Двигун за щуку

Хоч я особисто вудку в руках тримав досить давно, але послухати розповіді справжніх любителів риболовлі люблю. Свого часу дуже гарно описував красу ранку  біля озера з вудкою наш незабутній колега Василь Зіневич. Тож, беручи з нього приклад, нещодавно поспілкувався з людиною, яка про цей вид відпочинку може розповісти дуже багато.

Моїм співрозмовником став мешканець міста Сарни Ігор Галушко. Ще з дитинства він полюбляв їздити з батьком на озеро ловити карасиків. Згодом, вже після навчання в училищі та служби в Збройних силах, Ігор Миколайович ще більше захопився рибальством. Його можна було побачити взимку біля ополонки з вудкою, а в теплу пору року біля води зі спінінгом. З 2006 р. разом з однодумцями почав брати участь у спортивних змаганнях  спочатку на вудку, а потім і спінінгом на хижу рибу. На запитання: «Яку найбільшу рибину пощастило впіймати?» спортсмен-риболов не розставив широко руки, як роблять рибалки десь біля океану. Але й за скромну майже двокілограмову щуку, впольовану на змаганнях 2009 року, Ігор Галушко отримав перше місце і в подарунок двигун «Меркурій» до човна. Під час же любительської риболовлі в нинішньому році пофортунило витягти з води зубасту вагою 7,200 кг. Рибалка побував на змаганнях на багатьох водоймах Рівненщини, Волині та Львівської області. Купу приємних спогадів залишають не лише турніри, а й дружнє спілкування з однодумцями зі всієї України, під час якого можна почути безліч рибальських бувальщин та побрехеньок. Ведуть справжні професіонали й серйозну розмову про недбале, а часом і просто злочинне ставлення співгромадян до природного багатства держави. Не раз доводилося Ігорю Миколайовичу з друзями перед початком риболовлі прибирати берег від покинутого  кимось  сміття. А є ж серед нас і любителі винищувати рибу електровудками… Часом складається враження, що дехто діє за принципом: після нас хоч потоп. Справжні ж рибалки-спортсмени відпускають назад у воду не лише дрібну, а під час змагань і велику рибу.

Із досвідченим риболовом неодноразово відпочивав біля води з вудкою і член клубу «Повір у себе» Володимир Марк. Приєднавшись до розмови, крім приємних моментів, він згадав і випадок, коли  спроба зловити в озері хоч щось закінчилася невдачею. А виявилося, за словами місцевих жителів, що на тому місці нещодавно «рибалили» динамітом працівники… рибнагляду. То що вже казати про звичайних браконьєрів? Десь чув, що минулими століттями під час нересту навіть у церквах не дзвонили у дзвони, щоб, бува, не налякати рибу. Ось як люди турбувалися про майбутнє! Нас же, нажаль, привчили, що людина  – цар природи, то ми досі продовжуємо жити за «совковими» законами й нищити навколишнє середовище, зі зникненням якого на землі не буде місця й людині… Але стоп. Щось забагато песимізму. З’являються ж паростки і хорошого ставлення до водних ресурсів: громади  очищають від сміття береги, для загального блага самостійно зарибнюють колись занедбані водойми. Тож буде свято і на нашій вулиці!

Ігор Галушко не лише займається спортивним рибальством сам, але й заохочує інших, пропонуючи їм усе необхідне для цього у своєму магазині «Світ рибалки», що розміщений у Сарнах по вул. Бєлгородській, 13 (біля кафе «Міраж»). До професійного свята працівників рибного господарства України, яке відзначатимемо наступної неділі, підприємець пропонує для покупців ще й знижки на товар.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz