У справедливості сарненського правосуддя сумніваються жителі Тріскинь

У Великдень, 8 квітня, жителів району й області шокувала жахлива новина. У селі Тріскині на лавці біля магазину виявили тіло місцевого жителя з розбитою головою без ознак життя. Ним виявився 42-річний тріскинець.

Підозрюваного у вчиненні знайшли майже одразу. 29-річний молодик, у якого напередодні був конфлікт із братом убитого, зізнався в скоєному, повідомив відділ комунікації поліції Рівненської області. Тоді ж начальник Сарненського відділу поліції Сергій Смаглюк інформував: «Зловмиснику повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). Слідчим підготовлено клопотання до суду про обрання йому міри запобіжного заходу – тримання під вартою». Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2018 року до підозрюваного застосували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 7 червня 2018 року.

Клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу розглядали в Сарненському районному суді Рівненської області. Проте слідчий суддя Ігор Довгий задовольнив його частково, ухваливши застосувати до підозрюваного домашній арешт. У тексті Ухвали вказано: «З наданих суду доказів та матеріалів взагалі не вбачається причетності підозрюваного до інкримінованого йому діяння».

DSC_9779
Фото Василя СОСЮКА.

Родичі вбитого чоловіка, односельці й активісти не сприйняли таке, на їхню думку, несправедливе рішення, тому вчора прийшли в Сарненський районний суд запитати особисто в судді, чим він керувався. Жителі села Тріскині запевняли, що підозрюваний не дотримується мір, передбачених домашнім арештом, адже вільно пересувається, розважається та спілкується з іншими. Вони вважають, що підозрюваний небезпечний для односельців, тому не хочуть жити в постійному страху.

Суддя Ігор Довгий запевняє, що така Ухвала є правомірною, натякаючи, що це прокурор не надав достатньої доказової бази, аби підтвердити ризики, що можуть виникнути при застосуванні більш м’якого запобіжного засобу щодо потерпілого. А контроль за виконанням ухвали, тобто дотриманням домашнього арешту, це робота правоохоронних органів, а не суду.

Досудове розслідування триває, але складається враження, що в цій справі вже є чимало наріжних каменів. Свідки нарікають, що їх не вислухали, а тріада – суд, прокуратура та внутрішні органи, на якій мав би триматись закон, перекладають відповідальність один на одного. Тож надалі намагатимемось детально слідкувати за перебігом справи та висвітлювати її в «районці».

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz