-ІІІ ст. постійно змагався у футболі, а згодом виступав і за дорослі команди краю. Окрім щоденних футбольних звитяг, практикувався й у місцевій музичній школі.  Та сталося так, що у восьмому класі серйозно захворів на бронхіальну астму й лікарі констатували  невиліковність цієї хвороби, а на спортивне поприще взагалі наклали табу. Це стало тяжким ударом для хлопця, з яким потрібно було б змиритися. Та для Ігоря це був лише виклик долі, чергове змагання, проте цього разу за власне здоров’я. Відтоді почав цікавитися медициною і вже в дев’ятому класі точно знав, що поступатиме в медичний інститут. Завдяки знанням, почерпнутим із фахових книг, консультативних програм, хворобу вдалося не тільки приборкати, а й уникнути численного вживання ліків, при цьому не полишаючи ганяти м’яча.

У 1991 році здобув чергову перемогу в житті – вдало склав іспити для вступу в Чернівецький медичний інститут. Старанний, креативний, наполегливий та охочий до знань студент факультету «Лікувальна справа» відразу зарекомендував себе з найкращого боку. Під час навчання також активно продовжував пропагувати здоровий спосіб життя. Це дозволяло не тільки підтримувати фізичну форму, а й стимулювало розумову діяльність. Йому подобалися всі медичні  спеціальності, та найбільше хотілося бути хірургом, терапевтом або ж невропатологом, тому обрав «мирову» спеціальність – терапію, адже від початку мріяв працювати в рідному селищі.

Після закінчення інституту інтернатуру проходив у Тернопільській медичній академії, де керівництво не одноразово пронувало залишитися на кафедрі з правом обрання будь-якого фаху. Проте потяг до рідного дому, краю переміг.

Трудовий шлях розпочав у дільничній лікарні с. Тутовичі. Пропрацював там два роки, з них півтора – на посаді головного лікаря. 2000-го в селі Корост, що поблизу його рідного Стапаня, почала функціонувати амбулаторія загальної практики та сімейної медицини і районне керівництво запропонувало її очолити. Від цієї пропозиції не зміг відмовитись, позаяк добиратись на роботу значно ближче, ніж у Тутовичі. Згодом пройшов шестимісячні курси за спеціальністю загальної практико-сімейної медицини. Відтоді Ігор Якимець трудиться на посаді сімейного лікаря, зарекомендувавши себе як професійний, вмілий і дбайливий спеціаліст. За роки праці терапевтом довелося пізнати й інші медичні спеціальності: зашивати колото-різані рани, розтинати абсцеси, робити плевральні чи абдомінальні пункції, вилучати сторонні предмети з рогівки ока, слухових і нюхового органів, а спеціалізація сімейного лікаря офіційно надала це право. Також траплялись інфаркти, алкогольні психози, лапаро- і плевроцентези, інсульти, ПХО ран, ДТП і ампутації (самому доводилось формувати культі 5 пальців), міряти очний тиск апаратом Маклакова, читати ЕКГ… Останнє – вночі зшивав рване вухо дитині. Але ж найчастіше людей Коростської сільської ради тривожать ГРВІ, гіпертонія, система травлення та серцево-судинні захворювання. Проте основна мета діяльності сімейних лікарів – це профілактика хвороб. Видатний учений Порогов колись сказав, що найкраща операція та, яку не зробили. Але Ігор Якимець переформатував крилатий вираз відомого лікаря – найкраща хвороба та, яку вдалося уникнути. А ще часто любить наголошувати: «Ліки, які не показані, – протипоказані».

Нинішній працівник МОЗу, волонтер, відомий на теренах Рівненщини сімейний лікар Вадим Вус якось сказав: «Під час фахових лекцій Ігор тихцем всидіти не може й завжди адресує визнаним академікам, професорам додаткові запитання на кшталт: «Як підібрати антикоагулянт після інфаркту з фібриляцією?», «Ви впевнені, що хондропротектори помічні?».

У вільний від роботи час постійно поповнює свій фаховий багаж, читаючи передові новинки в галузі медицини. Систематично цікавиться лікувальною справою за кордоном, порівнює, аналізує й визнає велику різницю і прогалину вітчизняної. «Там (за кордоном – авт.), – каже співрозмовник, – лікування йде за протоколом, тому нічого зайвого лікарі не призначають. Натомість у нас призначають все, що є в аптеці. Дуже важко здолати пострадянський менталітет, коли пацієнти хочуть, аби їм ставили найбільше крапельниць й уколів, хоча весь цивілізований світ уже давно перейшов на пігулковані форми лікування. А ще люди не вміють надавати першу невідкладну допомогу й узагалі не цікавляться цим. Мало приділяють уваги профілактиці хвороб, якою потрібно займатися від народження. Деяких батьків тільки цікавить, як лікувати дитину і які пігулки чи сиропи купувати в аптеці, а мали б запитувати, що саме потрібно, щоб маля не хворіло», – підсумував лікар.

Не залишається осторонь і суспільно-політичного життя в країні. Під час Революції Гідності, узявши відпустку за власний рахунок, працював волонтером на Майдані Незалежності в столиці. Прагне європеїзувати медицину на місцевому рівні, адже саме звідси повинна розростатися й загальнонаціональна. Нині Ігор Якимець обслуговує 4038 співвітчизників із Короста, Малого Вербчого й Одринок, із них 1034 дітей до 14 років. У місцевих навчальних закладах читає лекції на різні медичні теми, часто пов’язані з сезонними захворюваннями, пропагує профілактичні заходи й помічає, що кожного разу зацікавленість школярів зростає. Це ознака того, що юнь прагне запобігти хворобливості, бути здоровою, бадьорою та щасливою. А ще часто з молоддю грає у футбол, пропагуючи спорт і загартовуючи їхні організми.

Не цурається жодної роботи як у полі, так і біля дому, адже тримає чимале господарство. Часто проявляє й кулінарні здібності, неодноразово частує колег смачною домашньою випічкою, за що йому щиро дякують. А в колективі, коли про нього йде мова, щоразу можна почути: «Наш Петрович». Це красномовно свідчить, що фахівця люблять, поважають і дослухаються до його порад. Свій мобільний телефон не вимикає ніколи, тому в консультаціях не відмовляє навіть і вночі. А за порадами звертаються не тільки з приписних сіл, Степаня, а й із райцентру. Зараз фахівець активно вивчає та досліджує офтальмоскопію, тому буде вдячний за будь-які поради спеціалістів цієї галузі.

Ігор Якимець – лікар, який живе медициною, і радіє, коли його діяння допомагають людям зміцнити здоров’я, а з цим зароджуються всі життєві цінності, необхідні для щасливого довголіття. Впевнено доводить, що з хворобами потрібно боротись не на лікарняному ліжку, а в першу чергу на свіжому повітрі та спортивних майданчиках.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz