Американський професор з українським корінням відвідав Сарни

Нещодавно в Сарненський історико-етнографічний музей завітав поважний чоловік – Роман Цибрівський. Він допитливо цікавився історією міста, уважно слухав екскурсію та ставив неординарні запитання. Вже тоді стало зрозуміло, що це непересічний гість.
Спочатку пан Роман здивував тим, що приїхав зі США, хоча так вправно володів українською мовою, що зовсім не видавав себе. Виявилось, народився він у Європі, в таборі, а його батьки – біженці з України, які оселились в Америці. Вони тоді не знали англійської і DSC_1693спілкувалися між собою рідною мовою, тому син знав її з дитинства. Ще більше чоловік вразив розповіддю про своє життя та діяльність, адже він – експерт із соціальних явищ міста, професор географії, урбаністичних та азійських студій в університеті Темпл (США).

Роман Цибрівський довгий час вивчав урбаністичні процеси в Північній Америці, протягом декількох років викладав у Вікторіанському університеті та в Університеті Британської Колумбії в Канаді. Після цього досліджував Сінґапур, Джакарту, Пномпень та інші міста Південно-Східної Азії. А згодом життя закинуло його в Токіо, де професор прожив 12 років, ретельно досліджуючи різні сторони життя міста. До речі, свої спостереження вчений фіксує, а потім видає праці на основі зібраних матеріалів.

«Я – географ, мене цікавлять місця, де не був, які ще не розумію. І так завжди будував кар’єру: бачу якесь місце і не розумію його, тоді хочеться його вивчати», – пояснює Роман Олексійович в інтерв’ю для «Kiev Urban Bureau».
За таким самим принципом він потрапив і до нас. Просто, коли кудись їде, дивиться проміжні пункти й намагається відвідати ті, які зацікавили. Сарни здались чоловікові цікавим містом із багатою історією. Саме від нього дізнались про такий
собі парадокс: англомовна сторінка Вікіпедії містить набагато більше корисної інформації про населений пункт, ніж українська.

DSC_1675
Фото Василя СОСЮКА.

Зараз у центрі уваги дослідника Київ. Українець за походженням зізнається, що його колеги не раз спонукали звернути увагу на українські міста, та він не хотів. Пам’ятає, як уперше відвідав Київ у 1992 році з батьком, який не міг повірити, що настане день, коли можна буде повернутися в Україну. «Нас вразили пам’ятки. Ми багато чули про річку – Дніпро. Було просто дивовижно дивитися на все те, що мені до цього розповідали про Україну, і водночас перебувати в столиці сучасної держави», – ділиться спогадами в інтерв’ю онлайн-журналу «Korydor» пан Роман. Проте, коли приїхав сюди наступного року з дружиною та дітьми, все виглядало жахливо: агресивні люди, які дико дивились на них, нелюдські умови проживання – усе це вплинуло на рішення професора ніколи сюди не повертатись. Але згодом думку змінив: «Починав із нуля в Токіо, Камбоджі – і потім вирішив почати з нуля в Україні. Поки в мене ще є на це енергія, треба розібратися, як же постає пострадянське суспільство в Києві, місті-столиці. Це те, що називають географічною допитливістю: географ як мандрівник. Завжди подобались місця, яких не розумів. Батьки прищепили мені любов до України – але я її зовсім не знав. Тому на схилі літ вирішив, що це стане моїм наступним проектом, і подався на програму «Фулбрайта» («Korydor»).

Нині вчений активно проводить урбаністичні студії, відвідує нові українські місця та міста, про які вже видав не одну книгу. Зустріти таку унікальну особистість у нашому місті – велике щастя, яке ми спіймали. А він, у свою чергу, обіцяв обов’язково згадати про Сарни та працівників музею в черговій книзі, над якою активно працює.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz