Бійцівське віче у гості кличе

Сарненщина, безумовно, знає про спортивні досягнення Академії бойових мистецтв «Берсерк» і президента Рівненської області з панкратіону Антона РАДЬКА, який разом із однодумцями та небайдужими до цього виду спорту людьми заснували в Сарнах і Дубровиці бійцівські клуби.

Хоча знайдуться скептики, які запевнятимуть, що бої без правил – це зовсім не спортивний напрямок. Проте у світі такі двобої досить популярні, а в нас вони належать до екзотичних. Проте чимало юних спортсменів нашого краю поспішають на тренування в «Берсерк», аби утвердити в собі спортивний запал, волю до перемоги, розвивати певні навики боротьби й удосконалити себе як спортсмена, що має бути готовим до всього, високоморальною людиною і в потрібний час прийти на допомогу. Українці – нація нескорених, а тому потрібно вміти й знати, як захистити себе та родину від небезпеки. Член «Берсерка», в першу чергу, ніколи не повинен зраджувати ключове правило статуту академії: «Не використовувати свої знання і вміння не за потребою». Інакше справжнім спортсменом, якого поважатиме суспільство, не стати.

Детально про свою й академічну діяльність попросив розповісти Антона Радька, який, як тренер і боєць, захищає честь нашого краю та всієї України на міжнародній арені.

Отож, Антоне, чому поєднали долю зі змішаними єдиноборствами?

– Перший мій вид спорту – це бокс, яким почав займатися у 2006 р. Через рік пішов на строкову службу. 2010-го демобілізувався і рік займався кікбоксингом і тхеквондо, паралельно їздив на заробітки. Згодом зрозумів, що хочу жити по-іншому, побачив по телевізору бої без правил і збагнув – це те, що все життя шукав. 2012-го познайомився з Богданом Романовичем, тренером із обласного центру. Тричі на тиждень курсував до нього на тренування. Це відбувалося впродовж трьох років. Потому ще рік їздив у різні зали, де практикував вільну боротьбу, бразильське джіу-джитсу. В цей час працював на двох роботах, але грошей постійно не вистачало, тому оселився в Сарнах. У Рівне вже вдавалося лише інколи вирватися. Відтоді взявся й за тренерську кар’єру: тренував і тренувався з вихованцями.

БЕР 2– Чи важко роз’яснювати ази боротьби і якого віку вихованці переважно відвідують академію?

– Не скажу, що легко працювати з дітьми, бо в кожного своя психологія і бачення цього світу, однак приємно. Особливо коли разом вдається подолати певні спортивні труднощі. Насамперед як спортсмен у першу чергу завжди собі ставлю високі цілі. Саме  тому звичайну секцію ММА вдалося розвинути до рівня академії, в якій нині функціонують чотири види єдиноборств: панкратіон, греплінг, вільна боротьба та кікбоксинг, а з першого вересня нинішнього року плануємо відкрити ще й секцію йоги. Хоча, скажу відверто, створення академії – справа нелегка. Труднощів дуже багато! В першу чергу це фінансування. Ще була проблема з приміщенням. Знайшли, зробили ремонт власноруч і за власні кошти. Зараз місцева влада йде інколи назустріч. Проте спочатку все це було виключно на голому ентузіазмі.

Нині в нас займається більше ста вихованців: від п’яти років і до найстарших, без обмеження віку. Головне – бажання вчитися і працювати в спортивній залі. На заняття приходять і дівчата, але в нас доволі жорсткі умови, тому вони зазвичай не затримуються.

– Як спортсмену Вашого ґатунку вдається постійно бути у формі?

– Тренуюся щодня, окрім неділі, але не так, як потрібно і хочу. На жаль, не маю сильних спаринг-партнерів і належного графіка, бо багато часу йде на тренування дітей. А взагалі, головна причина, через яку не викладаюся на повну, це дві міжхребетні грижі. Дієти не дотримуюсь, бо життя одне. Не хочу заганяти себе в якісь рамки. Проте шкідливих звичок не маю.

– Що потрібно, аби діти з вогником в очах ішли на тренування?

– Насамперед, коли батьки доноситимуть дітям, а особливо хлопцям, що єдиноборства – це одна з основних складових виховання чоловіка, тоді, вважаю, наші зали будуть переповнені. І ще одним важливим фактором є підтримка влади, бо зараз єдиноборства майже не розвиваються.  Це потрібно лише самим тренерам і спортсменам.

– Від яких факторів, на Вашу думку, залежить перемога в професійному поєдинку й хто найбільше підтримує?

– Перемога залежить від багатьох факторів: як готувався, належний сон і харчування, який настрій, відсутність травм, стресів, спосіб життя і, звичайно, фортуна. Хоча ці фактори ще можна перераховувати й далі. А підтримку на змаганнях відчуваю від друзів, вихованців і найбільше – від дружини, яка присутня на кожному моєму двобої в Україні.

– Наразі скільки провели боїв на профарені і які найбільше запам’яталися?

– За моїми плечима тринадцять професіональних поєдинків, які провів у різних світових організаціях ММА. Дев’ять із них завершилися на мою користь, а в чотирьох двобоях зазнав поразки. В одному з герців виграв інтерконтинентальний пояс ММА. На початку березня виступив у Рівному на професійному турнірі зі змішаних єдиноборств «WEST FIGHT 26: COLOSSEUM», де одержав перемогу над досвідченим суперником. Однак пізніше зазнав поразки у Вільнюсі (Литва) на турнірі «Bushido/King of Kings – KOK World Grand Prix 2018». Програв за роздільним рішенням суддів за очками, крім того, на двадцятій секунді поєдинку суперник попав пальцями в ліве око, через що нічого не бачив майже увесь бій. Тому й не дало мені виграти. А в кінці квітня представляв нашу країну на одному з найбільших азіатських промоушенів «Rebel Fighting Championship» у Шанхаї (Китай). Це останні мої три поєдинки.

– Повернімося до вихованців. Яких досягнень вони досягли цьогоріч? Є ким гордитись?

– Звичайно. У нас є срібний призер чемпіонату світу з греплінгу, переможець Кубка світу з панкратіону, чемпіон Європи з козацького двобою та Всеукраїнського турніру з вільної боротьби та ММА Віктор Віденчук, чемпіон Кубка світу з панкратіону, чемпіонату Європи з козацького двобою, Всеукраїнського турніру з вільної боротьби та чемпіон України з ММА Родіон Дем’янець, золотий призер чемпіонату Європи з козацького двобою Євген Семенчук, срібний призер чемпіонату світу з греплінгу, переможець Кубка світу з панкратіону, чемпіон Європи з козацького двобою та Всеукраїнського турніру з вільної боротьби та ММА Тарас Макаревич, кандидат у майстри спорту України з вільної боротьби, переможець всеукраїнських і міжнародних змагань із вільної боротьби, чемпіон області з панкратіону Максим Трохимчук. Також чотири поєдинки провів на професійному рингу й у всіх здобув звитягу чемпіон Європи та майстер міжнародного класу з козацького двобою Артур Стахнюк.

Окрім того, з січня цього року брали участь у чемпіонаті України з бойового гопака в Березному (14 медалей), чемпіонаті України з панкратіону в Тернополі (5 медалей), згодом у Києві (5 медалей), Білій Церкві (1 медаль), відкритому чемпіонаті Рівненської області зі змішаних єдиноборств у Рівному (11 медалей), Березному (5 медалей), чемпіонаті України з ММА серед дітей та юніорів у Луцьку (3 медалі), чемпіонаті Рівненської області з вільної боротьби в Дубровиці (9 медалей), греплінгу в Києві (4 медалі). І це лише за перших шість календарних місяців. Тож уявіть, скільки часу й зусиль потрачено.

– Раптом після цієї розмови дехто захоче відвідувати секції АБМ «Берсерк», як із Вами зконтактувати, яка адреса?

– З охочими із задоволенням працюватимемо разом. Записуємо в секцію АБМ «Берсерк» у м. Сарни, вул. Бєлгородська, 31 (приміщення виконавчої служби), або за телефонами: 066522733, 0956564614. Приходьте, будемо раді бачити кожного.

– Антоне, що б побажали вихованцям і прихильникам спорту на Сарненщині?

– Якщо вирішили стати на дорогу спорту – робіть це вже сьогодні. Не зволікайте з часом і вибором. Сьогодні він є – завтра не буде. Отож, як і в кожному виді спорту, бажаю чесних, переконливих тріумфів без травм.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz