Сарненський соловейко

Одного разу батьки Наталки Сергійчук запитали її: «Ти хочеш бути естрадною чи академічною співачкою?». «Академічною», – відповіла. «Хочеш – будеш», – підтримала мама.

Минулоріч дівчинка побувала в Києві на пісенній олімпіаді «Голос країни», де стала дипломантом і посіла четверте місце. Тож недавня поїздка донечки на Міжнародний фестиваль-конкурс у Львів була не першою. Засновник та організатор дійства – Всеукраїнська громадська організація «Європейська фестивальоа-концертна молодіжна ліга» та Продюсерський Центр Заслуженого артиста естрадного мистецтва України Ігоря Нетлюха «DS SOUND».

Велика сцена, професійний звук і світло дали можливість конкурсантам, які приїхали з Польщі, Білорусі, східних областей України почуватися справжніми професійними артистами. У залі не було жодного вільного місця. Один із солістів Львівської опери, викладач Львівської консерваторії підійшов до юної вокалістки, щоб особисто привітати її. Наталія підкорила публіку піснею Наталки «Ой, я дівчина полтавка» з опери «Наталка Полтавка».

Вона повернулася додому з дипломом фестивалю, а також двома сертифікатами – знижкою на 1000 євро для відпочинку на літніх канікулах у болгарському місті Кітен, де також відбудеться концерт за її участю, та знижкою на 25 відсотків на участь у Міжнародних фестивалях-конкурсах. Сарненська вокаліста пишається, що отримала нагороду з рук самого Ігоря Нетлюха. Партію фортепіано виконувала викладачка Сарненської дитячої музичної школи Наталія Крушельницька.

Із викладачем вокалу дитячої музичної школи Людмилою Протасевич Наталія займається впродовж трьох років. Людмила Василівна одразу помітила величезне бажання дівчинки співати. Це – перша дитина, розповіла, яка пропустила тільки одне заняття й то через те, що потрапила в лікарню. І відбулося диво. За два з половиною року крупинками зібрали голос, який звучав і в залі ВПУ № 22 міста Сарни на Всеукраїнській нараді директорів закладів профтехосвіти. Нині 15-літня юнка навчається на першому курсі Дубенського коледжу культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, вивчає сценічне мистецтво й акторську майстерність. Дуже наполеглива та працьовита. Тож упродовж зимових канікул у коледжі ходила на заняття з вокалу, ретельно готувалась до конкурсу і показала результат.

BRZ_1602-кВелику роль відіграють батьки у становленні дівчинки. Мама Валентина Миколаївна наставляє її ніколи не задирати ніс, а вчитися. Тато Василь Леонідович у вже відомому ВПУ № 22 вчить співати учнів на вокальному гуртку. Молодша сестричка Оксанка ходить у перший клас, а старший брат Віталій отримав професійну освіту. Всі підтримують Наталку. І з ними легко працювати й викладачеві.

Людмила Василівна не промовчала про проблеми, що виникають з іншими батьками. Приміром, віддали дитину на вокал і забули про неї. А вчитель віддається сповна, працюючи на результат – ставить голос, розвиває слух. Буває, на це йдуть роки. Коли ж очистиш голос від лишніх домішок, і маленький діамант починає сяяти, хочеш показати його на конкурсі, що є свого роду творчим ростом і розвиває таку рису, як творча витривалість. І тут приходить мама й заявляє: «На конкурс не поїдемо». Справа навіть не у фінансах, а мотивує тим, що донька дуже хвилюється, або не займе призового місця. Хоча навіть професіонал, коли виходить на сцену, тривожиться. Бо не буває так, що з першого разу – відразу в дамки. От у Наталії, спочатку було четверте місце, потім третє, тепер – перемога.

Конкурс – це той же навчальний процес, розмірковує викладач, відповідаючи на запитання, чи корисні вокальні олімпіади для дітей. При достатній підготовці – так, якщо у дитини характер конкурента. Іншими словами, якщо вона – змагальний екстраверт, тоді почуватиметься себе на своєму місці. Це – один із етапів розвитку і відмінний стимул для подальшого наполегливого вдосконалення. А ще – завжди праця, хвилювання, сумнів, вагання, тривога за результат. Людмила Василівна цитує слова: «Талант – це віра в себе» і вислів однієї з відомих співачок: «Талант – це невпевненість у собі і болісне невдоволення собою, своїми недоліками», чого, до речі, каже, ніколи не зустрічала в посередності. І насамкінець, конкурс – це сльози щастя і перемога. Участь у змаганні – це вже перемога. І навіть поразка не гарантує майбутньої неуспішності. Як і перемога не є гарантією майбутньої популярності. Процес і результат однаково важливі, акцентує.

Сама Людмила Протасевич теж свого часу закінчила Сарненську дитячу музичну школу по класу фортепіано. Мала нестримне бажання співати, стати співачкою. Тож вступила у Львівське музичне училище на вокальне відділення, потім продовжила навчання в Донецькій консерваторії. Людмилі запропонували роботу  в Луганській державній академії культури і мистецтв. Пишається, що працювала під безпосереднім керівництвом видатної співачки, народної артистки України, почесного громадянина Луганська, лауреата багатьох співочих конкурсів   Віри Андріяненко. Рік тому її не стало. А кумиром є легенда оперної сцени, співачка Олена Образцова, яка  померла на 76-му році життя в Німеччині, де перебувала на лікуванні.

Серед студентів академії, вихованців  Людмили Протасевич, – лауреати різних конкурсів, солісти Луганської філармонії. Також популярний український співак Влад Ситник, який виборов перемогу на фестивалі «Слов’янський базар» у 2017-му. Тим, хто хоче співати, викладач радить багато-багато слухати пісень.

Війна на сході країни, де жила Людмила, внесла свої корективи в життя жінки, зруйнувала її особисте щастя. Затребуваний викладач тепер проживає в Сарнах з батьками, сама виховує дитину. Любить свою ученицю Наталку як доньку, це її перша ластівка на Сарненщині. Спів – дуже важка наука, акцентує увагу, і потрібен не один рік тренувань. Зіркою швидко не стають. У Наталки не завжди все виходило, але вона не опускала рук. Вражає характер дівчинки. Про таких кажуть: у неї є стержень.

Багато для розвитку творчої обдарованості робить і директор музичної школи Дмитро Августовський. Людмила Протасевич висловила йому велику вдячність, адже діти мають можливість навчатися в школі змалку, і чим раніше, тим краще. Він відкрив вокальний клас, завдячуючи йому дізналися й про Наталію Сергійчук  на Міжнародному фестивалі-конкурсі у Львові.

У  Людмили Протасевич є бажання й заповітна мрія відкрити приватну вокальну школу в місті Сарни. Вокальний талант розкривається не зразу. Одиниці народжуються з яскраво вираженим поставленим голосом. У кожного – свій шлях і темп розвитку. Прикро, що не всі можуть потрапити в музичну школу, адже місця тут обмежені й викладачі вибирають кращих із кращих. І якщо дехто не пройшов конкурс, то це означає, що не поталанило, а не бездарність. А в приватній могли б займатися всі охочі, каже викладач, однак для її відкриття потрібні гроші, а одній жінці з дитиною без спонсорів чи меценатів це зробити непросто.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz