І орден за льонозавод

12 серпня професійне свято відзначають працівники будівельної сфери України. Вперше День будівельника почали відзначати ще в 1956 році в Радянському Союзі. Генеральний секретар Микита Хрущов, захоплений будівництвом Жигулівської гідроелектростанції, підписав відповідний указ 6 вересня 1955 року, інформує Politeka.

Після розвалу Радянського Союзу традиція відзначати це свято збереглася в Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Україні, Азербайджані й Росії.

Згодом на підтримку професійного свята будівельників виступив і перший Президент незалежної України Леонід Кравчук, підписавши відповідний указ «…Встановити в Україні професійне свято працівників будівництва та промислових будівельних матеріалів – День будівельника, який відзначати щорічно в другу неділю серпня», – сказано в тексті документа.

Святкування раніше не проходило без шикарного застілля. Цього дня влада висловлює поздоровлення винуватцям торжества, нагороджує найшанованіших працівників будівельної галузі. Щороку не залишаються осторонь і «Сарненські новини», розповідаючи про людей непростої професії.

Сьогодні починаю розмову з ветераном ПМК-208, колишньою бригадиркою Ніною ЖИГУЛОЮ. Про саму організацію – пересувну механізовану колону – можливо, вже й забули, а дехто й узагалі не пам’ятає, що така була. Адже минуло майже 20 років. Тільки не Ніна Григорівна, за плечима якої 30 років стажу в будівельній галузі. Жінка не пригадує всіх прізвищ дівчат-штукатурниць, які мозолилися в її бригаді, але називає по імені кожну на чорно-білій світлині, яку зберігає в альбомі.

Про себе розповіла з неохотою, хоча за будівництво маслоробного комбінату в Сарнах нагороджена орденом Праці, а за зведення льонозаводу – медаллю. Є в арсеналі й орден «Знак Пошани» за високі виробничі показники в будівництві.

Серед численних будівель, де трудилася свого часу жіноча бригада Ніни Жигули, й Сарненський хлібозавод, приміщення дитячої лікарні (штукатурниці й облицювальниці були перші), приміщення міської ради, Сарненської школи № 5 (нинішньої гімназії), гуртожитків. До слова, коли зводили маслоробний комбінат, на підмогу приїжджали будівельники сільських населених пунктів району.

Жінки важко працювали, але жили весело, розповідає Ніна Григорівна, співали на роботі, жартували під час обіду. Зазвичай, у день професійного свята здійснювали «посвячення» в будівельники. Однак єдиної схеми чи сценарію проведення церемонії немає. Так, деяким новачкам пропонують з’їсти щедро посолений шматок хліба, який символізує всю тяжкість цієї професії. Іншим навпаки радять погріти руки над вогнем, що є символом загартування характеру. Закінчення ж обряду завжди одне й те саме – новачкам урочисто надягають на голову каску. Після цього старші колеги повинні постукати по ній реальною цеглиною.

Друга неділя серпня для Ніни Жигули та її бригади назавжди залишиться святом. Тож напередодні Ніна Григорівна передає найщиріші вітання своїм підопічним, бажає всім міцного здоров’я, особистого та сімейного щастя, і щоб усі об’єкти, які разом зводили своїми руками, служили та радували людей ще не одне століття.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz