Антон Гарбар: «Потрібно цінувати кожну мить життя, бо завтра може й не настати»

Ще десятиліття тому на Рівненщині в рік виявляли всього двоє-троє онкохворих дітей. Сьогодні ж з цією недугою бореться у десять разів більше юні.

Онкологія – глобальна проблема нашого часу, що вражає не лише дорослих, а й дітей, іноді забираючи їх життя. Хто здолав цю недугу, щасливі люди, адже Всевишній подарував їм ще один шанс на життя. Саме так вважає 16-річний Антон ГАРБАР із Клеваня, якому вдалося вилікуватися від смертельної хвороби – раку ІІІ ступеня.

Недуга з’явилася нізвідки, серйозно змінила життя та світогляд хлопця. Він захворів у 12 років, і саме у випробуваннях, боротьбі за життя став справжнім життєлюбом. Лікуючись в онкогематологічному відділенні обласної дитячої лікарні, перебуваючи годинами під крапельницями, не впадав у відчай, навпаки, у нього виростали крила надії, міцніли дух і віра, що й допомогло перемогти хворобу.

Минулого вівторка щасливий, життєрадісний, активний Антон Гарбар відвідав Сарненську ЗОШ № 2 І-ІІІ ст., де поспілкувався з учнями, розповів про пережите, сьогодення, пропагував здоровий спосіб життя, наголошував, що найголовніше в житті –здоров’я.

DSC_1889-к
Фото Василя СОСЮКА

Колишнього пацієнта онкогематологічного відділення РОДЛ в Сарни запросила вчителька закладу Ольга Набухотна, щоб мотивувати молодь цінувати життя та берегти здоров’я, не палити, не вживати спиртне. Вона представила юнака аудиторії: учням, педагогам, представникам ЗМІ. Молодий, амбіційний, наполегливий, життєлюбний і творчий Антон відразу зачарував зовнішністю, позитивом, щирістю, вразив обізнаністю в різних сферах суспільного життя. Розповів, що через хворобу довелося пережити йому та його рідним. Запропонував переглянути відеоролик і фото з значимими моментами життя, боротьбу з хворобою, одужання, успіхи у фешн-індустрії тощо.

Діагноз «лімфогранулематоз» хлопця тоді не насторожив. Це вже з часом зрозумів, що його називають ще рак. Аби подолати онкологію, потрібні були великі кошти, яких сім’я не мала. Мама юнака працювала вихователем в інтернаті для дітей із вадами зору, отримувала невелику зарплату. Бабуся й дідусь віддавали на лікування внука пенсії. Лікувалися переважно за благодійні кошти. Антон пригадав лікарняні будні, як допомагали чужі люди, у той час, коли дехто з рідні відвернувся. Про те, як мама, дідусь і бабуся, зціпивши зуби, стиснувши кулаки, боролися за його життя. Він же професійно займався футболом. Пам’ятає, коли взимку його забрали на операцію, планував відразу ж після неї поїхати на тренування, та не судилося. Довелося лікуватися до кінця літа. Перші декілька тижнів лежав в палаті, обвішаний катетерами та крапельницями. Переживав це все важко, однак мало-помалу звик і прокинувшись зранку, радів вже лише тому, що живий.  Юнак пройшов чотири блоки хіміотерапії, а потім сеанси променевої терапії. Коли останній раз їздили  в Київ на обстеження, аналізи показали відсутність ракових клітин. Тоді Антон і зрозумів, що подолав страшну хворобу. Хоч і тяжким було випробування, не шкодує, що випало на його долю, у цьому, переконаний, Божий промисел. Зрештою, тепер знає справжню ціну життя. А про незначні проблеми молоді: посварилися з хлопцем, дівчиною, що, буває, призводить і до суїцидів – мислить і говорить по-дорослому. Переконаний, що потрібно цінувати кожну мить життя, бо завтра може й не настати.

Хлопець розповідав про волонтерів-клоунів, які розважали його й інших пацієнтів у похмурих лікарняних палатах, де часто чулися стогін і плач дітей, їх батьків. До речі, після одужання вирішив приєднатися до команди лікарняних клоунів «Червоні носи». Адже добре знає, наскільки важливі хворим діткам підтримка, оптимізм і розрада.

Наразі Антон навчається в 11 класі, йому 16 років. Окрім навчання займається в модельному агентстві «Аrt Models». Потрапив туди за порадою мами, і нині є успішним представником фешн-індустрії. У майбутньому хоче заснувати благодійний фонд, який опікуватиметься онкохворими дітками. Прикладом наслідування для нього є Девід Бекхем і в цілому його сім’я. Випробування недугою змінили пріоритети юнака, та й зараз він є палким вболівальником великого футболу. Ще одне хобі – біг, мріє взяти участь у серйозному та важкому змаганні – IRONMAN. Після хвороби в його житті трапилося чимало цікавого: брав участь у Всесвітніх іграх, перемагав у чемпіонаті світу серед дітей, що здолали рак, який проходив у 2016 році в Москві. Перед поїздкою дуже хвилювалися через взаємини з цією «братською» країною. На чемпіонаті, що проходив у ЦСКА, були представлені діти з 17 країн, а атмосфера, на щастя, панувала як у великій і дружній родині. До того ж додому юнак повернувся не з порожніми руками, на змаганнях «THE WORLD CHILDREN’S WINNERS GAMES», які проходили в рамках чемпіонату, Антон виборов у фонд збірної золото з футболу та срібло з бігу. Юнак із власного досвіду переконався наскільки важлива моральна та фінансова допомога онкохворим діткам та їхнім сім’ям. Адже під час таких випробувань, поруч залишаються лише найкращі та найближчі. Життя юнака хвороба змінила кардинально, адже лише після неї розпочав по-справжньому дорожити кожною прожитою хвилиною.

Загалом зустріч із сарненськими учнями пройшла позитивно, цікаво, повчально. Учні й педагоги ставили запитання Антону й отримували змістовну відповідь. Для нього слова «Ніколи не здавайся» є метою життя. Запросив охочих подорожувати в Клевань, що славний «Тунелем кохання». Загалом ця зустріч була сповнена різних моментів: болю, відчаю, надії, віри, вдячності, оптимізму, людяності. Все ж мрії здійснюються, головне вірити та не втрачати надію, зауважив хлопець.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz