За комфортне життя поряд із нами

Минулий тиждень був багатий на яскраві події, одна з яких – відкриття Інклюзивно-ресурсного центру в приміщенні Сарненського районного будинку дітей і молоді. На урочистості завітало чимало шанованих гостей:  голови Рівненських ОДА Олексій Муляренко, облради – Олександр Данильчук, Сарненських райдержадміністрації та районної ради Ярослав Яковчук і Руслан Серпенінов, міський голова Світлана Усик.

Гості не приїхали з порожніми руками – подарували телевізор.

На Рівненщині це вже третій заклад, де діти з особливими освітніми потребами отримуватимуть корекційно-розвиткові послуги.

DSC_8298п«Важливо, що всі першокласники цього року пішли в Нову українську школу, а це не лише нові парти, а й нова філософія навчання. Крім того, надзвичайно актуально, що держава почала впроваджувати один із найважливіших напрямків освіти – інклюзію. Тільки наприкінці минулого року з дружиною Президента Мариною Порошенко підписували меморандум про співпрацю і вже сьогодні разом із вами маємо можливість відкривати новий сучасний Інклюзивно-ресурсний центр», – зазначив голова ОДА. За словами Олексія Муляренка, цьогоріч на Рівненщині запланували відкрити 20 таких центрів, а впродовж двох років – 33.

«Якщо будуть здорові діти, буде здоровою і нація, а з нею – і держава», – акцентував увагу присутніх Олександр Данильчук. Тож побажав усім насамперед здоров’я і подякував тим, хто долучився до створення сучасного Інклюзивно-ресурсного центру, а його керівництву пообіцяв свою підтримку.

Директорка закладу Людмила Свінціонік, розповіла, що для комплексної роботи Центру облаштовані кабінети логопеда, психолога, лікувальної фізкультури, олігофренопедагога, сурдопедагога. Заклад забезпечений комп’ютерною технікою, дитячими меблями, дидактичними та наочними матеріалами. Фахівці працюють за найсучаснішими методиками. Відтак 1370 дітей Сарненщини зможуть навчатися з корекційними педагогами.

DSC_8277пІнклюзивно-ресурсний центр має 6 окремих кабінетів і зал для очікування. А на його облаштування, повідомили на сайті Рівненської ОДА, витратили 540 тисяч гривень із районного бюджету та 180 тисяч – з обласного.

«У нашому Центрі діткам від 2 до 18 років допомагатимуть розвиватися, адаптуватися та соціалізуватися. Центр такого рівня чекали не тільки ми, а й багато батьків і дітей», – наголосила Людмила Свінціонік. Подякувала за підтримку районним керівникам – Ярославу Яковчуку та Руслану Серпенінову. Не забула й про спонсорів із добрим серцем – Бориса Цвяка та Сергія Аврамишина. Саме завдячуючи їм мають прекрасний кабінет лікувальної фізкультури. Це світла сенсорна кімната.  А місцева художниця Тетяна Босюк креативно оздобила темну сенсорну кімнату для дітей із розладами аутичного спектру яскравими малюнками.

Дітьми з особливими освітніми потребами тепер називають тих, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку. А ще деяких із них іменують дітьми сонця, дощу, космосу. Ніхто не може зазирнути в їхній внутрішній світ. Нікому не відомо, які їм сняться сни. У фойє можна було помітити малюнок-символ – травинку в космосі. Цей символічний листок є своєрідним прообразом інклюзії, розповіла ведуча дійства Тетяна Наливайко.

DSC_8307п
Фото Едуарда КОЛЯДИЧА.

Мама 9-річного Назара Наталія Леончик переконана, що про відкриття такого закладу мріяли тисячі батьків району. Розповіла про синочка-янголика, якого виховують із чоловіком. В один момент він змінив їхнє життя. Ще не так давно родина, як і інші такі ж, мусила долати сотні кілометрів за порадами спеціаліста, необхідними послугами фахівця-педагога для своєї особливої дитини. Їх не страшать кордони. Але тепер створюють установи, що допомагають адаптувати дитину до майбутнього життя. І їх не треба жаліти, а якраз створювати умови, щоб вони могли комфортно проживати поряд із повноправними громадянами України.

«Від імені батьків району, які виховують дітей із особливими потребами, дякуємо керівництву держави, області й району, директорці Центру Людмилі Свінціонік, яка днювала й ночувала тут. Тепер маємо таку потрібну сучасну установу в нашому місті, – зауважила пані Наталія. – І за це Бог воздасть сторицею».

На вулиці поспілкувалася з мамою дитини, в якої проблеми зі слухом ще з дитинства, раніше хлопчик навіть не говорив. З досвіду спілкування з іншими батьками малечі, яка потребує логопеда, добре знаю, що дитя приймає не кожного вчителя. Навіть, буває, що тату й мамі фахівець подобається, а дитина все одно не сприймає свого наставника. Хлопчика в три з половиною роки, почали возити до різних спеціалістів і він теж не з кожним хотів займатися, а до Людмили Свінціонік прихилився одразу. Фахівець вчила його читати й писати мовою жестів, бо для нього шиплячі були як один звук. Тепер хлопцю 13 і він дуже любить футбол, розповіла мама, може забити гол у ворота навіть старшим за себе. Бере участь і в районних змаганнях.

Дай Боже сили, терпіння і здоров’я цим батькам і їхнім діточкам.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz