Економимо чи змушені економити?

Коли після дощів і похолодання знову на небі з’явилося сонечко, малий ринок у Сарнах почав потроху оживати. Однак той ранок на вулиці Подільській для деяких продавців виявився безрадісним, коли побачили замість звичного намету з корецькою м’ясо-молочною продукцією, розміщеного поряд із тим, де продають одяг, великий вагон із холодильними камерами.

Він зайняв більше місця, ніж звичайно, тож одразу розпочалася сварка торговців з образами один одного. Знаючи, що працюю в редакції газети «Сарненські новини», присутні, які спостерігали збоку за всім, що робилося, попросили зателефонувати в міську раду, аби дізнатися, хто дав дозвіл на такі зміни. Підходили й інші торговці, які висловили чимало запитань і претензій до дирекції ринку.

Занотувавши всі звернення, передала їх директору комунального підприємства «Ринок» Олександру ПОЛЯКОВУ, якого попросила роз’яснити ситуацію, що склалася:

– Звісно, дуже неприємно, коли робиш усе для того, щоб покращити умови для людей, вони чомусь цього не розуміють. Без конфліктів у роботі, буває, не обійтись, але ж можна знайти порозуміння. Тут не поділили метр землі. Намет змінили на вагон із холодильними камерами на вимогу управління Держпродспоживслужби після ветеринарної перевірки, адже влітку продукти псуються набагато швидше, а це здоров’я громадян. Окрім того, холодильники підключені до мережі. Тепер можна з упевненістю сказати, що забезпечили належні умови зберігання продуктів харчування, не буде антисанітарії.

– Олександре Володимировичу, продавці скаржаться, що кожен платить по-різному за торгове місце, чому так відбувається?

– Є визначена плата за погонний метр (10 гривень), за палатку сплачують залежно від квадратури. Якщо рахувати все так, як має бути, то платіж буде на 30 відсотків більшим. Уявіть, стоїть стіл, товар на столі, за столом і перед столом. У цьому випадку касир може попросити доплатити 10 гривень.

DSC_1876Є щоденна оплата, за місяць виходить 400 гривень (за 20 днів), відповідно за рік – від 1200 гривень. Я сам починав із базару, тягав візки, мішки, тож людина тут не випадкова й знаю всі проблеми, що виникають. Час від часу збираю продавців, спілкуюся з ними, обговорюю умови з усіма.

– Дехто нарікає на тротуари, через які незручно розвантажувати товар (виїжджати), в той же час для людей дорога така, що можна ноги позбивати…

– За власні кошти зробив навіси, каркаси,  тротуар від вулиці Пушкіна до кафе «Валерія», ямковий ремонт по вулиці Пушкіна, зливну каналізацію. Тепер не побачите тих калюж, які стояли раніше. І 200 метрів тротуару – це немалі гроші. Продавці ж фактично сплачують тільки ринковий збір, мій же обов’язок – забезпечити їх торговими місцями. А щодо асфальтованої дороги, то перед тим, як її робити, необхідно спочатку покласти з обох боків тротуар.

 

Покупців стало менше

Продавці малого ринку в Сарнах, особливо ті, хто торгує промтоварною групою, скаржаться, що в будні дні майже немає людей. Для прикладу, Ніна торгує на ринку вже 15 років брендовим одягом, який привозить із Польщі. Сама його й продає. Пояснила, якщо наймати продавця, доведеться підвищувати ціни. А люди зараз і так не мають грошей. Раніше купувала товар у Туреччині, але там найдешевше плаття — 30 доларів. У нас би довелося ставити щонайменше 900 гривень. Але вона  розуміє, що ці сукні на таку суму не виглядають. А польські за ті ж 30 доларів набагато кращі. І крій хороший. Бо, буває, купуєш ростовку (всі розміри однієї моделі), а там трапляються екземпляри невідомо на кого пошиті. Скажімо, на платті вказаний розмір ХS, але воно виглядає не на тендітну дівчину, а на десятирічну дитину. Найбільша проблема, коли купуєш гуртом, бо мусиш брати всі розміри однієї моделі, а не ходові. Тому продати найбільший і найменший часто є справжньою проблемою. Доводиться віддавати нижче закупівельної ціни. І це також треба враховувати, коли формуєш ціну на товар, каже продавчиня.

Алла спочатку була звичайним продавцем у власника. Пропрацювала так не один рік і вирішила, що треба самій заробляти більше, адже мусить годувати родину. Орендувала контейнер, потім купила його. Подумала, що продукти, мабуть, найбільш ходовий товар. Бувають, розповідає, різні часи. Іноді хочеться все кинути, але ж треба за щось жити, каже.

– Ще десять років тому на ринку щодня було багато людей. Сюди приїжджали не тільки з області, а й з усієї України. У будні тут не можна було пройти, а у вихідні – взагалі свято. Зараз що? У вихідні і то людей мало. Приходять, дивляться, а не купують, – продовжує Світлана.

Для того, щоб сплатити оренду й мати прибуток, дехто постійно змінює товар. Перед 1 вересня, скажімо, закуповують і продають канцтовари, рюкзаки, книжки. Перед Новим роком – прикраси для ялинки, гірлянди. Із того, що є завжди: шкарпетки, колготки, домашнє взуття, товари для дому. «А те, що заробляю за місяць, віддаю за оренду. Майже нічого не виходить», – поділилася інша продавчиня Ганна.

Продавець запчастин та електронних вимикачів каже, що головне – не упустити постійних клієнтів.

– Я щодня повинен бути на роботі. Буває, не продаю нічого. Якось вирішив зробити собі вихідний і не вийшов. І саме того дня прийшли клієнти, які купували в мене товар гуртом, тож пішли до іншого продавця.

Чоловік вважає, що людей стало менше тому, що тепер все те, що колись купляли на ринку, можна знайти в спеціалізованих магазинах. На ринку ж часто скуповуються приватні підприємці Сарненщини, в яких свої магазинчики в селах.

– Сюди йдуть люди, які розраховують купити тут щось дешевше. Якщо тримати зависокі ціни, не виживете, – зазначає. – Більше людей буває у вихідні та свята. Але навіть порівняно з минулим роком покупців стає менше. Люди не мають за що купувати речі. Молодь тут рідко щось купує. Хіба хтось із батьків з-за кордону валюту пришле. Взагалі треба знати, чим торгувати.

– Бачите, навіть милостиню тут уже не так часто просять, як колись, – ділиться спостереженнями одна з продавчинь. – Чесно кажучи, багато хто думає, що ринок через декілька років «загине», якщо ситуація в країні не зміниться. Оренда дорожчає, ціни на все вищі, а в людей у кишенях грошей менше. Ось і вся проблема.

 

Доходи населення зростають?

Через різке здорожчання продуктів харчування, все більше людей, прагнучи зекономити, купують харчі на стихійних ринках, бо там і вибір більший, і поторгуватися можна. В основному тут реалізовують продукцію, виготовлену або вирощену в домашніх умовах і господарствах. Але не завжди вона проходить лабораторний контроль. Крім того, не дотримуються умови зберігання, транспортування і реалізації м’ясо-молочної та іншої продукції.

Також немає інформації для споживача щодо кінцевого терміну придатності харчового продукту, який потребує спеціальних умов зберігання, що становить високий ризик для здоров’я і життя людей. Тим не менш, як показало опитування, сарненці купували, купують і продовжуватимуть купувати навіть на стихійних ринках. А небезпека нікого не турбує, головне, на чому наголошували покупці, куплені продукти правильно обробити й можна не боятися.

Зубожіння мешканців можна помітити, навіть просто спостерігаючи за людьми. Для цього не потрібні індекси ВВП або інші економічні показники. Дуже популярними є речі секонд-хенду. І на те є декілька причин. Одна з них — це суттєво дешевше, а більшість людей на сьогодні не можуть дозволити собі новий одяг, тому й доводиться купувати «те, що вже носили». Врешті, речами секонд-хенду користуються в більшості країн світу, і для нас це не новина.

До речі, у секонд-хенді можна придбати якісні речі за дуже низькими цінами. Раніше основними клієнтами були молоді люди, які шукають стильний одяг, і ті, хто вважав себе зовсім бідним, розповідають продавці. Зараз же стає все більше тих, хто обирає не модне плаття, а костюм для роботи. Просто тому, що він дешевший, ніж у будь-якому іншому магазині. Багато роблять покупки також в Інтернет-магазинах.

Відповідно до опитування, багато сарненців витрачають половину зарплати на їжу, чималенько платять за комуналку та проїзд, і їдять із кожним роком усе менше. Економлять на м’ясі не через вегетаріанство, не можуть собі дозволити також сходити в хороший ресторан. З великими покупками справи йдуть не краще: більшість просто не в змозі їх купити. Зростання курсу долара серйозно вплинуло на ціни, наприклад побутової техніки. Що ж стосується відпочинку, то чверть населення змушена відмовитися від літніх поїздок і відпусток як таких. Одно слово, люди купують необхідне за рахунок давніх заначок.

Попри величезну кількість статистики та результати опитувань, оцінити, як насправді змінилися зарплати, дуже складно. По-перше, багато хто отримує гроші в конверті. Тобто за документами отримують тільки мінімалку або взагалі не працевлаштовані, однак на практиці – працюють. По-друге, зарплати до цього часу не були індексовані. Тому щоразу, коли в новинах розповідають, що доходи населення зростають, забувають порівняти їх у доларовому еквіваленті.

Сарненці менше купують м’яса, риби, цукру, кави та чаю. Майже не змінився продаж круп, макаронів, картоплі та хліба, а яєць – зріс. Однак їх купують, очевидно, не тому, що вони раптом стали користуватися особливою популярністю. Просто це дешевший спосіб отримати білкову їжу. Сніданок із двох яєць обійдеться набагато дешевше гарної відбивної.

У таких умовах люди, природно, задумуються, що буде з цінами? Це занепокоєння – одна з причин того, що багато хто відмовляє собі у великих покупках. Адже коли половина зарплати йде на їжу й оплату комунальних послуг, інші витрати вимагають жорсткої економії. У тому, що речові ринки переживають не найкращі часи, нема нічого дивного. Бо якщо на продукти харчування ми змушені витрачатись, то новий одяг чи взуття — те, без чого можна й обійтись. Скажімо, пристойні жіночі шкіряні чоботи коштують більше ніж дехто заробляє за місяць. Тож усе більше громадян воліють віднести старі чоботи в ремонт, ніж платити такі гроші.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz