«Штучна нирка» не по кишені

Філія відділення гемодіалізу КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» працює в Сарнах майже десяток років, адже перших пацієнтів прийняли в січні 2008. Тоді її відкриття на базі КЗ «Сарненська районна лікарня» було конче необхідним, доти хворі гострою та хронічною нирковою недостатністю могли проходити життєво важливу процедуру лише в Рівному.

Гемодіаліз допомагає їм продовжити життя, адже нирки не справляються з виведенням токсинів, що накопичуються в організмі. Апарат фактично заміняє роботу уражених органів й очищує кров. Тому в народі його ще називають «штучною ниркою».

Про проблему мовою статистики

У 2008 р. Сарненська філія починала роботу з 12 пацієнтів. Згодом їх кількість збільшилась до 16. Ще у 2014-му заввідділенням інтенсивної терапії екстракорпоральних методів детоксикації Рівненської обласної клінічної лікарні Наталія Овсійчук у численних інтерв’ю розповідала, як важко двом відділенням обслуговувати хворих із усієї області. Вже тоді три десятки жителів північних районів (Дубровицького, Володимирецького, Рокитнівського, Зарічненського, Сарненського та м. Вараш) перебували на амбулаторному гемодіалізі в Сарнах. Решта проходили в Рівному. Чотири роки тому ці два відділення працювали на межі можливостей, а лікарі наголошували на потребі створення ще одного. Його таки відкрили в Радивилові, щоправда, через чотири роки (у квітні 2018-го). Але це також вирішило проблему лише частково, бо, на жаль, хвороби нирок вражають усе більше людей. Нині Сарненське відділення обслуговує 38 пацієнтів, що втричі більше, ніж було від початку діяльності. За перше півріччя 2018 р. працівники провели 2278 процедур. Для порівняння, кількість замісних терапій за перший рік роботи – 1674, а за 2017 рік – 4298. Цифри не тішать.

Нині в Україні ситуація невтішна. «Гемодіаліз можуть отримати в п’ять разів менше пацієнтів, аніж потребують», – розповідає ZN.UA академік НАМНУ, ректор Запорізької АПО, відомий трансплантолог Олександр Никоненко. Таких центрів не вистачає в кожній області, тоді як за кордоном проблем із забезпеченням хворих нирковою недостатністю немає. Наші ж люди, які потребують гемодіалізу, а таких за останніми даними в області 154, постійно балансують між життям і смертю та почуваються абсолютно покинутими в боротьбі з недугою. Щоб уявити, яка ситуація на Рівненщині, спробуємо проаналізувати роботу інших регіонів. Спершу перевіряємо, скільки гемодіалізних центрів у найменшій за площею та чисельністю населення області – Чернівецькій. Там їх 2, але обслуговують вони 66 пацієнтів, що майже у два з половиною рази менше, ніж у нас. А, наприклад, у Закарпатській області, площа якої найменша після Чернівецької, діє 8(!) відділень гемодіалізу. Сусідня Волинь має шість таких філій, Тернопільська область – 5… Чому ж про хворих жителів Рівненської області, які, до речі, є інвалідами першої групи, піклуються найменше?

 

Робочі будні місцевого відділення гемодіалізу

Попри те, що Філія відділення гемодіалізу КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» в Сарнах працює майже десятиліття, чимало місцевих не знають, для чого й кого воно функціонує. Тож роз’яснити, що таке гемодіаліз, просимо Тетяну ОМЕЛЬКОВЕЦЬ, яка очолює відділення від моменту відкриття:

DSC_7355– Обслуговуємо 38 жителів північних районів Рівненщини з хронічною нирковою недостатністю. Кожен пацієнт – це окрема історія життя і хвороби. Всі мають різні основні захворювання, які призвели до ниркової недостатності. Якщо людина потрапляє до нас, то це вже на все життя, адже вилікуватись не можна. Єдиний вихід – зробити трансплантацію нирки. Такі хворі ще 15 років тому були приречені, фактично помирали без гемодіалізу. Зараз живуть роками, десятиліттями. Наприклад, у нас є пацієнт, який проходить процедуру «штучної нирки» з 2003 року.

– А кого переважно вражає це захворювання?

– Передбачити й попередити розвиток ниркової недостатності неможливо. В одних до неї призводить сечокам’яна хвороба, в інших – гломерулонефрит, у третіх – цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, дехто має вроджену уропатію. Тобто проблема не тільки в нирках. Пацієнти повинні вести здоровий спосіб життя, постійно контролювати рівень цукру в крові, артеріальний тиск, уникати переохолоджень, вживати достатню кількість води (якщо дозволяє основне захворювання). У відділенні гемодіалізу є і молоді (від 20 років), і старші (60+) пацієнти. Тобто це хвороба, яка, на жаль, вражає всі верстви різного віку.

– Скільки у відділенні апаратів, що очищують кров? В якому вони стані?
– Починали з чотирма новенькими апаратами «Innova» виробництва компанії «Gambro Dialisatoren GmbH» (Німеччина). Термін їх експлуатації приблизно 10 років, тобто зараз вони вже застаріли. В цьому році надали один новий апарат «Surdial X» виробництва «Nipro Corporation» (Японія). Механізм роботи в них однаковий, але процедуру на новому легше переносять пацієнти, адже має більшу ефективність очистки крові. Сподіваємось, що поступово замінять й інші. Нині маємо їх вісім у двох діалізних залах.

– А скільки коштує
процедура «штучної нирки»? Хто її оплачує?

– Витратні матеріали на гемодіаліз компенсують із обласного бюджету, а одна така процедура обходиться в 2-2,5 тис. грн. У цю суму входять розчин для гемодіалізу, система для апарата, дві забірні голки, фізрозчин, гепарин, препарати заліза й еритропоетини – для підвищення гемоглобіну. Буває, останніх не вистачає.

Наші пацієнти тяжкі, адже мають багато супутніх захворювань. Треба розуміти, що гемодіаліз усіх проблем цих хворих не вирішує. Він забирає токсини, а залишаються проблеми з тиском, корекція і побічні дії цукрового діабету, печінкові, судинні хвороби… Тому інші життєво необхідні медичні препарати хворі купують за власний кошт.

– Скільки ще хворих потенційно може прийняти місцеве відділення гемодіалізу?

– На жаль, жодного. Це межа наших можливостей. Навіть два пацієнти (з Кричильська та Дубровиці) їздять на процедуру в Рівне, бо наш графік заповнений. Хоча працюємо у дві зміни шість днів на тиждень. Обласна лікарня неодноразово піднімала питання про відкриття третьої, але без збільшення штату, на мою думку, це нереально. Мабуть, доцільніше було б відкрити стаціонар.

– Які основні проблеми є у відділенні?

– Медицина зараз переживає не найкращі часи, тому є певні проблеми, як і в інших відділеннях. Наприклад, періодично пропадає електропостачання, але на базі ЦРЛ є генератор, який у таких випадках рятує. Труднощі є і з водою. Для очищення одного апарату необхідно до 200 л чистої води, інакше дороговартісна медична техніка може зіпсуватись. У відділенні вона світло-коричневого кольору. Зверталась у міську раду, аби провели експертизу, але отримали результат, що вода відповідає нормам. Є чимало господарських питань, які самотужки вирішити важко, але нам допомагають люди.
Особлива подяка головному лікарю КЗ «Сарненська районна лікарня» Василю Іванюку за розуміння і співпрацю, а також головному лікарю КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» Івану Зимі, який постійно вирішує питання з доставкою витратних матеріалів на місця. Багато є спонсорів, які неодноразово допомагали: Ігор Голяка – з
ремонтом, Анатолій Рудковський встановив вхідні двері, Олександр Макарицький (гуртовня будматеріалів «Ната») надав інвентар, необхідний у роботі (відра, миски, тощо), Олександр Місько із КП «Житлосервіс» організував побілку, Валерій Левитський і Микола Клевака облаштували коридорне приміщення, Володимир Хомич (корпорація «Братерство без кордонів») забезпечив ліжками. Багато роблять друзі та родичі пацієнтів. DSC_7359Дехто з них домовився за встановлення підвіконь, кондиціонерів. Центральна аптека виділила нам тонометри. Окрема вдячність сумлінному медперсоналу. Не боюсь сказати, що в мене найкращий колектив, в який входять чотири медсестри, чотири санітарки та два лікарі.

У розмові Тетяна Миколаївна сказала, що і далі сподівається на підтримку підприємців і небайдужих людей. Адже ще потрібні тонометри, глюкометр, кисневий апарат і новий холодильник для зберігання ліків.

 

Наодинці з хворобою

Нам вдалось побувати у відділенні в час, коли процедуру починала друга зміна. Біля ліжка кожного пацієнта стоїть величезний апарат, який є їхньою ниркою на наступні чотири години. Відразу помічаємо в розмові, що хворі не втратили почуття гумору. Бо на перше ж запитання, чого їм бракує, відповідають: здоров’я і симпатичної медсестри кожному. Але з кожним наступним запитанням озвучували все більше проблем. Відчувалось, що пацієнти з Сарненщини (а їх 15) почуваються покинутими і дещо ображеними на місцеву владу, адже в інших районах забезпечення хворих із нирковою недостатністю на кращому рівні.

Юрій Комар (с. Корост, на гемодіалізі 15-ий рік) ділиться:

– Перша зміна починається о восьмій ранку. Автобус із Короста в Сарни приїжджає о 8.20, а ще потрібен час, щоб дістатись у лікарню міським транспортом або пішки, переодягнутись. Тому на процедурі перебуваю на півгодини менше. Пам’ятаю, що колись виписка на медикаменти була, але нині купуємо ліки за власний кошт, на які в місяць витрачаю приблизно дві тисячі гривень. І це якщо рахувати найнеобхідніше. А хотілося б дозволити собі ще й вітаміни, після яких покращується самопочуття. Звертався до районної влади, в минулому півріччі нам виділили гроші, але в цьому сказали, що коштів немає. Не знаю, що робив би, якби не працював… Не уявляю, як пацієнт може прожити на пенсію в 1400 грн. Навіть на ліки потрібно більше, а ми ж повинні не тільки їх їсти. Хотілося б також більше нових апаратів, від них краще почуваюсь. Пам’ятаю, як перші процедури проходив у Рівному на стареньких апаратах і як під час діалізу та після мучились пацієнти. Це просто жах.

Про ще одну величезну незручність розповідає Валентин Добриднік (м. Сарни, на гемодіалізі рік і вісім місяців):

– Дуже хотів би, щоб DSC_7363безкоштовно перевозили на гемодіаліз і назад. Не розумію, чому жителям Дубровицького району видали довідки на безкоштовний проїзд до Сарн, а нам не можуть зробити навіть по місту? Чи ми якісь не такі?

Підтверджує ці слова і Андрій Ляшко (Дубровицький район, на гемодіалізі другий рік), демонструючи довідку, за якою їздить безкоштовно:

– Справді, проблем із перевізниками немає. Крім того, на лікарські препарати нам щомісячно виділяють майже 2,5 тис. грн.

А Олександр Валько (с. Тріскині, на гемодіалізі 9-ий рік) розповів, що сарненських перевізників такі довідки не цікавлять:

– Влітку добираюсь до відділення мотоциклом. А взимку безкоштовно може підвезти тільки знайомий водій із доброї волі. Інакше плачу.

Загалом хворі мають схожі проблеми та допомагають один одному. За цей час, кажуть, стали однією сім’єю, бо спільне горе людей ріднить. Вони з вдячністю відгукуються про медперсонал і лікарів, запевняють, що живуть завдяки їхній роботі й турботі.

Зібравши чимало нарікань жителів району з нирковою недостатністю, наступним завданням було з’ясувати, чи може їм якось допомогти місцева влада.

 

Не можемо допомогти, бо бідні?

В Україні, на відміну від більшості європейських країн, в яких успішно втілюють державні програми допомоги хворим на недугу нирок, забезпечення гемодіалізом – це, передусім, відповідальність місцевих органів влади.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за участю громадських організацій осіб з інвалідністю, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації державної політики щодо осіб з інвалідністю та контролюють їх виконання, сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що стосуються осіб з інвалідністю (частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014).

Окремої програми для хворих нирковою недостатністю в Сарненському районі немає. Проте на сайті районної ради знаходимо програму соціального захисту громадян «Турбота», яка на період 2015-2018 рр. передбачає надання грошової допомоги шістьом категоріям населення. Серед них і громадян, які потребують допомоги на проходження гемодіалізу. Щоправда, виплати їм здійснювали лише двічі: в минулому році на загальну суму 99 тис. грн, а в цьому – 108 тис. грн. (11 чоловік отримали по 8181,81 грн., 2 – по 9 тис. грн).

Щоб з’ясувати, на який період пацієнтам вистачить цих коштів, навмання беремо місячну виписку препаратів одного з пацієнтів і вводимо їх в онлайн-аптеці. Загальна сума вражає – 2836 грн. 98 коп. Тобто допомоги вистачить раптом на три місяці.

СКРІН

Роз’яснити, за яким принципом розраховувалась грошова допомога та чому її надавали тяжкохворим лише двічі, просимо заступника голови районної ради Миколу Костецького. Він запевнив, що розуміє цих хворих і переймається їхніми проблемами вже давно, але основна проблема – це брак коштів у районному бюджеті: «Це проблема дуже серйозна. Ми знайшли можливість, попри те, що в цьому році обмежений бюджет, виплатити хворим на ниркову недостатність приблизно 8 тис. грн. Сума виплати залежала від фінансових можливостей району. Але тільки з’явиться можливість за підсумками виконання бюджету за дев’ять місяців, обов’язково додамо коштів на виплати цій категорії. Раніше, коли хворі звертались особисто в районну раду, намагались хоч якось допомогти, шукали меценатів».

Складалось враження, що чим більше вивчали проблему, тим більше в ній заплутувались. Ніби все логічно, допомогти б раді, та немає грошей. Але наявність безкоштовних ліків, можливість проїзду пацієнтів із нирковою недостатністю без оплати в сусідніх районах не давали спокою. Розплутати ці суперечності допоміг Закон «Про основи соціальної захищеності осіб із інвалідністю в Україні».

Особи з інвалідністю, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти з інвалідністю мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Особи з інвалідністю першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості (стаття 38).

DSC_7368

Ситуація з транспортуванням хворих на гемодіаліз теж неоднозначна. Взагалі регламентується, що довозити їх необхідно каретою швидкої допомоги. Якщо раніше для нас це було здивуванням, то нині це практикують обласні центри України (наприклад Луцьк). Але в обсяг надання швидкої допомоги це не входить. Тому це ініціатива та підтримка з боку, очевидно, місцевої влади, аби забезпечити транспортування на процедуру і з неї. Микола Адамович з прикрістю пояснює: «Нам важко домовитись із місцевими перевізниками, тому поки що питання залишається відкритим, але я обов’язково пораджусь із головами районної ради, районної адміністрації, депутатами, як можна сприяти його вирішенню».

Та поки що пацієнти, які проживають у місті Сарни, витрачають на проїзд у громадському транспорті майже 30 грн у тиждень (тричі на гемодіаліз і назад), тобто приблизно 120 грн у місяць. Хворим із району дорога обходиться ще дорожче. Наприклад, із с. Корост доїзд в один бік у середньому коштує 28 грн, тобто 168 грн у тиждень і приблизно 672 грн у місяць. Але за цитованим вище законом транспортне обслуговування осіб із інвалідністю повинне здійснюватись на пільгових умовах.

Особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (стаття 38-1).

Ситуація з вирішенням проблем непостійного електропостачання набагато краща. Про це поспілкувались із головним лікарем КЗ «Сарненська районна лікарня» Василем Іванюком: «Ця проблема пов’язана з роботою Сарненського РЕМ, але хочу запевнити, що вирішимо її до кінця тижня. Районні рада й держадміністрація на сесії виділили 32 тис. грн, і ми зараз робимо заміну на підключення до міського освітлення». Також головний лікар обіцяє, що взимку у відділенні буде тепліше, адже замінили теплотрасу.

Без уваги залишилась проблема водопостачання. Неодноразово звертались у міську раду та надсилали запит із проханням повідомити, чи досліджували воду, яка так необхідна для процедури гемодіалізу. Але відповіді так і не отримали.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz