Місця, тепла й любові вистачає всім

Вадим ПАЦЬОЛА – приватний підприємець. Чоловік побував у багатьох європейських країнах – Бельгії, Голландії, Німеччині, Франції, Польщі, куди їздив по спеціальні навантажувачі та специфічні самоскидні великокубатурні причепи, яких потребували з партнером  для бізнесу.

Таких, із рухомою підлогою, в Україні не було ніде, як і телескопічних навантажувачів.

Вадим зустрічав і українців, які мешкають за кордоном. Так, пані Ірина розповіла, як у Німеччині використовують кожен клаптик землі на власній ділянці, вирощуючи різні овочі. Подорожуючи, підприємець помічав вітряки на дорогах, сонячні панелі, які виробляють електроенергію. Останніми дуже зацікавився, тож коли будували біля будинку баню, вирішив на дах покласти сонячні панелі, які виробляють енергію, а також сонячні батареї, що нагрівають воду. Це його будинок потрапив в об’єктив Віктора Рудніка, а потім світлина зайняла перше місце в обласному фотоконкурсі «Енергоефективне місто та будинок у фотографіях», який відбувся в рамках четвертої Міжнародної спеціалізованої виставки «Сучасність. Енергозбереження. Технології (СЕТ-2018)».

Переважна більшість сонячних панелей, розповів господар, встановлюють на нерухому опору та орієнтуєть на південь. Таке встановлення найбільш надійне, має мінімальну вартість і прискорює монтаж. Але сонце на небосхилі не перебуває постійно в одній точці. Воно рухається по дузі зі сходу на захід. Крім того, влітку має значно вищу траєкторію, ніж узимку. Тож очевидно, що при зміні кута між сонячними променями і площиною фотоелектричної панелі змінюється і кількість сонячної енергії, що потрапляє на прямокутник із фотоелементами. Відповідно й кількість електроенергії, що виробляється, буде змінюватись упродовж доби та при зміні пори року.

Внаслідок такого коливання міцності сонячного опромінювання при русі сонця нерухома фотоелектрична панель отримує до 69 відсотків світла від максимально можливого (70 відсотків не було жодного разу, поділився Вадим). А от за допомогою сонячного трекера (на фото – зліва) можна підвищити виробництво електроенергії до 100 й навіть 130 відсотків від можливого.

Для тих, хто зацікавився інформацією, чоловік пояснює, що сонячний трекер відслідковує переміщення сонця на небосхилі та повертає фотоелектричну панель на потрібний кут услід за його рухом. Джерелом живлення для його роботи є сама сонячна панель, тому він повністю автономний.

Щойно починається ранок, аби блиснуло сонце навіть із-за хмаринки, через півгодини з крана тече гаряча вода. Це дає можливість мити посуд без застосування хімічних засобів, каже дружина Наталія. У сонячну днину можна легко наповнити басейн для дитини, щоб вона купалася. Якщо ж не вистачає сонця, догрівають воду пелетами (мають твердопаливний котел, хоча є і газовий). Єдине, про що шкодують, що свого часу викинули грубку – живе тепло, що заряджає енергією.

Надлишок енергії родина продає державі. Зелений тариф зафіксований у євро – 0,18 євроцента за один кіловат. Тож сім-вісім років мине, поки окупляться затрати. Щороку держава знижує цей тариф, тобто для тих, хто вирішить встановити в себе сонячні батареї у 2019 році, зелений тариф становитиме вже 0,16 євроцента.

За освітою Вадим Пацьола – агроном. Закінчив спочатку Мирогощанський коледж, а потім у Дублянах Львівський національний аграрний університет. Тепер агрономія – його хобі. Скажімо, одного року сіє декілька гектарів пшениці, обробляє поле, вносить гербіциди, застосовуючи науковий підхід, а наступного року – без добрив і порівнює результати. Тобто, за його словами, проводить дослідження, що і як краще виросте. Тракторів і комбайнів вистачає для улюбленого заняття, є навіть раритетна доглянута «Нива».

Звісно, кожне нововведення – це завжди великий фінансовий ризик, ділиться думками дружина, яка в усьому підтримує свого чоловіка. Скажімо, хто колись знав, що буде така висока ціна на газ, а продавати пелети на внутрішньому ринку буде вигідно? В іноземців цей товар іде на ура. Адже при згорянні пелетів викид вуглекислого газу в атмосферу в 50 разів менший! Боялися, коли встановлювали трекери (у вересні вже виповниться рік). Для людей у селі Немовичі це була надзвичайна подія, тож зібралося тоді чимало місцевих, аби подивитись. Приїжджали й сарненські господарі, розпитували, варто чи не доцільно їх встановлювати. Добре, як погода, дах більше захищений, а не дай Бог який буревій, хтозна, чи витримають трекери, розмірковує Вадим. Хоча, каже, у розумних технологіях спрацьовує автоматика, яка реагує на пориви вітру для певної шкали. І з вертикального положення вони стають у горизонтальне. Коли ж узимку зверху нападає сніг, конструкція скидає його сама.

Під панелями Наталія пробувала садити огірки й полуницю. Ягодам сподобалося більше. Хоча в затінку вони поспівали пізніше, росли великі й плодоносили до пізньої осені, а листя довго залишалося зеленим.

Вадим і Наталія прожили 18 років разом, а здається, зізнається молода жінка, що одружилися лише вчора. Хоч би як пізно Вадим повернувся додому з роботи, завжди знаходить час для дітей – чотирирічної Софійки, яка його обожнює, і Сашка, якому от-от виповниться рік. Софійка дуже добре знає англійську мову, яку вивчає вже декілька років у школі «Хелен Дорон» у Сарнах, і дуже комунікабельна. Неділя – це той день, який Вадим присвячує дітям повністю, тож усі інші справи відкладає.

Подружжя виховує в малечі доброту, показуючи приклад власними вчинками. Уже декілька разів чоловік підбирав пізньої осені голодних і мокрих маленьких цуценят на вулиці. Брав нібито на фірму, але приносив спочатку додому, аби підгодувати. Так і залишалися біля будинку. А кошенята, які самі прибиваються, а яких забирають із вулиці… Тут місця, тепла й любові вистачає всім.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz