Так хотіла бабуся

Спілкуючись зі Сніжаною СКИБАН, помітила в юнки гарну українську вимову, правильні звуки. Вона навчається у випускному класі Любиковицької ЗОШ І-ІІІ ступенів і має відмінні знання.

У школі бере активну участь у художній самодіяльності. Віддає перевагу естрадному співу. Впродовж семи років відвідує філію Сарненської дитячої музичної школи, де вчиться по класу фортепіано. Її викладач – директор сільського клубу Людмила Мацкевич. На районному одинадцятому фестивалі «Мистецтво молодих» уперше стояла на великій сцені й зайняла третю сходинку у вокальному жанрі. Також з іншими трьома солістками – Зоряною Жук, Жанною Корзун та Іриною Плескач – Сніжана отримала можливість безкоштовно записатись у студії звукозапису міського Будинку культури «Залізничник». Із піснею Христини Соловій «Хто, як не ти» виступала на святі, приуроченому до Дня місцевого самоврядування в Сарнах. А ще полюбляє спорт, особливо волейбол. Неодноразово в складі команди захищала честь школи на районних змаганнях. Із дитинства так ганяла у футбол з хлопцями, що батько казав: «Віддам тебе в спортивний ліцей у Костополі». А мама не раз силоміць забирала її з футбольного поля.

Талант до співу, а також любов до мови та вміння писати твори дівчинка отримала в спадок від бабусі. Світлана Олександрівна довгий час працювала в місцевій одинадцятирічці. Разом із сестрою-близнючкою гарно співали, за що заслужили почесний титул поліських соловейків. Їх фото навіть прикрасило одного разу сторінку «Сарненських новин». Родом із міста Лубни, що на Полтавщині, Світлана Олександрівна у 76 літ знала 50 віршів напам’ять. Жорстока хвороба забрала її з цього життя, але вона залишила про себе добрі спогади.

Сніжана, як і бабуся, теж любить поезію, особливо Ліни Костенко. Лаконічно повідала про свою родину. Її мама Надія Григорівна працює санітаркою в Любиковицькій лікарській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Переживає, які зміни принесе медична реформа. А тато, в минулому майор міліції, нині на пенсії. Старший брат Станіслав навчається на державній формі на третьому курсі   Університету державної фіскальної служби України.

Першу перемогу в мовних змаганнях Сніжана отримала в четвертому класі й радості її не було меж. А починаючи з восьмого, разом із вчителем-наставником Світланою Мацкевич почали досягати реальних результатів. З нею вперше поїхали на обласну олімпіаду з української мови та літератури, де учениця зайняла друге місце. У дев’ятому класі в обласному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, а згодом і у фіналі, отримала знову друге місце. Завдячуючи Світлані Василівні, яка працює з нею, у десятому класі на мовній олімпіаді в Рівному знову одержала друге місце, а також стала учасником фінального етапу, що проходив у Білій Церкві. Поїздка запам’яталася зустрічами з цікавими людьми, екскурсією визначними місцями. Сніжана побувала в органному залі, послухала виступ фіналістки дитячого вокального проекту «Голос. Діти-3» Еліни Іващенко з команди Тіни Кароль, побачила виступи учасників телевізійного шоу «Україна має талант».

Уроки Світлани Мацкевич дівчинці дуже подобаються. Вчитель вимоглива і добра водночас, розповіла. Школярі поважають її. У педагога й учениці є час для роботи й для спілкування. Вона її у всьому підтримує і бажає тільки добра.

Сніжана мріє стати лікарем і допомагати людям. Мама схвалює її вибір. І так хотіла бабуся. Поділилась думками, як вона уявляє свою професію: «Насамперед, ще під час навчання буду зобов’язана оволодіти величезною кількістю знань. Без них просто неможливо правильно діагностувати та лікувати хвороби. Саме тому вчитися на лікаря потрібно довше порівняно з іншими спеціальностями. Але мене це не лякає, адже вчення дає знання і задоволення. Якщо, звичайно, навчаєшся улюбленій справі. До речі, у школі наполегливо готуюсь також до уроків хімії та біології, з яких займала призові місця на районних олімпіадах.

Сама професійна діяльність лікаря теж нелегка. Велика кількість пацієнтів, необхідність залишатися у нічні зміни, нести відповідальність за їх здоров’я, а часом і життя. Поряд із вдячністю за працю, лікар часто стикається і з людською байдужістю, нахабством, нерозумінням, навіть презирством. Та це не є критичним, хоча, природно, дуже неприємним моментом у лікарській практиці. Треба лишень пам’ятати – головна мета медика допомагати іншим. Не слова вдячності, а розуміння, що своїми діями ти покращив чи врятував чиєсь життя. Це є для нього найвищою винагородою».

Саме тому Сніжана вирішила, що стане лікарем. Можливо, буде важко. Напевне, праця в лікарні виявиться зовсім не такою, як вона її зараз уявляє. Але якщо робота приноситиме користь людям, то старання дівчинки не марні.

Поцікавилась у школярки-підлітка, яку нині цікавить тільки наука та її захоплення, яким би вона хотіла бачити близького друга. «Сміливим, щоб міг підтримати й захистити, – одразу відповіла. – А ще вірним і таким, що веде здоровий спосіб життя».

Ось така вона, сучасна юнка. Сніжана Скибан нещодавно знову отримала друге місце в обласному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, і ще одне друге місце – в обласному етапі Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика з української мови. Тепер готується до поїздки в столицю. Ще один крок уперед. І нехай їй Бог помагає.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz