Світлана ГРИБОК: «Коли не маєш чим зайнятись – займись собою»

Впізнати нашу співрозмовницю неважко. Навіть якщо жодного разу не були в неї на заняттях, то точно бачили показові фітнес-виступи на місцевих святах або танці в її виконанні на різноманітних концертах. Світлана ГРИБОК – талановитий хореограф та енергійний фітнес-тренер. Тож про необхідність тренувань, баланс між танцями та фітнесом, особливості здорового харчування й інші цікаві теми запитуємо в неї.

ПРО ЖИТТЄВИЙ ВИБІР: «Не можу змушувати себе робити те, що не подобається»

– Як Ви зрозуміли, що хочете займатись танцями професійно?

– Ще навчаючись у Сарненському НВК «Школа-колегіум», займалась у дитячій приватній хореографічній школі Сергія Галушка. Після дев’ятого класу вступила в Сарненський педагогічний коледж РДГУ на дошкільну освіту із поглибленим вивченням англійської мови. Спочатку подобалось, але пізніше відчула, що потребую більшого розвитку й особистої свободи. Тоді у 2014 році вступила в РДГУ на хореографію. Відучилась два курси й перевелась на індивідуальне навчання, бо влаштувалась у ту ж хореографічну школу, з якої і починалось моє захоплення
танцями. Вони завжди були для мене важливими, адже веду активний спосіб життя. Не можу змушувати себе робити те, що не подобається.

– Батьки не були проти творчої професії?

– У мене є ще старший брат і сестра. Мабуть, це сприяло тому, що я завжди була самостійною. Ще зі школи не було суворого контролю щодо уроків, знала, що і коли мені потрібно робити. Так само всі важливі рішення намагаюсь приймати сама. От вирішила, що хочу в педколедж, мама пересвідчилась, чи це зважене рішення, і я вступила. Він був важливим етапом у моєму житті і, мабуть, саме там навчилась чітко йти до поставлених цілей. Наприклад, у мене була мета вступити в університет на хореографічне відділення державної форми навчання. Це було дуже важко, великий конкурс. Спочатку потрапила в список платників, але тоді ще ніде не працювала, а в батьків якось соромно було брати чималі кошти. Тоді подумала, а чому б не спробувати перевестись на державну форму за рейтингом успішності? Я все здавала, неймовірно старалась, вчилась, і це дало результат: фітнес1на другому курсі перевели на державну форму. Звичайно, цього б усього не було без підтримки батьків. Безмежно вдячна мамі. Вона завжди в мене вірила й спонукала діяти.

– То які танцювальні стилі опановували в університеті? Які викладаєте зараз?

– Викладаю сучасну хореографію, бо це моя спеціалізація. Хоча можу танцювати різні стилі. Навчання подобалось. Були різні викладачі зі своїми особливостями. Але не можу сказати, що університет мені дав багато нових навичок. Це не означає, що стояла на місці, просто розвивала й удосконалювала ту базу, яку мала ще зі школи, у напрямку сучасної хореографії. Проте вивчали і народні танці, бальну програму, а також класику. До речі, класику дуже любила. В нас був прекрасний педагог, яка викладала все чітко, у міру суворо, мені це подобалось. На деяких курсах було просто нудно, а після класики виходили задоволені й мокрі. І це було супер!

– А як у Вашому житті з’явився фітнес?

– У Рівному паралельно з навчанням ходила на тренування в спортивний зал. Як і танці, це було улюбленим заняттям, на яке завжди знаходила час. Потім, коли вирішила повернутись у Сарни й почала викладати в хореографічній школі, то намагалась тренуватись прямо там. У танцкласах є мінімальний інвентар, який можна використати в аеробних вправах, наприклад. Крім того, танцювальні тренування – це теж фізичні навантаження, тому в сукупності вдавалось тримати тіло в тонусі.

– А чому вирішили перетворити хобі на професію?

– Якось мені зателефонували й запросили на співбесіду на посаду тренера фітнес-клубу «S-CLUB». Хоча раніше й гадки не мала, що колись цим серйозно займатимусь. Зараз, аналізуючи нашу розмову, думаю, що ледь її не провалила. Адже не мала відповідної підготовки й не була впевнена в тому, що з цього щось вийде. Але цікавість і бажання вчитись новому перемогли. Поїхала на курси фітнес-тренерів у Київ, проводила пробні тренування, тож тепер я – сертифікований тренер у напрямках степ-аеробіка, фітбол-аеробіка, стретчинг, аеростретчинг, спінінг.

– І Ви відразу після курсів почали займатись із клієнтами? Чи були якісь складнощі в роботі?

– Спочатку тяжко було, були труднощі з клієнтами. Ще й фітнес-клуб відкрили весною. А це пора танцювальних фестивалів, звітних концертів, для участі в яких треба готувати діток. Я теж намагаюсь брати участь у конкурсах старших груп народної та сучасної хореографії. Тому було нелегко поєднувати дві роботи та ще й здавати сесію в університеті. Але навіть у цьому віднайшла величезний плюс – нарешті в Сарнах з’явилось місце, де могла спокійно та із задоволенням потренуватись.

 

ПРО ОСОБЛИВОСТІ ТРЕНУВАННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ: «Діти й фітнес – це чудові антидепресанти»

– Ви називали чимало різновидів фітнесу. Чи всі застосовуєте на практиці, чи маєте якийсь улюблений?

– Проводжу як групові заняття, так й індивідуальні. Робимо аеробні вправи, проводимо кардіотренування, займаємось із клієнтами сам на сам, різнобічно працюємо. Не можу сказати, що мені подобається якийсь один напрям, хочу встигати всюди усе спробувати. Щоправда, дуже цікавлюсь стретчингом (різновид аеробіки, спрямований на розтяжку мязів – прим. ред). Хоч мала багато травм: рвала м’язи, розтягувала і ноги підвертала, але, можливо, через вплив танців мені дуже подобається розвиватись у цьому напрямку.
– Для чого люди переважно починають займатись фітнесом?

– Мені доводиться займатись не тільки з людьми, які приходять, щоб сісти в шпагат, стати на місток чи навчитись робити якісь елементарні акробатичні вправи. Часто приходять люди з реальними проблемами: в когось німіє передпліччя, зажимає шийні хребці, болить голова, травма. На стретчингу тренер є ще й міні-реабілітологом. Про проблеми, з якими звертаються, постійно читаю, консультуюсь із лікарями.

Є такий стереотип, що фітнес-клуб – це місце, де худнуть. Його легко можна спростувати, адже хтось хоче схуднути, хтось ходить, бо йому це подобається, дехто розробляє травми, хоче набрати вагу або привести м’язи в тонус.

фітнес– Чи є заслуга тренера в досягненні результатів клієнтом?

– Дуже відповідально ставлюсь до обов’язків тренера. Коли бачу результат, то хочу працювати і віддаватись клієнтам ще більше. Інколи здається, що я зацікавленіша в досягненні поставленої цілі, ніж клієнт. Є багато людей невпевнених у собі, вони бояться прийти у фітнес-клуб, адже там доводиться показувати свої недоліки й працювати над їх усуненням. Тому тренер – це ще й психолог. Він повинен мотивувати, підтримувати, враховувати, що часто людям заважає лінь. Адже тренування не починається з приходом у зал і не закінчується, коли ти з нього вийшов. Людина повинна піклуватись про своє харчування, спосіб життя.

– Кому потрібно займатись фітнесом?

– Вважаю, що це потрібно кожному. Є люди, які ходять постійно й уже не можуть жити без тренувань. Рада, що причетна до того, що спорт став невід’ємною частиною їхнього життя. Ми прокидаємось, вмиваємось, ідемо на роботу, бо знаємо, що це необхідно. Так само і тренування є обов’язковим елементом догляду за собою. Зараз спорт у моді. Приємно, що навіть дітки змалечку починають тренуватись.

– Що є найприємнішим у Ваших професіях?

– Найпрекрасніше те, що не вважаю це роботою. Не скажу, що це легко. Ти несеш велику відповідальність, як за дітей, де розкриваєш таланти юних обдарувань, так і за дорослих, які прийшли за результатом. Але роблю все це із задоволенням. Неважливо, чи в тебе поганий настрій, чи проблеми, коли ти заходиш у танцювальну залу, проходить декілька секунд, і помічаєш на своєму обличчі посмішку. Так само й у фітнес-клубі. Це місце, де можна відволіктись, зайнятись улюбленою і корисною справою. Діти й фітнес – це чудові антидепресанти.

 

ПРО ХАРЧУВАННЯ ТА ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ: «Звичайно, я не пропагую сухий закон, інколи можна випити червоного вина»

– Як підбираєте раціон для тих, кого тренуєте?

– Я не розробляю повну програму харчування, цим займаються інші спеціалісти. Але клієнти радяться, тому з радістю їм допомагаю. Бувало, телефонували пізно ввечері запитати, що можна з’їсти. Відповідально ставлюсь до свого харчування і рекомендую дотримуватись його клієнтам. Адже від цього напряму залежить результат: 50% – спорт і 50% – харчування.

– А як тренери ставляться до вживання алкогольних напоїв?

– Раджу всім запам’ятати, що спорт і алкоголь несумісні. Людський організм, особливо жіночий, дуже швидко й болісно реагує на алкоголь, виробляється кортизол – гормон стресу, який згубно впливає на сполучну тканину. Звичайно, не пропагую сухий закон, інколи можна випити червоного вина, якщо в цьому є потреба. Але всі знають, як алкоголь впливає на здоров’я, тому пояснювати це вкотре немає сенсу.

– То Ви допомагаєте подолати шкідливі звички чи відмовляєте таким клієнтам?

– Навпаки, завдяки заняттям люди починають відмовлятись від шкідливих звичок, у них з’являються нові цінності й життєві принципи. При довготривалих тренуваннях можуть повністю здолати свої залежності. Головне в здоровому способі життя – це поступовість і систематичність.

 

ПРО ФІТНЕС І САРНИ: «Якщо місту чогось не вистачає – то зроби це»

– Чому, маючи перспективи розвивати свої здібності в Рівному, Ви вирішили повернутися в рідне місто?

– Люди, які виїжджають із Сарн, кажуть різне: що тут немає розвитку, місто не функціонує нормально, немає чим зайнятись. Я не погоджуюсь із ними, оскільки думаю так: якщо місту чогось не вистачає – то зроби це. Кожен повинен внести щось своє для розвитку Сарн. Не просто сказати, що воно тебе не влаштовує і поїхати, а зробити щось.

Навчаючись у Рівному, розуміла, що там більше можливостей знайти роботу за фахом, але звикла до рідного міста. Тут усі свої, тут комфортніше. Просто, якби кожен щось для нього робив, воно б ще більше розквітало.

– Чи можете оцінити загальний рівень фізичної підготовки містян за п’ятибальною шкалою?

– Фітнес-культура в нашому місті на стадії активного розвитку. Звичайно, сарненці ще не бігають зранку чи займаються на турниках, але молодь уже частіше можна побачити на спортивних майданчиках, секціях. Це радує.

Є різні люди: одні тримають себе у формі, а для інших це зовсім неважливо, тому відразу збагнути важко. Моя оцінка – чотири з мінусом. Хочу, щоб люди розуміли, що досконалості немає меж, тому потрібно постійно займатись спортом і любити своє тіло.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz