Щастя там, де батьківський поріг

Мама і тато – це не тільки найдорожчі люди, це два крила, що, огортаючи, оберігають дітей усе життя. Міцна дружна родина – запорука процвітаючої держави. Серед палітри травневих свят відзначаємо такий хороший і важливий день – Міжнародний день сім’ї.

Працівники Любиковицької публічно-шкільної бібліотеки в рамках роботи «Міністерства добрих справ» завітали до родини МИКОЛАЙЧИКІВ.

Іван Йосипович і Марія Леонідівна народились у Любиковичах, де й нині проживають. Трудяться на рідній землі, ведуть господарство.

Старший із трьох синів Іван за своє життя працював і бригадиром, і інженером, і трактористом. Його брат Роман проживає в селі Білятичі, свого часу закінчив Запорізький енергетичний технікум. Брат Володимир ще з радянських часів мешкає в Москві, доктор філологічних наук, професор університету східнослов’янських мов, автор декількох наукових книг. Сини часто зустрічаються. Марія народилася в багатодітній родині: три брати та три сестри. Всі напрочуд талановиті, люблять і вміють співати. Пані Марія до 2000 року відвідувала ансамбль «Вербиченька» Любиковицького БК. Згаду, як, прийшовши з роботи на фермі та хвильку відпочивши, поспішала на репетицію. Із колективом об’їздила увесь Сарненський район. На роботі також старанна працівниця, має безліч нагород, серед них орден Трудової слави.

Свої долі Іван Йосипович і Марія Леонідівна об’єднали 5 березня 1967 року. А вже через рік 4 березня на світ з’явився син Андрій, котрий нині з дружиною Марією проживають у Рівному. Виховує подружжя двох дітей: доньку Олександру, яка з батьками працює бухгалтером у ПАТ «Рівнеобленерго», та сина Ярослава, студента Києво-Могилянської академії.

У народі кажуть: «Один син – не син», тож у родину Миколайчиків лелека приніс ще одного хлопчика – Івана. Нині Іван Іванович – диспетчер Сарненського РЕМ, його дружина Галина – лор-лікар, у районній дитячій поліклініці. Вони викохали двох прекрасних донечок: студентку економічного факультету КНЕУ ім. Гетьмана Ірину, та восьмикласницю Сарненської гімназії Любов.

«І тільки три сини – це справжній син», продовжує народна мудрість. Тож народився Федір, котрий із дружиною Світланою донині живуть у батьківській хаті. Працює Федір в залізничній галузі, а Світлана веде господарство та виховує трьох дітей. Найстарший Богдан – уже студент третього курсу Львівського політехнічного інституту, молодший Владик вчиться у четвертому класі, а донечка Маринка наступного року піде в перший клас.

Найбільше щастя батьків, коли велика родина збирається разом на свята. А таких, головних, за словами невістки Марії, є три: Різдво, Великдень і Трійця. Брати й сестри, діти й онуки за святковим столом частуються улюбленими стравами, співають народних пісень і ведуть тиху розмову під легеньку мелодію, що лунає з радіоприймача Івана Йосиповича.

У родині Миколайчиків точно знають, що не існує жодного секрету щасливої сім’ї. Для цього потрібні взаєморозуміння та повага. Треба навчитись прощати один одного, не ревнувати, адже недовіра руйнує родину. Щодня батьки дякують Господу за спокій у хаті, за те, що наставляє дітей на правильну дорогу. А всі шляхи ведуть до рідного дому.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz