Не кидай пластик у природу, подумай про майбутнє свого роду

Коли почали виготовляти пластикову тару, вона дуже швидко майже витіснила скляну. І здавалося, що це вірний шлях, адже легша, не б’ється та зручніша в транспортуванні.

Але минув час і людство відчуло негативний вплив пластику. Гори поліетиленових відходів не лише на офіційних звалищах, їдкий дим під час згорання, а в океанах, кажуть, уже плавають цілі острови з пластикоDSC_2214вого сміття…

Світ схаменувся і сприйняв ці виклики з усією серйозністю. Збір і повторна переробка пластикової сировини стали нормою в багатьох країнах. Яскравим прикладом може слугувати Німеччина.

Упродовж багатьох років сміття в Німеччині спалювали чи закопували. Підхід змінився лише тоді, коли звалища вже ледь вміщувати гори відходів, а ще виник дефіцит сировини. У 1991 році уряд Німеччини розробив закон, що покладав на кожного виробника відповідальність за його продукт і після споживання. Промислові підприємства почали збирати та повторно переробляти сміття. Розпізнавальним знаком на виробах став символ кругообігу – «зелена крапка», що ставлять на всіх продуктах, які беруть участь у повторній переробці.

Виникла унікальна система, що не має аналогів у світі, – з різними новими об’єктами. Контейнери для сміття пофарбували різними кольорами: у синій складають папір, у жовтий – різноманітні упаковки (від поліетиленової плівки до стаканчиків з-під йогуртів). Німці почали сортувати відходи й додатково нести склотару в окремі контейнери або ж у магазини, де купували напої, за що їм повертають певні кошти. Система працює й донині. Участь громадян у сортуванні сміття від самого початку стала своєрідним народним змаганням. Не в останню чергу це пояснюється кампанією з роз’яснення, що коштувала мільйонDSC_2572и євро. Навіть у казках для дітей піднімали тему сортування відходів.

Однак підприємства з переробки зіткнулися з проблемою: навіть посортовані відходи все одно містили мішанину речовин, що не так легко було перетворити на новий продукт. Наприклад, стаканчик з-під йогурта – із пластику, а кришка – з алюмінію. Їх теж треба розділити. Спочатку це робили вручну, що було надто дорого. Проекспериментувавши, застосували сита барабанного типу. Згодом технологію покращили, використовуючи інфрачервоні сенсори та магніти. Дедалі потужніші комп’ютери та системи управління дозволяють сьогодні відділяти різні матеріали та метали упаковки за секунди. Майже половину в Німеччині сьогодні вдається відсортувати. Внаслідок вторинної переробки отримують  мільйони тонн матеріалів із собівартістю набагато нижчою нового пластику. У державі виникла ціла галузь із річним оборотом понад 200 мільярдів євро. Вона зростає щороку, забезпечуючи роботою  багатьох людей.

DSC_2535-кВ Україні функціонують тисячі законних і ще більше стихійних сміттєзвалищ загальною площею 7% від території країни. Це наче смітник з Рівненську та Волинську області разом завбільшки – понад 40 тис. кв. км! За підрахунками екологів, Україна накопичила понад 50 млн куб. м відходів, і кожного року їх поповнюють новими горами непотребу.

У державі налічують приблизно сотню підприємств із вторинної переробки сміття, що можуть подужати  лише десяту частину всіх відходів. Тож Україна має великий потенціал для його вторинної переробки. Ринок DSC_2209переробки відходів у Європі є дуже прибутковим, у той же час у нашій державі поки що немає. Міністерство екології та природних ресурсів проводить інвентаризацію сміттєзвалищ в країні. Зокрема розробляють інтерактивну карту звалищ і полігонів, на яку нанесено майже 3000 сміттєзвалищ, парламент прийняв закон із новими правилами використання відходів, що почав діяти з січня.

Тож, здається, нарешті дійшла черга й до нас.  Про старт дуже потрібної для всіх справи «Сарненські новини» вже розповідали 18 січня в статті «Розділяй відходи правильно» та «Чи сортуватимуть сміття на Сарненщині?» в публікації за 30 січня ц.р.

Багато мешканців м. Сарни, проявляючи громадянську свідомість і бажання жити серед краси, а не поліетиленового бруду, активно наповнюють пластиковими пляшками нещодавно встановлені в місті контейнери. А що збір пет-пляшки набирає обертів свідчить хоча б те, що з DSC_199030 розставлених у Сарнах контейнерів (19 біля багатоквартирних будинків й 11 на території навчальних закладів) частину вже заповнили та їх вміст перевезли в один із цехів КП «Трудівник». Там нещодавно встановили промисловий прес для їх тюкування. Поки що підприємство приймає пет-пляшки в такому вигляді, як їх скидають у контейнери сарненці. Уже в цеху працівники відкручують із порожніх ємностей кришечки (що використають на потреби воїнів, постраждалих в зоні АТО), розділяють за кольором і лише тоді завантажують у прес, сплющують, додають ще і повторюють процес доти, поки вміст перетвориться на тюк поліетилену вагою 60-70 кг, придатний для подальшого транспортування на переробне підприємство ТзОВ ВВ «Партнер», що в м. Рівне.

Як розповів головний інженер КП «Трудівник» Віктор Хомич, на підприємстві вивчають досвід інших міст і готуються до збору паперу та скла. А ще в планах будівництво сміттєпереробного заводу. З цією метою виготовляють проектно-кошторисну документацію на прокладання електролінії до звалища, що поблизу Ремчиць. Там на площі 9,25 га з 1983 року складають сміття. Кажуть, якщо не почати його переробку, то місця вистачить ще років на десять.

Підприємливі громадяни за збір вторинної сировини в місті взялися набагато раніше. Думками про проблему поділився підприємець, мешканець м. Сарни Роман ЗАХАРЧУК:

DSC_2518– Питання екології постало в державі давно. Недбале ставлення до навколишнього середовища призвело до того, що смітниками завалено стільки ж земель, скільки нині загарбав сусід-агресор.

Як представник міжнародної організації «Майдан-моніторинг», беру участь у проекті «Культурне поводження з твердими побутовими відходами». Ми вивчаємо світовий досвід із метою популяризації екологічної свідомості й соціального тесту бізнесу, щоб громадяни намагалися утримувати рідне місто в чистоті. Негативний досвід має направити нас у правильне русло. Наприклад, у Харкові встановили необхідні контейнери та провели роз’яснювальну роботу серед громадян. Коли ж ті почали добросовісно виконувати поставлені завдання, то виявилося, що місцева влада, не маючи плану подальшої переробки зібраної сировини вивезла її… на сміттєзвалище.

У нас ініціатива від міської влади є. Й оскільки запускати подібні проекти без державної підтримки не вигідно, то вважаю правильним доручити збір твердих побутових відходів комунальному підприємству. І якщо населення підтримає рішення зі збору вторинної сировини, то сміттєзвалище в Ремчицях розвантажиться, на мою думку, наполовину. До того ж буде економія бюджетних коштів, пов’язаних із вивезенням сміття.

Буваючи в Польщі, бачив, що там у кожному офісі стоїть чотири контейнери для збору паперу, пластику, металу й скла. У Литві, вкинувши в автомат для збору пляшок склотару з відповідним маркуванням, отримаєш від апарата декілька євроцентів. Подібна ситуація і в Німеччині. Тільки там техніка видає чек, який  можна перевести в гроші чи щось придбати в магазині.

Із однодумцями відкриваємо в краї пункти прийому вторинної сировини. Основна мета наших дій – створення робочих місць. Люди, які виконують цю роботу, горді тим, що роблять корисну екологічну спраDSC_2524ву, та ще й мають із того невеличкий прибуток. Звертаючись до керівників магазинів чи організацій, де є паперові чи пластикові відходи, пропоную скористатися допомогою особи, яка потрапила в скрутне становище й хоче трохи підзаробити. Це ніби тимчасовий прибиральник, який забере непотрібну вам макулатуру й отримає за неї грошову компенсацію в пункті прийому вторсировини.

Два роки працює пункт прийому і в Карпилівці. За цей час у багатьох мешканців села виробилась екологічна культура. Наприклад, ідучи в ліс по чорниці чи гриби, вони вже не залишать там пляшку з-під води чи папір. А в перші дні роботи пункту карпилівці причепами везли пластикові пляшки й ін. Прибравши у дворах, почали вичищати навколишні ліси. Особливого прибутку від цього немає, але екологічна користь чимала.

Є в мене  з колегами-однодумцями ідея створити мережу невеличких приймальних пунктів. Наприклад, у дворі пенсіонера, який бажає мати  підробіток, встановити контейнер для збирання пластику, скла чи паперу, дати йому ваги й можливість приймати сировину від сусідів, а зібране згодом звозити її на центральний пункт прийому. Та це в планах, а поки що в м. СDSC_2577арни на вулиці Просвіти в «Магазині чесних цін» приймаємо від громадян папір, поліетилен, пластикові ящики, каністри, склотару та (за символічну плату) стару комп’ютерну техніку. До речі, до нас несуть і везуть вторсировину не лише соціально незахищені громадяни чи пенсіонери, які за отримані кошти придбають у магазині свіжу хлібину, але й заможні люди на «крутих» авто, у голові яких утвердилась думка, що треба  зберегти чистою природу для майбутніх поколінь…

Хочеться дати цінну пораду й від себе. Отримав її декілька років тому від учасників польської делегації, яка відвідувала з дружнім візитом Сарни. Наші сусіди вже давно навчилися правильно сортувати сміття, тож показали й нам, що робити, аби пластикова пляшка займала менше місця. Для початку відкручуємо кришечку, далі згортаємо пляшку в рулончик і знову закриваємо, щоб в середину не потрапляло повітря. У контейнер для пластику таких скруток однозначно влізе набагато більше.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz