Є ресурси, але немає коштів

У сусідню Бережницю Дубровицького району сарненські журналісти завітала минулого тижня. З сільським головою Мирославом Кремезем знайома давно, завдячуючи Евелін Фабрікант, яка нині мешкає в Америці.

DSC_1932-кЖінка приїжджала на батьківщину свого дідуся, щоб обговорити з Мирославом Кремезем місце для будівництва Меморіалу пам’яті страченим євреям під час війни. Громада села, розглянувши макети, які вона надіслала електронною поштою раніше, підтримала пропозицію й вирішила, що Меморіал треба розмістити на одному з колишніх єврейських кладовищ. Однак плани не здійснилися – в Україні почалася війна, а візити іноземців у Бережницю порідшали.
Цього разу сарненські газетярі навідалися в містечко поговорити з його жителями про децентралізацію і були першими з сусідів, які приїхали почути їхню думку. У кабінеті керівника громади побачили на видному місці фото його знаменитих попередників. Не менш славетний і дідусь сільського голови, який загинув у 1944-му. Окрім того, помітили шолом і бронежилет місцевого DSC_1907-кдепутата Олега Лохвича. Коли перебував у зоні АТО, односельці зібрали на амуніцію кошти. Чоловік після повернення передав її в раду, думав, ще комусь знадобиться.
Переходимо до теми нашої розмови. Мирослав Кремезь вивчав думку людей, власну виклав у листі голові Сарненської РДА. Зустрічався також із міським головою Світланою Усик. Люди ще вагаються, обдумують. «Звісно, ідеальний варіант, – розмірковує Мирослав Кремезь, – утворити громаду на місці. Але нас мало – 1150 жителів. Бюджет малий. Міг би умовити жителів Осової, Нивець, Соломіївки, Кураша. Орв’яниця швидше за все відмовиться, піде до Дубровиці. Цепцевичі не хочуть, натомість пропонували приєднатися до них. Ремчиці категорично не хочуть. Дубровиця за всі роки Незалежності на село не дала нічого. Діти, внуки, батьки, родини жителів Бережниці  повиїжджали в Сарни, через те й люди більше тяжіють до Сарн – лікуються там, працюють, навчаються. Одно слово, якби мали можливість, у пріоритеті створили б громаду тут. Питання не виникало б за наявності Закону «Про видобуток бурштину», тобто мали б наповнення до бюджету».

DSC_1911-кЗалишивши кабінет, пройшлися вулицями населеного пункту. Розгортають свій бізнес у Бережниці підприємці. Так, на сесії сільської ради нещодавно вирішили надати дві ділянки (30 і 60 соток) сарненським бізнесменам. Один виготовлятиме блоки, тротуарну плитку, бордюри, буде в нього також і пилорама. Другий розвиватиме діяльність тільки пилорами. Трудяться на території ради і представники австрійської компанії ТОВ «Голденкерн», заснованої в 2010 році. Головний напрямок її діяльності – вирощування штирійського олійного гарбуза для одержання високоякісного насіння, яке після збору врожаю одразу відправляють на переробку в Австрію. Зареєстрували також ТОВ «Полісся Органік Агро»
(виробництво органічних гарбузів). Запропонували робочі місця для жителів Бережниці та Соломіївки.
Першою на вулиці зустріли директорку місцевого закладу культури Раїсу Конончук. Вона бачить себе тільки в Сарнах, упевнена, там більше цивілізації: «Наших дітей у Дубровиці практично немає,DSC_1916-к а всі навчаються в Сарненському ліцеї, і репетитори також сарненські».

Тамара Десятко постійно мешкає у Вараші, але  любов до своєї маленької батьківщини тягне до
Бережниці, куди часто навідується. Переконана, що кращого місця на землі немає. Пані Руслана працює в дошкільному закладі. Колись думала, що об’єднаються з людьми, яких знають, із Соломіївки, Орв’яниці, Осової, було б краще з ними: «А в Сарнах нас ніхто ніколи не сприймав, бо ми були з Дубровиці, казали. Тож сумніваюсь, що до нас хтось прислухатиметься, ми там чужі». Були й такі жителі, яких лякало слово «децентралізація», тікали від журналістів, хоча самі живуть у Сарнах, а працюють у Бережниці.

Поспілкувались із сімейною лікаркою Еммою Дячок. Поцікавилась, чи багато відмовників від щеплень. Виявилось, усього 13. Не могли не зачепити теми медичної реформи. Як сімейний лікар, докторка повинна зареєструвати 1800 чоловік. Хоча має комп’ютерну техніку й Інтернет, за день
DSC_1919-кможуть вписати з медичною сестрою лише 5-10 осіб, бо весь час «висне» система. Зробили декларації поки що для 80, а після об’єднання громад, розмірковує, зміниться й центр первинної медико-санітарної допомоги.
Єфросинія Щербакова висловила бажання приєднатися до Сарн, адже добре знає Світлану Усик та її чоловіка, який родом із Бережниці: «Якщо кому
потрібно в лікарню, Іван Степанович ніколи не відмовляє землякам».DSC_1930-к

 

 

 

 

 

Через дорогу від школи на власному городі побачили Юрія Козярчука, який нещодавно відсвяткував свій день народження, тож не могли його не сфотографувати. У школі пропрацював 50 років, навчав учнів географії. Мирослав Кремезь також був його вихованцем, розповів, і вчився на «відмінно».
Захоплено говорив про місце, де живе:

– Бережниця – не село, а містечко, місто-град,першу згадку про яке знаходимо в 1580 році. Були єврейські синагоги, польський костел, зведений у 1721 році, що займав у Європі друге
місце по архітектурі. Працювала в Бережниці цегельня, спеціально збудована, щоб виробляти цеглу певного формату. А органи, виконані за останнім словом техніки, посідали перше місце в Європі. DSC_1939-кНову церкву збудували після того, як згоріла стара, і в 1909 відправили в найпершу службу. Навіть приміщення школи, де навчаються нині діти, раніше належало Бережницькому волосному управлінню. Оце все веду до того, що центр об’єднання
треба робити в Бережниці, яка має 4 тисячі гектарів землі, ліс. Поділився чоловік, що його внук, також Юрій Козярчук, начальник відділу ЖКГ і розвитку території Сарненської міської ради.

Директорка освітнього закладу Галина Кедрук висловила думку колективу, з яким працює в учительській, не маючи окремого кабінету. Їх усіх, насамперед, хвилює ситуація зі школою після
об’єднання, у яку прийде понад 120 учнів у новому навчальному році. Трудиться тут з 1975 року і DSC_1954-кпитання децентралізації для неї болісне: «Бережниця має таку славну історію, в 1953 році був перший випуск середньої школи в Дубровицькому районі. Тоді було три середні школи й уся округа ходила до нас здобувати освіту. І якщо згодом побудували нові школи, то в нас залишилась ще польської гміни, де навчаються діти у трьох пристосованих приміщеннях. Переконана, що населений пункт стоїть у центрі Дубровицького району. Населення Бережниці завжди мало вільну і власну думку.

Прикро, що ніхто не думає про українське село. Для прикладу, Кураш. Хто в ньому житиме через 20 років? Хто житиме в населеному пункті, де немає школи? Вважаю, що спочатку треба організувати ОТГ, а потім громада на своїх зібраннях хай вирішує, скільки і які школи потрібні на її території, чи зможуть вони функціонувати й утримувати себе».

Прощаючись, помітили дуже гарну ляльку-мотанку. Виріб зайняв перше місце в районі і третє в області. Є і з полотна, що посіла друге місце в області, обидві виготовлені руками майстринь-учительок Олени Ольховик із Ремчиць і Валентини Бурсук із Орв’яниці.

Пишаються жителі Бережниці і своїм земляком Дмитром Самком, який неабияк здивував суддів талант-шоу «Голос країни» восьмого сезону. Проникливий спів поліщука оцінили відразу всі зірки, які розвернули до нього свої крісла.

Чуттєве та емоційне виконання Дмитром Самком пісні Тіни Кароль «Перечекати» не залишило нікого байдужим. За те, щоб отримати у свою команду цей поліський талант, змагалися Тіна Кароль, Джамала, Потап і Сергій Бабкін. Дмитро ж обрав своїм тренером Бабкіна і залишив шоу за крок до фіналу.

Зараз Дмитро працює в столичному театрі. Про те, що народився у селі Бережниця на Рівненщині, гордо заявив в ефірі.

 

Чим більша громада, тим більше в неї можливостей

Якщо Мирослав Кремезь очолює Бережницьку сільську раду з 2010 року, то Олег Білотіл керує громадою Соломіївки, яка є центральною садибою, недавно. Хоча, скажімо, Орв’яниця набагато більше й багатше село, майже 800 дворів. Ще є Кураш, розташований у дуже гарному місці. На столі помітила подяку, сільський голова пояснив, що недавно проходила гра «Джура-Прикордонник» в Кураші.

Як зауважив начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Григорій Таргонський, гру у цих краях проводили вперше, але впевнений, що вона стане традиційною. Достатньо згадати той факт, що повстанський рух зародився саме на Рівненщині. Саме на цій землі воїни УПА захищали свої кордони та боролися за державність. Очевидним є і те, що більшість молодих людей із цього краю обирають професію прикордонника.

DSC_1979-кАле повертаємось до теми нашої розмови, до якої запрошуємо Олега Білотіла:

– Децентралізація, з одного боку, хороша перспективна справа, якщо брати до уваги досвід європейських країн. Польща – один із яскравих прикладів, економіка якої за рейтингом входить у десятку сильніших у світі. Тож є перспектива в об’єднанні. Передача повноважень на місця, використання ресурсів, які є, – це дуже серйозно. Але проблема, на мою думку, в тому, що наш регіон – сільськогосподарський, а для нормального функціонування громади необхідно утримувати школи, ФАПи тощо. Якщо держава бере на себе видатки по заробітній платі для вчителів, вихователів дитсадків та ін., то саме утримання приміщень (опалення, освітлення, вуличне освітлення, облаштування доріг)  лягає на плечі місцевого самоврядування. Якщо ж немає чим наповнювати бюджет, то за який рахунок утримувати?

Основне, про що треба говорити – наповнення бюджету. Розраховувати на державні дотації не варто. Рано чи пізно це питання виникне. І якщо громада є самодостатньою, то має себе забезпечувати. Яскравий приклад бездотаційної громади – Клесівська на Сарненщині. У них є виробництво, кар’єри, щоб забезпечити власні потреби, не очікуючи від держави субвенції з того чи іншого напряму.

Скажімо, вчителі забезпечуються з державного бюджету, а техпрацівники? Якщо в Сарненському районі це питання вирішили, то в Дубровицькому – проблема з проблем. І техпрацівники та персонал, що до них належать, не отримують вчасно зарплату. В ОТГ це питання вирішене.
Не раз наголошував, децентралізація – гра, правила якої пишуть по ходу. Часто наводять приклад: «У Польщі говорили-говорили, а на ранок країна прокинулась у новому форматі». А чому не розповідають про 9 років підготовки до цього процесу, як проводили відповідний моніторинг про те, що в якому регіоні вирощують, які мають потужності, що треба модернізувати, покращити. Одно слово, провели детальний аналіз усього господарського комплексу. На онові цього прийняли відповідні зміни до законодавства, залучили кошти інвесторів (майже 80 мільярдів доларів) на всі програми. Зробили фінансову амністію, сказавши багатим людям: «Нам нецікаво, де ви заробили ці кошти, якщо вкладаєте їх у свої громади». Підприємцям дали податкові канікули, надали дешеві кредити (максимум 3,6 відсотка).

DSC_1984-к
Фото Василя СОСЮКА

А в нас? Колгоспи розпалися, провели розпаювання, матеріально-технічна база фактично знищена. Залишилося по декілька господарств, як у Сарненському, так і в Дубровицькому районі, які працюють і надають людям робочі місця. Так, на території ради працює ПСП «Промінь» (Андрій Кулик), яке тримає майже 400 голів худоби. Зайшли інвестори ті, що й у Бережницю – ТОВ «Голден Агро Трейд», що не дуже виручає місцевий бюджет. Скажімо, за минулий рік отримали 68 тисяч гривень. І це при тому, що їх одразу використовувати не можна. Взагалі, бюджет сільської ради становить 950-970 тис грн. Ще 270 тис грн – субвенції на культуру. Інші інвестори, окрім укладання угод, поки що не роблять жодних кроків. Села розташовані далеко один від одного, інфраструктури в населених пунктах, як і виробництва, немає.

Отож, підсумовуючи, скажу: чим більша громада, тим більше в неї можливостей.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz