Свою дорогу прокладає сам

Про юнака з Тинного – Олександра ЗАНОЗОВСЬКОГО, спортсмена Рівненського клубу «Білий Лотос», який уже здобув титул  майстра спорту з карате, нагороджений кубком світу у 2018 році, дворазового чемпіона України і з 2016-го – члена збірної України – вперше почула на святі села Тинне.

Спортивний оглядач, офіційний фотокор Jundokan Federation of Ukraine Анатолій Шевчук пише про нього: «Хто ніколи раніше не був спортсменом, той навряд чи може зрозуміти всі плюси та мінуси змагань, а також виснажливу підготовку до них і, звісно, емоції  перемоги та поразки. Усім відомо, що успіх – це один відсоток таланту і 99 відсотків праці.

Найперший досвід участі Олександра в змаганнях закінчився поразкою, але це були лише перші кроки, і перша й остання поразка на сьогодні. Спортсмен проаналізував помилки та зрозумів, що потрібно вдосконалювати свою майстерність. Кожного дня з самого ранку приходив у зал і невтомно працював над собою, а кожного вечора знову був на тренуванні, вже загальному. Олександр приходив одним із перших і йшов останнім.

Хлопець уже давно визначився, чого саме хоче досягти, й наполегливо рухається вперед. А невтомна праця принесла свої плоди. З наступних змагань спортсмен привозить дві золоті медалі. А відчувши смак перемоги, починає працювати ще інтенсивніше. Не шкодуючи себе, з кожним днем юнак ставав сильнішим, і вже на чемпіонаті України в місті Ужгород у березні ц.р. виборов два перших місця та отримав звання майстра спорту України з карате й став дворазовим чемпіоном України. Така новина не може не тішити, адже коли займаєшся улюбленою справою, хочеться досягати нових і нових вершин.

Наступною сходинкою був Кубок світу в Одесі в липні цього року. У нелегкій боротьбі Олександр виборов золоту та срібну медалі й став чемпіоном Кубка світу-2018. Але спортсмен не збирається зупинятися на досягнутому, продовжує завзято тренуватись, аби на наступних змаганнях так же яскраво представити свій клуб і країну. «Білий Лотос» пишається його перемогами та досягненнями. Адже державі потрібна сильна й здорова молодь, яка подає хороший приклад молодим вихованцям.

«Якщо прагнеш чогось досягти у своєму житті, то потрібно працювати над собою, і все вийде, головне – бажання», – говорить спортсмен, який займається карате понад чотири роки. За цей невеликий проміжок часу він зміг досягти хороших результатів.

Минулого тижня зустрілася з юнаком особисто. Сашко ставить мету, якої намагається досягти. Чотири роки тому прийшов до Сергія Куліша й одразу зрозумів, що це саме той тренер, якого він шукав. І саме з ним може сповна реалізуватися. «Тобі треба поїхати на змагання й перемогти», – одного разу сказав Сергій Куліш підопічному, в якого повірив.

Олександр виступав у двох контактних боях і розділах. В одному – друге місце, а в другому упав, отримавши мікрострус мозку. Після тих змагань щось переосмислив і через рік знову поїхав змагатися на Кубок України, де зайняв два перші місця. Однак вийшло так, що навіть із двома перемогами не зміг поїхати на чемпіонат Європи через брак коштів. Весною в Ужгороді юнак знову посів два перші місця, двічі послав у нокдаун чемпіона Європи та майстра спорту міжнародного класу, маючи звання майстра спорту. Тоді зрозумів, що не гірший за переможеного.

Треба бути впертим

Із 6 по 8 липня в Палаці спорту міста Одеса відбувся десятий Кубок світу з годзю-рю карате та кобудо (X WORLD CUP GOJU-RYU KARATE & KOBUDO ODESSA/ UKRAINE 2018), на який приїхали помірятися силами спортсмени віком від 6 до 18+ років із 15 країн світу: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Індії, Ірану, Казахстану, Латвії, Молдови, Румунії, Словаччини, Таджикистану, України, Японії (Окінава). Якщо говорити про нашу країну, то в Одесу з’їхалися учасники з Вінниці, Києва, Черкас, Івано-Франківська, Мелітополя, Запоріжжя, Луганська, Рівного, Полтави, Кременчука, Іршави, Сватова, Ізмаїла й Одеси. Рівненщину представляли спортсмени клубу «Білий Лотос», керівником якого є Сергій Куліш (4 дан годзю-рю карате). Наші каратисти  здобули 9 медалей – 5 золотих і 4 срібних. У категорії віком 18+ Олександр Занозовський у розділі ірікумі-дзю здобув золото. Тоді хлопець в одному розділі виграв у таджика й казаха, в іншому достроково – у білоруса, відправивши його в нокдаун, а у фіналі програв українцю з Івано-Франківська, який боровся не за правилами. Можна тільки уявити, що відчував Олександр. Однак, сподівається, що це не остання їхня зустріч.

занозовський115 вересня завдяки президенту Федерації Джундокан України Валерію Кусію Олександр візьме участь у чемпіонаті Європи. «Я дуже хочу, щоб ти поїхав і сприятиму тобі в усьому», – зазначив Валерій Кусій. Вартість 10-денної поїздки в Португалію – тисяча євро. Сашко розуміє, що може там виграти, підтвердити звання і стати майстром міжнародного класу. Для цього потребує матеріальної підтримки на поїздку. Пообіцяли посприяти юнаку і в Немовицькій ОТГ, куди звернувся за допомогою.

Олександр Занозовський занадто скромний і був таким завжди, про його здобутки навіть у рідному Тинному дехто вперше почув на святі села. Йому ніколи нічого не давалося легко. Але змалку знав, чого хотів, і які його життєві пріоритети. Навіть наполегливо займаючись карате, був упевнений, що з часом прийдуть і знання, і техніка, і вміння, просто треба бути впертим.

Нині хлопець навчається на п’ятому курсі Національного університету водного господарства та природокористування. І хоча в рейтингу за показниками успішності входив у першу п’ятірку, отримував стипендію, перевівся на заочну форму навчання. Адже серйозно займається спортом і ще працює в одного підприємливого чоловіка, який повірив у нього: доглядає за його садом і охороняє помешкання, де й живе. За гуртожиток треба було віддавати майже всю стипендію. Та й робота для підробітку траплялася спочатку різна, часто нічна, подеколи вантажником, коли носив мішки з піском на десятий поверх. Не досипав, стомлювався, організм збивався з ритму. А після роботи треба було йти на тренування, бо пам’ятав слова свого тренера: «Одне пропущене заняття – два кроки назад». Та й семінари з карате не безкоштовні, скажімо, тижневий в Одесі – сто доларів. Вдячний тренеру Сергію Кулішу, який його повсякчас підтримує.

Найголовніше – відповідальність

Тренуючись двічі на день, Сашко потребує й спеціального спортивного харчування. Раз у півроку проходить медичне обстеження, аби знати стан свого організму, який необхідно відновлювати. Олександру подобається його життя. І з дисципліною ніколи не мав проблем. Бути відповідальним – найголовніше. Це неправда, коли кажуть, що не вистачає часу, розмірковує, просто молоді люди недостатньо вмотивовані.

Так, Сашко пригадав історію Романа Кроля, якому в минулому році небайдужі люди збирали кошти на термінову операцію. Багато спортивних критиків називали Романа одним із кращих кікбоксерів сучасності. Хлопець знайомий із ним особисто. На ринзі Роман показував справжні чудеса, силу характеру й волю до перемоги. В буквальному розумінні він умів усе. Аби поїхати на чемпіонат світу з кікбоксингу, бійці билися мінімум 5 років на всеукраїнському рівні, щоб виконати норматив майстра спорту України з кікбоксингу. Романа за неповних два роки різноманітних турнірів із цього та споріднених видів єдиноборств на всеукраїнському рівні допустили до міжнародної арени зі званням кандидата в майстри спорту з кікбоксингу. Проте йому довелося пройти по-справжньому важку дорогу, перемагаючи втому, попри відлуння старих і нових травм, щоб досягнути мети. Добре розумію, чому Роман імпонує Олександру Занозовському, адже він також сам прокладає собі дорогу до своєї мети.

Оксана Садовник, яка мешкає в Рівному й спостерігає за досягненнями нашого земляка, на своїй сторінці у «Фейсбуці» написала:

– Без тяжкої праці над собою перемог не буває. Хтось пам’ятає про це завжди, а комусь потрібно ще деякий час, аби усвідомити все.

Олександр Занозовський заслуговує поваги, й не тільки. Він належить до того типу людей, які цінують життя настільки, що не витрачають його на пусті розваги, які нічого не приносять у майбутньому. Він поважає себе рівно стільки, як і шанує інших. Має в житті мету й не дозволяє жодним думкам і людям змусити звернути його зі свого шляху.

Кожного дня тренуєшся і з кожним днем стаєш сильнішим і сильнішим. А потім довгі очікування – і бій. Врешті викладаєшся на повну й усе, до чого готувався так тяжко, приносить результат. Перемога!

Ці відчуття Оксана може лише порівняти з вдячними оплесками глядачів для актора після вдало зіграної вистави, до якої той дуже довго готувався. Відчуття гордості за себе, душа дякує тілу за витримку й відчуваєш щастя. А далі відбувається перехід на новий рівень, нові цілі, перемоги та досягнення. Дівчина дякує Олександрові Занозовському за хороший приклад, що подає спортсмен.

Давайте також уболівати за земляка, який  сам прокладає собі дорогу, власними зусиллями, потом і кров’ю, прославляючи свою країну й село, де народився.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz