Династія бджолярів: від онуків – до дідів

Кожній людині в цьому світі доля пропонує свою місію, реалізовую ревною працею, можна досягти душевного задоволення, а з ним і життєвого благополуччя. Проте в жителя с. Поляна Миколи ДАВИДЮКА, схоже, вибору особливого й не було, адже життєва дорога весь час поєднувала його з бджолярством. Так склалося, що Давидюків із діда-прадіда вважають дбайливими та хорошими пасічниками.

Добре пам’ятає ще солом’яні вулики прадіда Демида, велику пасіку діда Антона й тата Григорія.

IMG_20180814_182102Народившись у Великому Вербчому, з ранніх літ полюбив їздити з батьком доглядати його бджоляник, що розташований за сусідніми Бутейками, водночас із великою охотою переймав це непросте ремесло. Малий хлопчина з цікавістю спостерігав за комахами, які одночасно можуть приносити задоволення від смачного меду й біль від укусу. Вже тоді усвідомлював тяжку працю людей і бджіл, які безперервно трудяться, аби прогодувати себе та свою родину.

У 2001 році зустрів другу половину – Олену Михайлівну й створили сім’ю. Мама дружини Поліна Шабак на той час жила в с. Поляна й також була талановитим пасічником-господарником, яку знали далеко за межами району. Багато років працювала в кричильському колгоспі саме на пасіці й одночасно мала вулики у власній господі. У 2005 році виїхала на проживання у Вашингтон (США), тож молода родина Давидюків перебралася в Поляну, у батьківську хату Олени. Тут теж не лишилися без меду, адже Поліна Яківна в спадок зоставила власну пасіку з семи бджолосімей. Микола взявся її доглядати і щороку примножувати. Нині має тридцять вісім комашиних родин. Надійне плече допомоги дружини завжди відчував. Подружжя трудиться не тільки в господі, а й у місцевому освітньому закладі: вона – вчитель англійської мови, а він – робітник із комплексного обслуговування.

IMG_20180814_182712У родині Миколи й Олени Давидюків зростають одинадцятеро діточок. Найстарша Олена ходитиме в одинадцятий клас. Далі, наче грибочки, один за одним ідуть Анатолій, Віталій, Юрій, Микола, Надія, Віктор, Роман, Поліна, Оля і наймолодша Таня, якій усього півроку. Старші хлопці також у майбутньому будуть бджолярами, адже в усьому допомагають тату на пасіці. Цього літа восьмикласник Віталій сам зумів приборкати рій бджіл, якого вдалося впіймати на околиці села, а п’ятикласник Микола сторожує бджоляника, адже родина звела новий дім, а вулики залишились на старому місці – обійсті мами Олени. До речі, Поліна Шабак, виїхавши у США, нині й там тримає бджолосім’ї, корову, свині, кури (до 70 особин), а ще на околиці Вашингтона вирощує огірки, помідори й іншу городину, аби мати власні й натуральні харчі. «Проте мед, – втручаються в розмову діти Миколи Давидюка, – не такий смачний, як у нас. Наші бджоли збирають його з лугового та лісового різнотрав’я, а на околицях столиці США такі трави не ростуть», – роз’яснюють майбутні юні пасічники.

Того дня вдалося познайомитися ще з одним, молодим представником цієї професії – одинадцятикласником Віталієм Созонюком, який живе в Кричильську й часто навідується до Миколи Давидюка, аби допомогти поратись IMG_20180814_182205біля вуликів, а головне – перейняти досвід. «Віталя дуже старанний хлопчина, – схвально відгукується про нього Микола, – схоплює все на льоту. Минулого року подарував йому одну бджолосім’ю, а зараз він має вже – сім. Можна стверджувати, що з нього в майбутньому виросте гарний доглядальник цих смугастих комах». У цьому не сумніваюсь, адже, поговоривши з юним бджолярем, дізнався, що про життя бджіл прочитав книгу, переглядав документальне відео в Інтернеті. Часто Віталію біля вуликів допомагає клопотатися старший брат Іван. Для хлопця власний мед – найсмачніший, адже здобутий своєю нелегкою працею.

«Більше десятка років тому, – продовжує розповідати Микола Григорович, – бджоли, як люди, були здоровіші. А нині багато господарських насаджень обробляють отрутохімікатами, а це все  впливає на здоров’я комах, які частіше хворіють, а інколи пропадають. Колись достатньо було один раз обробити їх від кліща-паразита, а тепер – двічі на рік. З’явились й інші недуги, від яких можуть пропасти цілі бджолосім’ї, тому потрібен ретельний догляд. До того ж, щоденний».

IMG_20180814_182029
Фото автора.

Інколи господареві вдається викачувати мед тричі за сезон, у залежності від погодних умов влітку й восени. На зиму залишає великий запас солодкого продукту у вуликах, адже саме власний якісний мед найбільше підтримує імунітет комах. Цукровий сироп із ним не порівняти. А щодо якості меду, то односельці беруть його тільки в Миколи, бо ж давно переконалися, що кращого ніде немає. Коли в справах їдуть у райцентр, то друзі й знайомі обов’язково чекають на цей полянський диво-гостинець.

Олена Давидюк, як дбайлива мама великої родини, до нашої бесіди також додала: «Бджола – комаха унікальна. Продукти бджільництва щодня вносимо в раціон діток. Дуже помічними від багатьох недуг є віск, перга, прополіс і, звичайно, сам мед. У нашому будинку немає аптечки з медпрепаратами, адже діти практично не хворіють, бо вживають природні антибіотики, що життєво важливі в підтримці організму в будь-якому віці. Ось і мене, для прикладу, чоловік сьогодні лікував апітоксинотерапією – бджоловжаленням. Це заспокоює нервову систему та покращує опорно-руховий апарат. Через день на один укус цієї комахи збільшується, а жала залишаються в тілі на 15-20 хв. Для мене це найкращі ліки».

Мабуть, бджолині родини схожі на господарів: тихі, працелюбні, сумирні. Саме так можна охарактеризувати й сім’ю Миколи й Олени Давидюків, які, незважаючи ні на що, несуть і нестимуть у світ солодкі й цілющі плоди праці свого життя, аби в ньому було менше гіркоти, а більше приємних сонцезолотистих нектарних миттєвостей.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz