Безстрашна ласунка

Певно, у всіх слово «пес» асоціюється зі словом «відданість». Однак чотирилапим породи чихуахуа притаманна ще й рідкісна безстрашність.

Кінологи стверджують: якщо господареві, на думку відважного чихуахуа, загрожує небезпека, він стрімголов кидається на його захист попри те, що перед ним пес, який удесятеро переважає розмірами, або навіть людина. З таким маленьким захисником: голосистим і сміливим – великий пес не потрібен, переконана господиня розумниці Ясі Наталія ПАРХОМЧУК.

DSC_9695-_– Ніколи не зарікайся, – розмірковує пані Наталія, – раніше неодноразово заявляла, що собаку в хаті нізащо не триматиму. Такої ж думки – що коти й собаки мають жити на вулиці – дотримувався й чоловік. І ось маєш: він сидить у кріслі перед телевізором, а на колінах зручно вмощується Яся й солодко спить. До он яких несподіваних метаморфоз спонукало це напрочуд позитивне, доброзичливе та віддане створіння.

Кажуть, улюблениця сім’ї, член родини Яся потрапила сюди випадково (не вірю, бо все робиться з волі Господньої, стверджує Святе Письмо). Старша дочка Тетяна пішла робити манікюр і дізналась про собачку, господиня якої переїхала в Рівне, тож її мама мусить із віддаленого мікрорайону приїжджати, щоб вигуляти песика. Добросерда дівчина тут же зателефонувала мамі – і дворічна Яся потрапила в добрі руки. Спочатку визнавала лише Таню, о шостій ранку супроводжувала на пробіжки, а згодом звикла до всіх членів родини, особливо Ксюші, до якої полюбляє забратися на ліжко та навіть відпихає лапками зі «своєї» улюбленої місцинки. Коли ж домочадці розходяться: хто на роботу, хто в школу – Яся вляжеться в улюблене крісло з м’якою іграшкою і лежить, аж поки хтось натисне кнопку дверного дзвінка. Отоді підривається, біжить до дверей і гучно сповіщає про прихід чужака. Для знайомих у неї зовсім інший гавкіт, а членів родини зустрічає радісним повискуванням.

Найулюбленіша розвага Ясі – досхочу поганяти наввипередки із трирічною племінницею господині. Коли ж подружка забилась і розплакалась, собачка кинулась її жаліти й так рознервувалась, що втішати довелося обох.

Які ж вподобання в їжі має ця гарнюня і розумниця? «Яся не дуже вибаглива, – розповідає пані Наталія, – споживає корм для дрібних тварин, макарони, полюбляє м’ясце, кисломолочний сир, крекери і… щавлевий борщ. Обожнює цукерки, але отримує їх не щодня, бо всі ми слідкуємо, щоб мала здорове харчування».

А як вам така картина – у передні лапки собачка, як білочка, бере волоський горіх, розгризає і виїдає ядро. Справжня ласунка! Коли ж хоче подякувати за частування, намагається лизнути обличчя.

Зараз у Ясі не найкращі часи – ця порода дуже боїться холоду, тож із приміщення проситься лише за потребою. А щоб вигулювати улюбленицю холодної пори, у господарів є для неї відповідний одяг: светрики, комбінезони – і повідець.

…Німецький філософ Шопенгауер писав: «Жалість до тварин так тісно переплетена з добротою характеру, що можна впевнено стверджувати: хто жорстокий до тварин, той не може бути доброю людиною». Тож, піднімаючи келих у новорічну ніч, проголосіть тост за доброту. Бо саме вона врятує світ. А для цього насамперед потрібно виявити доброту до ближнього. Як це зробили ПАРХОМЧУКИ щодо Ясі – нового члена родини й улюблениці сім’ї.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz