І в маленького селища є майбутнє

Українські села вимирають. Щорічно з карти зникають до двох десятків населених пунктів. Це офіційна статистика. Молодь шукає щастя в місті. Нещодавно журналісти «Сарненських новин» навідалася в Страшеве, де проживають всього-на-всього 35 жителів.

DSC_2335-кПерше, що бачимо, в’їжджаючи в село, – будівлі КЗ «Страшевська титуберкульозна лікарня». Майже кожен четвертий випадок туберкульозу в Україні – це мультирезистентний туберкульоз (МРТБ). За кількістю хворих саме з такою формою українці в «лідерах». Без належного лікування ця недуга може бути смертельною. Чому її досі не вдається спинити вакцинацією та як уберегтись від неї, запитали в керівника лікарні Івана Рябченка, який очолює медичний заклад майже 5 років:

– Туберкульоз – один із маркерів соціального благополуччя населення, більшість хворих – соціально незахищені. У протитуберкульозній лікарні відкрите хоспісне паліативне відділення для тих, кому не можна надати медикаментозну допомогу. Це обширна група, яка зростає. Хворі пройшли повний курс хіміотерапії, однак ні терапія, ні антибіотики для них не ефективні.

– Як виявляєте хворих?

– За зверненням ПМСД (первинної медико-санітарної допомоги), центральних районних лікарні та поліклініки, буває, родичів, які запідозрили хворобу. Одно слово, різними шляхами хворі потрапляють сюди.

– Іване Петровичу, якість харчування також може впливати на здатність організму протистояти туберкульозу. Брак вітамінів А і D суттєво підвищує розвиток хвороби. Чим годуєте пацієнтів?

DSC_2317-к
Лікар-фтизіатр Володимир ГАЛАГАН і керівник туберкульозної лікарні Іван РЯБЧЕНКО.

– Акцент робимо на висококалорійну їжу з вмістом білків, щоб швидше відбувалася регенерація. Обов’язковими є каші, які на Поліссі не дуже полюбляють. Щодо ліків, то забезпечені ними безкоштовно в повному обсязі. Щороку на ринку з’являються нові медичні препарати, від туберкульозу в тому числі. Буває, хворі вже перебувають у паліативному відділенні, а такі медикаменти можуть їм допомогти.

Із 2011-го перейшли на електронний реєстр. Комп’ютерної техніки для роботи достатньо, свого часу вдалося її трохи поновити. Знаєте, що кожні п’ять років оргтехніка зношується, оновлення потребує й програмне забезпечення. Сьогодні маємо окрему програму по ліках і по захворюваності, і, звісно, бухгалтерську.
– Не можу не запитати, як захищений медичний персонал від інфікування?

– Перш за все, це засоби індивідуального впливу, респіратори з гепа-фільтром багаторазового використання з клапаном видиху, який зменшує рівень гарячого повітря під респіратором. Забезпечений персонал і змінним одягом, відповідними деззасобами. Є екрановані лампи з ультрафіолетовим випромінюванням, що в палатах працюють цілодобово.

Зустрілися і з лікарем-фтизіатром Володимиром Галаганом, відомим у районі шахістом. Переглянули меню, в якому відзначили на сніданок кашу, зокрема пшоняну, варені яйця, салат з капусти, чай. На обід хворим давали овочевий борщ, вермішель із підливою і м’ясними зразами, моркву по-корейськи, компот із аличі та хліб. А на вечерю – рагу овочеве, салат із вареного буряка, хліб, масло й какао. До речі, біля лікарні заклали яблуневий сад, де є й алича. Працівники самі консервують помідори, огірки, кабачки, салати з капусти, моркви для урізноманітнення меню.

Зупинились на станції Страшеве, де поспілкувались із Михайлом Маслянчуком. Чоловік працює начальником станції з правом позмінного чергування з 1992 року. Ще четверо чергових перебувають у його підпорядкуванні, з якими проводить інструктажі з техніки безпеки.

Лінійна пасажирська залізнична станція Рівненської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці збудована ще в 1910 році. Вона розташована на лінії Коростень-Сарни між станціями Клесовом і Сарнами. За добу, буває, проходить 15-20 вантажних поїздів. Зупиняються лише приміські потяги. Аби уникнути дорожньо-транспортних пригод на залізничних коліях і зберегти своє і чиїсь життя, Михайло радить водіям добре пам’ятати й неухильно виконувати правила дорожнього руху.

DSC_2340-к
Готує грядку Ганна ДЕНИСЮК.

Через дорогу від станції Страшеве в будиночку, що потребує ремонту, вже сорок років мешкає Ганна Денисюк. Чесно кажучи, моя поява, а згодом і фотографа, схвилювала жінку, яка готувала грядку до посадки картоплі. Ганна Василівна все життя тяжко трудилася. Впродовж 9 років мозолилася в Сибіру, а згодом 11 сезонів у Страшевському лісництві збиральницею живиці. Там працював і її чоловік, який уже помер. Бог не послав подружжю діточок, тож немає з ким вікувати. Пенсію отримує невелику – з усіма добавками 1600 гривень. На одне опалення скільки потрібно грошей, бідкається. Не просто виписати дрова, а й привезти, потім щоб хтось порізав і порубав… Одно слово, коли нікого немає, важке життя-буття.

DSC_2345-к
Вчитель хімії Тетяна ШОКОТ.

На автобусній зупинці поспілкувались із Тетяною Шокот. Жінка недавно придбала житло в населеному пункті, яке майже облаштувала. Тетяна Вікторівна – вчителька хімії в Ясногірській ЗОШ І-ІІІ ступенів. За плечима – дві вищі освіти, і працювати, поділилася враженнями, в школі комфортно та спокійно.

У неї дві доньки. Одна мешкає в столиці, закінчила Національний університет водного господарства та природокористування в Рівному. Друга – психолог і педагог – працювала в Сарненській ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів. Нині у відпустці, доглядає маленьку донечку. Страшеве, каже, люди вважають хутором, хоча насправді це селище, розташоване недалеко від районного центру.

DSC_2363-к
Ганна ОЛЕНІЧ із родиною давно проживає у Страшеві.

Пенсіонерка Ганна Оленіч живе тут давно, а працювала на кухні в протитуберкульозній лікарні. Роботи вистачає й удома – садити й сапати город, доглядати внуків. У господарстві мають і коня, що мирно смикав травичку біля дороги під час розмови з жінкою. Буває, розповіла, що в когось поламається авто чи з колесом якісь проблеми, господар допомагає. Чергові зі станції приходять по воду.

Запитала Ганну Олексіївну, чи легше їм стало після створення Клесівської ОТГ. Адже селище на території Карпилівської сільської ради, тож за необхідною довідкою потрібно було дістатися в Карпилівку. «А тепер, – повідала, – спочатку їдемо в Карпилівку, потім у Клесів, а вже звідти – куди потрібно. Тож судіть самі, чи стало легше».

 

Життя продовжується

Керівника мисливського господарства «Поліське-Сарни» Олександра Юркевича, як завжди, застали за роботою. Однак знайшов декілька хвилин для розмови. Ще їдучи дорогою, помітили сітку, що огороджувала велику площу. Як виявилось, тут скоро з’явиться вольєр для лані, муфлонів, оленів. Хочуть розвести тварин, які тішитимуть око приїжджих, відкрити свого роду живий зоопарк.

DSC_2383-кСама ж ідея створення хазяйства пов’язана з водоймою Залив, де завжди плавали качки. Для того, щоб їх примножити, свого часу завезли угорську качку, які сьогодні вирощують. Згодом звели добротні будинки, щоб люди приїжджали сюди й могли відпочивати. Нині їх відремонтували й вони геть не схожі на ті, що були 15 років тому. Відповідають європейському класу, тож відпочивальники отримають задоволення і від внутрішнього інтер’єру.

Спортивний майданчик ще не зовсім готовий, але  виглядає дуже привабливо зі штучним зеленим покриттям. Тут можна відпочивати з користю для здоров’я як улітку, так і взимку. Окрім того, на території господарства є також ресторан на 40 місць, але працює поки що не постійно. Однак уже за місяць, упевнений Олександр Юркевич, комплекс буде повністю готовий до обслуговування, тож запросив на гостини всіх охочих.

DSC_2460-к
Молодий майстер лісу Олександр КОРЕНЬ.

У Страшевському лісництві молодий майстер лісу Олександр Корень, який трудиться майже два роки після закінчення Національного університету водного господарства та природокористування, люб’язно погодився поспілкуватися з нами. Під час нашого візиту застали на чергуванні, окрім Олександра, помічника лісничого Сергія Кореня і приватного підприємця Миколу Шевчука. Адже в пожежно-небезпечний період, пояснив майстер, чергування вкрай необхідне. Мають і відеокамеру, аби спостерігати за лісовим масивом. Можливо, хтось кинув недопалок під ноги, від нього може спалахнути суха трава. У квітні трапилася випадкова пожежа. Через сильний вітер упала сосна на високовольтну лінію, що й спричинило загоряння. В обов’язки майстра входить охорона лісу. Олександр розповів, що кожен лісничий посадив 10 га лісових насаджень, намагаючись відновити баланс лісу, який нищить верховий жук-короїд.

Хлопець із дитинства любить відпочивати з друзями на природі, але щоразу беруть із собою мішки для сміття. Тож прикро й навіть соромно, коли бачить інших, які ставляться до краси, що оточує, безвідповідально. Доводилося давати іншим коректні зауваження. Над дорогою біля самого лісництва облаштували місця для відпочинку, але, буває, і тут після себе залишають сміття. Обхід Олександра – тисяча гектарів лісу, який має підтримувати в чистоті, й біля доріг також. Допомагають вихованці Чудельської спеціальної ЗОШ-інтернату № 1 I-II ступенів.

DSC_2426-к
Фото Василя СОСЮКА.

Повертаючись у редакцію, обмірковувала висловлювання пасажирів про вимирання сільських населених пунктів, які часто чую в маршрутці, дістаючись на роботу. Старше покоління жителів різних малочисельних сіл доволі часто каже, що це свого роду технологія прихованого геноциду села. А все робиться для того, впевнені, щоб потім родючі землі продати фермерам або іноземним інвесторам. Працездатних чоловіків і жінок уже давно використовують як дешеву робочу силу. Молодь вважає, що такі села, як Страшеве, потроху втрачають свою привабливість як із економічної точки зору – в селі немає перспектив, пропозицій кваліфікованої роботи, цікавих місць проведення дозвілля й інфраструктури. Вони не бачать свого розвитку й майбутнього в ньому. Натомість переконана, що наразі в попиті не натуральне господарство, а IT-технології, не тяжка праця в полі чи на фермі, а інтелектуальна робота в офісі. Тому молоді люди вбачають своє майбутнє в міському житті чи десь за кордоном.

Селище Страшеве розташоване неподалік райцентру. У будь яку пору року залишається красивим і привабливим. Тут можна відпочити душею. Чудове українське селище з неперевершеною природою на Сарненщині. Хтось виїжджає з нього, а інші купують там житло, створюючи відповідний баланс і продовжуючи життя населеного пункту.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz