Виховання важливе з дитинства

Усі, хто має, мав чи мріє мати дітей, а потім і внуків, знають, що їх неодмінно потрібно виховувати. А на це інколи немає часу, подеколи змоги… Саме тому відвідують діти дитячі садочки, де формують частково їхню свідомість і сприймання навколишнього світу. Честь і хвала тим, хто турбується та вкладає частку душі в це формування, бо в майбутньому воно проявляється добром і людяністю в душах майбутніх поколінь…

Весняного квітневого дня в сім’ї Анатолія і Галини Шевнів народилася така довгоочікувана та єдина донечка, яку назвали красивим українським ім’ям Наталка. Йшов час, дівчинка підростала, відвідувала середню школу № 5, нині гімназія. І вже тоді, ще зі шкільної лави, зародилося в неї велике бажання в майбутньому теж навчати дітей. Та життя вносить свої корективи. Тож, закінчивши дев’ять класів, Наталя поступила навчатися у ВПУ-22 м. Сарни на професію техніка-будівельника. А отримавши фах, пішла працювати малярем у Будинкоуправління.

Проте весь час бажання навчати малечу не полишало її, тож вона поступила на заочне відділення в Сарненський педагогічний коледж і водночас, щоб практично зблизитися з основною метою життя, Кошмак Н.А. виховательпрацевлаштувалася нянечкою в дитсадок, що на Дослідній станції. Після двох років і семи місяців, закінчивши педколедж, перейшла в колектив дитячого садочка «Казка». Поступово вирішує й далі втілювати мету й зразу поступила на навчання в Кременецький інститут, який закінчила у 2008 році за фахом фізрука і вихователя дошкільних закладів. І вже як дипломований спеціаліст трудиться в цьому ж дитсадку.
Зараз Наталя Анатоліївна вихователь середньої групи, а набирала малюків ще в ясельну, три роки тому. Досі вона вже випустила три групи. Зізнається: «Отримала все, про що мріяла: спілкування з дітками, з якими так цікаво проводити різні заняття та ігри». По-особливому ще з ними веде спостереження й досліди, адже все, що цікавить дитину, корисно осідає у відкритих дитячих душах і зостається на все подальше життя. Тож важливо навчити їх любити природу, не зобиджати тварин бережливо ставитись до довкілля, всього, що нас оточує. Тому ходять, наприклад, у парк на екскурсії. Організували та провели її також у Сарненському краєзнавчому музеї. А ще в найближчих планах хоче познайомити вихованців із хлібозаводом: «Діткам буде і корисно, і незабутньо на власні очі подивитися, як печуть запашний хліб».

У наш час, ділиться думками вихователька, діти сучасніші та майже всі вміють користуватись комп’ютерною технікою, тож і для їхнього садочка хотілося б кращого обладнання. Усе ж, наголошує, перш за все це діти, і всі такі різні, до кожного потрібен правильний підхід, знати окремо їх уподобання, смаки. Буває, інколи треба й пристидити, пояснити, що правильно, а що ні. І не можна це робити досить нав’язливо, бо це – малюк… З ними пані Наталя намагається спілкуватись, зважаючи на їх почуття. У той же час і сама вдосконалюється. Тому зараз працює над проблемним питанням: «Морально-етичний розвиток дошкільнят за творами В.О. Сухомлинського». «Це вже мій другий досвід, перший був «Екологічне виховання дітей». Звісно, це такі собі еталонні теми» -, зізнається педагог.

Кошмак2У неї, як і в кожного, є ще й особисте життя. І, як розповідає Наталя Анатоліївна, у ньому теж були темні та світлі смуги. Та потрібно, не попри все, все ж чекати кращого та йти впевнено вперед, а головне – не втрачати надії й доброти. Хоча, зізнається, інколи буває таки досить важкувато. Їй пощастило, що постійно мала підтримку люблячих батьків, з їх допомогою виховала сина Дениса (уже дорослий). А декілька років тому доля звела її з нинішнім чоловіком Олександром – люблячим і чуйним. Саме такого й чекала, і вдячна Богові, що поєднав їх, поділилася жінка.

Знаю, Наталю Кошмак ще з 1993-го. Якось разом відвідували заняття з карате-до, які вів Карпо Мірко (на жаль, нині покійний). Поцікавився, які зараз інтереси в її житті. І, як виявилося, їх таки досить багато: вишиває бісером ікони й картини (бачив, дійсно краса), любить готувати різні смаколики рідним. У вільний час, за можливості, з чоловіком подорожують нашим чудовим краєм. Бо, зізнається, такої природи більше ніде немає. А ще хоче професійно займатися манікюром і художнім нарощуванням нігтів. Отримала й сертифікат. Адже сучасна жінка, попри все, повинна бути красивою та жіночною.

І наостанок. Коли спілкувалися, до нас підбігло маленьке пухнасте кошеня й ласкаво попросилося до рук Наталі. Посміхаючись, жінка розповіла, що його від народження кинула кішка-мати, а вона вигодувала за допомогою звичайного медичного шприца, вприскуючи молоко. Здається, цього достатньо, щоб зрозуміти, що саме таким вихователям можна довірити наших дітей і онуків. Такі люди знайшли своє місце в житті. Тож спокійні й батьки, чих сини та доньки відвідують групу, де така душевна людина й чудова вихователька, як Наталія Кошмак. Хай Господь і надалі благословляє її на цій чудовій ниві – вихованні майбутніх поколінь…

Михайло КАБАНЕЦЬ.

Фото з сімейного архіву.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz