Чому закривають ремонтно-пересувний завод-43 в Клесові, або Знову мова про бурштин

Минулого тижня Громадська Ініціатива «Наша Громада»/NGO «Civitas Nostrum» на своїй сторінці у «Фейсбуці» в соціальних мережах повідомила, що поблизу Клесова атовці з Сарненщини та Рокитнівщини готують мітинг, щоб привернути увагу до долі ремонтно-пересувного заводу-43. Активісти висловили думку, що майно РПЗ-43 цілеспрямовано знищують із метою доведення заводу до банкрутства та добування бурштину на його території.

І це при тому, що він підтримує місцеву економіку, дає робочі місця та можливість мешканцям жити не за рахунок незаконного старательства. Організатори заходу попросили «Сарненські новини» розповісти про подію та їхню позицію.

Підприємство актового залу не має, місцевий клуб закритий, тож попереджувальна акція проходила під відкритим небом біля головного офісу заводу в селі Пугач, де минулого четверга зранку зібралося чимало людей – працівники, небайдужі жителі й активні громадяни, а також воїни-афганці та учасники АТО, і не тільки місцеві.

DSC_3328Про те, що передувало заходу, розказав газетярам працівник заводу, атовець  Володимир Галка:

– Три місяці тому на підприємство прислали нового керівника. Денис Голобородько родом із Донецька, полковник запасу, був начальником колонії в Макіївці, наші хлопці майже там зараз захищають Україну. Люди тепер не байдужі, і не тільки в Клесові, накипіло в кожного на душі, вже не можуть терпіти, коли їх принижують. А на заводі працювали ще наші батьки, і ми трудимося, хочемо, щоб дітям і правнукам була робота, боїмося скорочення. Бо бурштин сьогодні є, а завтра його немає, камінь же залишиться й після нас.

Нове правління отримало підтримку місцевих жителів, які неодноразово «пройшли» через кримінал. Під час представлення керівники клялися-божилися, що скорочувати нікого не будуть, а через два місяці директор проведе звіт про зроблене. Але вийшло все по-іншому.

Територія заводу – 47 гектарів незайманої землі, де природа склала сонячний камінь. «Нам ваш янтарь вообще не нужен», – переконували нас спочатку. Але минуло три місяці, і в п’ятницю 5 липня під вечір вигнали заводський екскаватор, бульдозер і почалася робота – копали прямо на території заводу. Дізнався про це лише 7 липня зранку. Навіть не поснідавши поїхав на завод, по дорозі зателефонував голові ГО «Спілка ветеранів АТО» Клесівської ОТГ Володимиру Супрунцю, в якого за плечима дві війни (Югославія та АТО). Він у свою чергу підключив місцевого депутата Андрія Пехотіна й інших. Коли під’їхали, робота кипіла, а на техніці не було жодної людини, яка мала б хоч якесь відношення до підприємства, тобто всі сторонні. Працівниці, які прийшли на зміну, зателефонували керівникові, який сказав: «Не суньте носа, куди не треба».

Викликали чергову групу поліції, а потім оперативну (не голослівні – є відеоматеріал, фото, які вручили директору). Натомість 11 липня отримали листи про своє звільнення, хоча профспілкові збори провели 13 липня, куди не запросили ні тих, кого вирішили розрахувати (а це в основному жінки, які попередили правопорушення), ні начальників цехів. Коли ж дізналися, що розголосу не оминути, дали задній хід, і ми залишилися працювати, але процес пішов.

Нинішню попереджувальну акцію збиралися провести 27 липня, але саме в цей день керівництво сказало, що повезуть звіт у Київ. Ми перенесли дату, атовці розмістили оголошення по всьому селищу, але виявилось, що керівництво також перенесло поїздку в столицю. Незрозуміло також, чому голова Клесівської ОТГ Василь Гриник замість того, щоб вирішувати проблеми громади, цього дня поїхав на колегію Сарненської РДА, проігнорувавши захід.

До розмови приєдналися й інші учасники акції. Депутат Клесівської ОТГ Андрій Пехотін і голова ГО «Спілка ветеранів АТО» Володимир Супрунець повідали про ініціативу, з якою звернулися до селищної ради, аби сформувати охоронну структуру, шукали спонсорів: «Попередній керівник заводу встановив камери відеонагляду, ми ж мали організувати два пости, була така мова. А тепер камери зняли й питання охорони перестало цікавити керівництво. Зрозуміло, що ніхто не хоче фіксувати власні порушення».

Пані Тетяна висловила все, що наболіло, її підтримали працівники заводу:

– Наш голова закриває підприємства. А чим поповнюватиме бюджет селищної ради, якщо закриють завод? Голова є тоді, коли хтось щось зробив. Тоді він викликає телебачення, розказує, як об’єднав громаду й починає хизуватися людськими надбаннями. Діти завоювали медалі – заслуга селищного голови. А може, батьків і тренерів та небайдужих людей, які їх підтримують? Коли закривають ФАП, дитячі садки, школи, людей підтримують активісти. А де ж голова? Той, що по телебаченню чіпляє собі медалі, – зовсім інша людина.

DSC_3347Упродовж 20 років нікому не спадала на думку ідея рити й копати янтар на території заводу. Нові керівники «руського міра» прийшли, аби нас зробити банкрутами й залишити без роботи. Земля, на якій стоїть завод, – мого діда. «Руській мір» поставив тут підприємство, я не проти, нехай воно функціонує, але тепер нас виганяють звідси. Ну добре, нехай зараз вхоплять трохи того бурштину, а що далі? Що залишать людям? Це наш завод, ми і наші діти на ньому трудяться.

Ще одна проблема – гуртожитки, які перебувають на балансі «Укрзалізниці». Упродовж двох років тривають суди, аби, згідно з законом про приватизацію, приватизувати квартири, які наші батьки одержали ще 30 років тому. Витратили купу грошей, а нам і далі продовжують обіцяти провести відчуження майна. В які часи і де живемо, що ніякі закони не діють?

Подивіться на наші дороги. А про санітарно-гігієнічні умови на підприємстві годі й казати, їх нема. Дах протікає, токар стоїть за верстатом, а йому на голову ллється вода, що може призвести не тільки до виробничої травми. Окрім того, у будь-яку хвилину на голову може впасти балка. Нікого нічого не хвилює. Тільки з’явиться такий директор, що хоче щось зробити, дбає про людей, купує насоси, верстати, запчастини до екскаватора, одно слово, піднімає підприємство, його одразу міняють. А ще краще, зроблять завод банкрутом, і все через бурштин. Потім керівники поїдуть, а нам що робити?

Лаборант Славік, який тепер виконує обов’язки директора, ображав і принижував військову форму, яку носить Володимир Галка: «За сколько ты ее купил? Она что, у тебя всё время новая?».

– А я старшиною був в армії, – роз’яснює чоловік, – а старшина має бути зразком для наслідування своїм підопічним. І якщо десь трошки забруднив, одразу чистив. (До речі, під час розмови також звернула увагу на бездоганно чисту й акуратну форму чоловіка – М.К.). Принижують робітників і часто жінок заступники, яких працівники не знають ні імен, ні прізвищ, ні посад, які вони займають.

Уряд звітує про відкриття заводів, то чому наш  закривають? Держава виділяє такі великі кошти на ремонт і будівництво доріг, то хіба не затребуваний щебінь? Багато залежить від господаря. Їдеш по селу й бачиш – його хата, двір і лопата, кажуть у народі. Але багато залежить і від громади. Якщо люди не мовчатимуть, завод працюватиме, а люд не їхатиме за кордон мозолитися за копійки.

Нове керівництво обіцяло золоті гори,   відремонтувати клуб до жовтня, а ще ніхто й двері туди не відкрив. Адже збори колективу чи наради проводити ніде, 5-7 хвилин постояли на вулиці під ялинками та й розійшлися. Побутових кімнат, щоб переодягтися, теж немає, як і ліцензії на видобуток продукції в кар’єрах. Зі складу вивезли 160 тонн металобрухту й ніхто не каже, де нові насоси, які придбав попередній директор. Одно слово, роблять усе для того, щоб завод збанкрутував.

DSC_3381
Фото Василя СОСЮКА.

Володимир Супрунець озвучив низку вимог громади Клесівської ОТГ до керівництва підприємства та голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Євгена Кравцова щодо ситуації, яка склалася навколо заводу ВП «Клесівське кар’єроуправління» УПП УЗ. А саме: відреагувати на систематичну та несанкціоновану діяльність керівництва заводу – незаконний видобуток бурштину на території підприємства заводською технікою; запобігти руйнуванню і розкраданню державного майна, що перебуває на балансі заводу, скороченню персоналу. Натомість посприяти розвитку підприємства й розширенню кількості робочих місць; стимулювати працівників, які запобігли злочинним діям керівництва з незаконного видобутку бурштину на території підприємства; замінити правління на кваліфікованих людей, зацікавлених у розвитку заводу, а не власному збагаченні. Окрім того, покращити контроль за реалізацією готової продукції. Також роз’яснити ситуацію щодо вивезеного металобрухту з території підприємства.  Вимоги надішлють поштою до Києва.

Через годину після початку акції, що вже майже закінчилася, під’їхав в.о. директора, який пройшов, не привітавшись, через гурт людей до контори заводу, чим спровокував конфлікт із працівниками, які зупинили його. Запевнив, що обидва заводи працюють, а у дробарки завезли нове обладнання. Однак ці слова не задовольнили присутніх, бо хотіли почути конкретну відповідь  на запитання: що відбувається на території заводу і що там роблять чужі люди на державній техніці? Куди зі складу вивезли металобрухт і чому зняли нові насоси для відкачування води? Одно слово, нормальної розмови не вийшло. Можете переконатись у цьому особисто, переглянувши відео в соціальній мережі у «Фейсбуці» на сторінках Андрія Пехотіна й Олексія Ємцева.

Ініціатори й організатори акції подякували всім, хто не залишився осторонь і не був байдужим до їхніх проблем. Пообіцяли, отримавши відповідь на свої вимоги з Києва або їх ігнорування, провести наступну, орієнтовно через 15 днів.

Взяти коментарі з приводу того, що відбувається на території заводу, у голови Клесівської ОТГ Василя Гриника та голови Сарненської райдержадміністрації Ярослава Яковчука не вдалося.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz