Загиблих журналістів пам’ятатимемо у віках

У всі часи професія журналіста дуже потрібна, але, водночас, загрозлива. Журналісти піддаються небезпеці через важливу інформацію, яку вони намагаються донести людям. У державі, на жаль, багатьох убили, чи померли за нез’ясованих обставин, дехто покінчив життя самогубством.

Часто це через певні політичні погляди, які не подобаються дуже впливовим людям. Убивці журналістів сподіваються, що так позбудуться від подразника, який їм заважає. Попри це в Україні багато журналістів, які добре роблять свою роботу, і, незважаючи на всі ризики, залишаються вірними думкам.

DSC_6547-кЩороку в третю п’ятницю вересня, що нині випала на 21 вересня, в Україні відзначають День пам’яті українських журналістів, який встановили у 2007 році з ініціативи Національної спілки журналістів України, щоб вшанувати пам’ять усіх журналістів, які загинули, виконуючи свої професійні обов’язки. І якщо деякі імена в суспільстві відомі, адже вбивство Георгія Гонгадзе, Павла Шеремета викликало величезний резонанс не тільки в Україні, але й у всьому світі, то про деяких вже встигли забути, адже про них говорили небагато. Отже, ця дата найкращий привід згадати їх усіх.

Минулої п’ятниці біля приміщення «районки» зібралися шановні ветерани й колектив, дописувачі й позаштатні кореспонденти редакції газети «СН», міський голова Світлана Усик, керуючий справами міськвиконкому Віктор Бахно та депутат міськради Віталій Русланов, члени НСЖУ Сарненської асоціації вільних журналістів, колеги з райдрукарні, член президії райради Організації ветеранів України Злата Стоноженко, рідні, близькі, поціновувачі та знайомі місцевих газетярів, які вже не з нами. На особливу увагу на цьому заході заслуговувало наше майбутнє молоде покоління – учні Сарненської ЗОШ № 4 І-ІІІ ст. і їх наставники Анна Єгорова, заступник директора з навчально-DSC_6605-квиховної роботи і Валентина Александрович, керівник шкільного Клубу спілкування – щорічні незмінні учасники мітингу.
Відкрив захід Георгій Александрович, колишній редактор «СН», секретар обласної НСЖУ, президент Сарненської асоціації вільних журналістів, детальніше розповівши історію, традиції та значення цієї дати. Після присутні згадували тих, із ким свого часу пощастило трудитися, співпрацювати, творити історію краю та країни, чиїми роботами захоплювалися, з кого досі варто брати приклад. Вірними словами підкреслила значення дійства Світлана Усик, наголосивши, що «людина живе доти, поки її пам’ятають». А ми пам’ятаємо, бо жили, працювали, товаришували поруч із гідними та незабутніми особами, які залишили глибокий слід у літописі Сарненщини. А ще прийняли резолюцію мітингу журналістів редакції «Сарненських новин», ТРК «Полісся» та Сарненської асоціації вільних журналістів, громадськості Сарн від 21.09.2018 р., де рішуче заявити, що в країні в цілому погано розкривають злочини проти життя та здоров’я працівників мас-медіа, перешкоджають їх професійній діяльності, не виявляють і не карають убивць і замовників, тож вимагаємо від Генеральної прокуратури, Нацполіції, інших силових структур держави, Президента України розкриття кожної нерозкритої справи, пов’язаної із загибеллю журналіста, були залучені кращі фахівці в Україні та запрошені висококваліфіковані спеціалісти з інших держав. Визнали за необхідне активізувати роботу журналістів і громадськості району з увічнення пам’яті кращих літописців краю, яких вже немає серед нас, проводити традиційно шахово-шашкові DSC_6632-ктурніри, назвати їх іменами редактора газети Івана Кузьменка, великого шанувальника цієї гри, і незабутнього Василя Зіневича, члена НСЖУ, вчителя фізкультури Стрільської ЗОШ І-ІІ ступенів, вихованці якого не одне десятиліття посідали перші сходинки районних змагань із шашок. Разом із історико-краєзнавчим музеєм, Степанською селищною радою встановити краєзнавчу премію імені Миколи Пінчука, знаменитого земляка, щоб активізувати краєзнавчу роботу в районі. Вирішили розширити книговидавничу діяльність, висвітлюючи журналістські та літературні твори земляків, ініціювати розробку міської та районної книговидавничих програм, створення відповідного благодійного фонду. Відтак попросили Георгія Александровича бути координатором цієї роботи в  районі. Порушуватимемо клопотання перед місцевими органами влади про встановлення меморіальних та інформаційних дощок, присвоєння
імен журналістів вулицям, площам, скверам, алеям, школам, культосвітнім закладам. Учасники мітингу звернулися до Кабінету Міністрів України із пропозицією про встановлення календарної дати поминання загиблих і померлих журналістів кожної третьої п’ятниці вересня.

Наостанок знана поетеса, викладач Сарненського педколеджу РДГУ Валентина Петренко прочитала вірш.

Пам’яті загиблих журналістівDSC_6618-к

Ми живемо в час невтішний, грізний,

Двобій добра і зла не зупинити.

Не зміг ніхто загиблим журналістам

Життя на цьому світі захистити.

Та хто б, крім нас, той віз застряглий зрушив,

Який вперед летіти мав, мов птах?

Нехай спочинуть в вічності їх душі

І вдячність не зітреться у серцях.

Вогнями правди їх серця палали,

І йшли вони щоранку, як на бій,

Туди, де вічні цінності топтали

Ті, хто народ і край гнобили свій.

І відчуття, що може статись лихо,

Не зупиняло їх порив палкий.

Вони боролись і вмирали тихо

У вистражданій аурі надій.

Їх імена перелічити складно,

Їх подвиги в літописі життя,

І жодна сила зла тепер не владна

Спинити їх ходу у майбуття.

Бо завдяки серцям їх незрадливим,

Можливо, ми і досі ще живем,

Буваєм задоволені, щасливі,

Без нарікань щасливий хрест несем.

Нам не дано було їх врятувати,

Але вони живі у нас в серцях,

І людство буде вдячно пам’ятати

Загиблих журналістів у віках.

Після цього кожен помолився за царство небесне та вічний спокій душам усім спочилим майстрам пера, мікрофона та телеекрана, юні учасники заходу випустили в небо символічні білі кульки й під меморіальною дошкою поклали квіти.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz