Воїнами не народжуються

Що мотивувало людей різного віку, несхожих поглядів на життя об’єднатися і робити спільну справу? На це питання відповіли заступник командира танкового батальйону 128-ої гірсько-піхотної бригади старший лейтенант Вадим ЄЛЮХІН і старшина роти Анатолій ОДАРЧУК.

Минулого тижня вони побували в редакції «Сарненських новин». Уже півтора року обидва перебувають на контрактній службі.

Дружина і 16-літня донька Вадима мешкають у столиці. Так склалася доля, що чоловік уже служив у цій же бригаді у 2000 році. Анатолій родом із Сарн, у нього дорослі син і донька. Називає себе старим солдатом (56 років). Розповідає, як колишній боєць повітрянодесантних військ, що служба в армії була й залишається не тільки хорошою школою, а й гордістю для справжнього чоловіка. Донбас для Анатолія не просто назва. Упродовж 13 років трудився в шахтах. Шахтар із вищою освітою мав і власний бізнес. Втратив батьків і, як часто буває в житті, повернувся на свою малу Батьківщину за покликом серця. Але не міг залишатися байдужим, коли його допомоги потребувала рідна країна, бо, як любить повторювати: «За державу стало образливо».

Попри свій вік і досвід, Анатолій Одарчук зізнається, що непросто знаходити спільну мову з молодими людьми, 70 відсотків яких не уявляють, що таке служба в армії. Але зрештою, і вони стають солдатами. З практики чоловіки вже можуть стверджувати, що навчання майбутніх воїнів в учебці впродовж 3-4 місяців – втрата такого дорогоцінного часу. Адже за місяць-півтора у військовій частині новобранці з допомогою старших наставників стають хорошими спеціалістами.

Побратими приїхали у військове відрядження, аби переконати тих, хто вміє кермувати автомобілем чи в минулому служили в танкових військах, і всіх, кому не байдужа доля України, йти захищати її. Боронити літніх людей, громадян на сході, які залишаються там жити попри розбиті оселі, там, де розриваються артилерійські снаряди й мінометні міни, що руйнують усе: людські життя, будівлі та мрії. А ще угоди про припинення цього безумства, що існують переважно тільки на папері. Бо є така професія – захищати Батьківщину.

Вадим і Анатолій нині перебувають на Рівненському полігоні, де проводитимуть тактичні навчання з майбутніми контрактниками, після чого через місяць-півтора вирушать на схід країни. А потрапити до них можна через райвійськкомат, де є всі контакти військових.

Бійці танкового батальйону розповіли, що всім добре забезпечені, адже допомагають колишні атовці і волонтери. Серед них директор Маловербченської ЗОШ І-ІІ ступенів Павло Гольонко, майор Віталій Борисов і Віктор Бортнік (заступник військового комісара райвійськкомату).

Натомість Павло Гольонко назвав організатором і натхненником волонтерського сприяння Віктора Бортніка. Від ДП «Сарненський лісгосп» (директор Сергій Белеля) отримали лісоматеріали та пальне. Підтримали пальним і надали матеріальну допомогу також приватні підприємці Сарненщини Володимир Банацький, Станіслав Мичка (трагічно загинув), Іван Івашко, Іван Чиж, Олексій Круглик, Олег Скринніков, Сергій Скрипка, Юрій Безпалий, Юрій Кривуцький, Михайло Чиж, вчитель фізкультури Маловербченської ЗОШ Володимир Титечко, заступник голови правління Міжнародного благодійного фонду «Глорія» Володимир Хомич і, безперечно, апарат Коростської сільської ради.

Війна є лакмусовим папірцем, який показує, ким ти є насправді. Вона робить вільним від надмірної обережності, чужих нав’язаних думок, у вчинках. Ті, хто сьогодні перебуває на передовій, ніколи не будуть рабами. Там абсолютно змінюються мислення і сприйняття світу, люди не одягають на себе стільки масок, як у звичайному житті, не живуть за подвійними й навіть потрійними стандартами, натомість стають вільними від тиску суспільства й буденного середовища. Досить декількох днів на фронті, і людина показує, хто вона. Бачиш, хто чого вартий, з ким можна йти під кулі, а кого варто остерігатися.

Ситуація в країні нікого не тішить, але, зважаючи на об’єктивну реальність, старший лейтенант Вадим Єлюхін і старшина роти Анатолій Одарчук шукають нагоди зробити якомога більше, аби досягнути мети, заради якої і приїхали на фронт.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz