Оксана Вінінчук: «У світі є місце, де можна забути абсолютно про все – це школа»

Забрати Оксану ВІНІНЧУК від учнів на інтерв’ю було нелегким редакційним завданням. Коли завітала в Сарненський НВК «Школа-колегіум», вона була в оточенні дітей, які ніяк не відпускали вчительку, а їхні запитання, здавалося б, не закінчаться ніколи. «Це мій 7-В клас. Люблю їх навіть за те, що вони неслухняні, – коротко пояснила Оксана Григорівна. – Завтра їдемо на екскурсію у Львів, тому вирішуємо деякі організаційні моменти».Ця весела, проста й життєрадісна жінка має дві педагогічні освіти за спеціальностями вчитель початкових класів, а також математики й інформатики. Навчання поєднувала з роботою в місцевому дитсадку. А після закінчення Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова у 2005-му році почала працювати вчителем інформатики в колегіумі.

Пані Оксана зізнається, що з дитинства мріяла бути вчителем або фармацевтом: «Пам’ятаю, коли змалку заходила в аптеку, то мені подобалось там усе: атмосфера, порядок, запах. Але водночас збирала дітей на вулиці і вчила. Мої тодішні учні досі згадують, як у літній кухні організувала свій клас». Зрештою Оксана Григорівна зробила вибір на користь кар’єри педагога й не прогадала, адже вже тринадцятий рік успішно працює на педагогічній ниві, має чимало здобутків і нагород. Цього року її педагогічні здібності вкотре оцінили та розмістили портрет на Дошці пошани «Гордість міста-2018».

«Чи не щороку нагороджують грамотами та подяками, адже діти систематично перемагають у районних й обласних олімпіадах. У 2015 році отримала подяку Міністерства освіти й науки України. Два рази моїм вихованцям вдавалось вибороти перемогу на всеукраїнських олімпіадах із інформаційних технологій – Вові Вальку та Назарові Сергійчуку. Власне завдяки Назару мене цього року й нагороджують, це все його заслуга», – з надмірною скромністю розповідає вчителька.

Оксана Вінінчук наголошує, що не має жодних педагогічних секретів, аби виховати розумних учнів. Просто потрібно пам’ятати: найголовніше в професії вчителя – це любов до дітей. Від цього залежить і професійний ріст, і наявність хороших вихованців, і різноманітні успіхи. Та навпаки, якщо прихильності нема, то вмілим вчителем стати не вийде, не потрібно мучити себе та дітлахів.

Пані Оксана на уроках намагається зацікавити школярів предметом, розповідати про новинки, які відбуваються у світі інформаційних технологій, програмування. Пояснює, що інформатика не така проста наука, якою може здатись на перший погляд. Наприклад, для того, щоб освоїти програмування, потрібна унікальна логіка. Інформаційні технології зрозуміліші учням зазвичай, але і там потрібне математичне мислення.

Раніше інформатику за навчальною програмою викладали з 9 класу, але Оксана Григорівна починала займатись із дітьми раніше. «Я підходила до вчителів математики восьмих класів і запитувала, в кого з учнів найрозвиненіше логічне мислення. При цьому знати математику на відмінно не обов’язково, адже це різні речі. Назар Сергійчук був третім, кому запропонувала займатись. Інші відмовились, не захотіли, бо інформатики за розкладом не було, тому вивчати потрібно було в позаурочний час. Він же виявив наполегливість і старання. Торік брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з програмування і чудово себе показав, як для першого разу, на такому рівні. Цього року захотів спробувати сили в напрямку інформаційних технологій і переміг», – з гордістю розповідає про свого вихованця.

Пані Оксана запевняє: «Мені просто щастить із дітьми. Вдячна долі, що до мене потрапляють розумні учні, з якими хочеться працювати й ділитися знаннями». Але всі розуміють, що олімпіади – це, в першу чергу, працьовитість. На хорошу підготовку до них вчитель й учень витрачають багато зусиль і часу. Проте енергійний педагог каже, що старатиметься й надалі готувати достойних учасників різноманітних олімпіад, адже бачить в учнях величезний потенціал, який треба зуміти розкрити. На її думку, виявляти й покращувати здібності школярів – це один із обов’язків вчителя. Адже, коли дитина показує результат і вміння, то й інші вірять у свій успіх, стараються і підтягуються в навчанні. Також вчителька радить стати своїм учням не просто наставником, а й другом, бо предмет вчитимуть тільки тоді, коли люблять і поважають вчителя.

«Не тільки вкладаю в дітей знання з предмету, а й багато чого беру від них. Мені подобається викладати у восьмих класах, тому що з ними вчимося за новою програмою, пізнаємо разом щось нове, рівноцінно обмінюємось інформацією, а це робить навчальний процес цікавішим. Тепер інформатику викладають із другого класу, і, виявилось, працювати з першачками нелегко. Вони думають, що прийшли на урок інформатики гратись, бо з дитинства сприймали комп’ютери як розвагу. А педагог повинен ще чомусь вчити, тому треба діяти розумно: поєднувати навчання з грою. З іншого боку, ці уроки емоційніші – у початкових класах більша віддача, діти краще запам’ятовують. У них непідробні емоції здивування, коли щось розказуєш, захоплення», – ділиться тонкощами навчального процесу Оксана Григорівна.

Про те, чи виробились упродовж років у вчителя інформатики якісь особливі підходи у викладанні, Оксана Вінінчук відповідає просто: «Мені цікаво змусити дітей думати. Теоретично можу поставити нижчу оцінку, але якщо бачу, що дитина здібна, може вивчити, просто з певних причин цього не робить, то намагаюсь спонукати її використати свої можливості на повну». З методів їй імпонують проблемні питання: на початку уроку ставить якесь запитання, діти пропонують своє бачення проблеми, тоді розв’язують завдання і роблять висновки, чи співпали результати з очікуваними. Такі прості прийоми змушують школярів аналізувати, передбачати результат, відповідно зростає інтерес виконати завдання.

Час іде і діти змінюються. За спостереженнями Оксани Григорівни, у них усе менше азарту справитись із завданням самостійно, адже звикли, що інформація сьогодні – річ доступна. Проте, як і колись, учні готові допомагати одне одному. Під час практичного заняття вчитель фізично не може кожному індивідуальнопояснити, тому діти, які впоралися, допомагають іншим. Це йде їм на користь, адже вони ще раз відтворюють хід практичного заняття, вчаться пояснювати і, як показує практика, з кожним наступним уроком краще засвоюють матеріал.

У розмові педагог із досвідом неодноразово наголошувала, що комп’ютер – це все-таки велике зло, потрібно використовувати його розумно, аби отримувати від цього користь, а не шкоду. Якщо дитина проявляє агресію в ранньому віці, це є реальним сигналом, що вона телефонно чи комп’ютерно залежна. Зазвичай дитина, яка спілкується, більше читає, займається спортом, грає з однолітками, менш прив’язана до техніки й менш агресивна.

За роки роботи в школі Оксана Вінінчук зрозуміла, що з дітьми завжди весело, немає часу нудьгувати. «Буває йдеш без настрою, заходиш у школу, чуєш дитячі голоси, шум, бачиш рух, відчуваєш живу енергетику – і більше не можеш сумувати. Тоді розумієш, що у світі є місце, де можна забути абсолютно про все – це школа. Бо в ній головними є діти, а не твій настрій чи проблеми», – посміхаючись, ділиться співрозмовниця.

До слова, жінка також дуже любить квіти. Це відразу помітно, адже комп’ютерний клас щедро заставлений різноманітними вазонами, а пані Оксана зізнається, що вдома їх ще більше. Полюбляє подорожувати Україною, возити дітей на екскурсії, бо це незабутні враження і моменти. Найкращий відпочинок, а через постійну зайнятість ще й велика розкіш, за версією педагога, – це читання книги.

Насамкінець вона пояснює своє бачення справжніх педагогічних здобутків: «Отримувати подяки, звичайно, приємно. Але найбільшою винагородою для вчителя є учні, які приїжджають і дякують за знання, бо їм це пригодилось у навчанні чи роботі. Оце найкращий подарунок, а не все інше. Тоді розумієш, що твоя праця недаремна».

Тетяна КОЛЯДИЧ.

Фото автора.

P.S. У свій час Оксана Григорівна вчила і мене. Тож дозволю собі від імені учнів, які з певних причин ще не встигли подякувати цій скромній і мудрій жінці, висловити щиру вдячність Оксані Вінінчук як талановитому педагогу, надійному другу та прекрасній людині.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz