Ключ до професійного водіння

Якщо думаєте, що в наш час переродились династії, то в глибоко помиляєтеся, бо історія мого героя Миколи ЩЕТИНІНА доводить протилежне.

Народився і живе чоловік у Сарнах уже 63 роки. Якщо нинішні хлопчаки мріють стати програмістами, то Миколі змалку подобалася техніка і він з дитинства знав, що буде водієм. Тож після навчання в Сарненській середній школі № 1 (нині Сарненський НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г.Шевченка) пішов у райвійськкомат, де й освоїв майбутню професію. Хоча проходив військову службу в морській піхоті як шофер, за потреби може захиститись чи дати відсіч як морський піхотинець.

DSC_6413-к
Фото Василя СОСЮКА.

Микола Васильович трудиться водієм із 1974 року, працював також на залізничній електростанції в Сарнах. І нехай за все життя не накопичив собі на власний автомобіль, та й мати його непросто в наш час (і пальне дороге, й запчастини), але багатий із дружиною  на дітей та онуків. Зробили зі своєю половиною вибір на користь дітей, яким треба було допомогти отримати освіту, зводити власне житло, що теж нелегко тепер.

Із майбутньою дружиною Антоніною познайомився на роботі. Ще юнаком, працюючи водієм на КАЗ «Колхіда» в організації «Поліссябуд», неодноразово підвозив її. Шкода було маленьку й худеньку дівчину, яка виконувала тяжку роботу, працюючи в будівельній бригаді маляром-штукатурницею, плиточницею-облицювальницею. Одружились, разом виховали три донечки й сина, які порадували трьома внучками й двома внуками. Найстаршій із них уже 21. Ще двом по три рочки, один онук ходить у четвертий клас, найменший народився нещодавно в сина в Польщі (він, як і батько, теж трудиться водієм і разом із родиною живе там упродовж двох років).

У ТзОВ «Північ-Центр» Микола Щетинін працює водієм уже давно. Влаштувався на фірму, коли там було всього три автомобілі, тепер їх число сягає сорока, каже чоловік. Завдання автомобілістів – доставити товар на замовлення клієнтам у Рівненську, Волинську або Житомирську області. Бувають такі села, що їх навіть на карті немає.

У підприємства є свої філії в Луцьку та Ковелі, також у Рівному. Зайве розповідати, якими дорогами доводиться їхати. Але замовлення людям навіть у найменші населені пункти треба теж постачити. Буває, машина виходить із ладу, газ закінчується чи пізно повертаєшся з поїздки, розповідає Микола, дружина вже звикла чекати. «Північ-Центр», якщо виникають проблеми, своїх у біді не залишає – доставлять необхідне паливо чи запчастини. І нехай дмуть сильні вітри чи сліпить дальнє світло фар, стелиться туман мокрим від дощу асфальту чи ожеледь стирає шипи на колесах, нещадно б’є хуртовина в лобове скло або дощ стікає потоками з даху, завзяті водії вчасно привезуть товар.

Микола Васильович відчуває машину як продовження свого тіла. Це почуття приходить, звісно, тільки з досвідом. Освоїтися з керуванням, навчитися вчувати масу можна за півроку-рік водіння, але проїхати пару кварталів і зрозуміти, що, приміром, збільшилося навантаження на колесо, може тільки досвідчений водій. Добрий шофер — це і автогонщик, адже під час руху машина та водій нероздільні, а сполучні нерви для них — кермо та педалі. З часом відчуття автомобіля перетворюється на своєрідний прогноз і можна точно сказати, як автомобіль курсуватиме в дорозі, зазначає пан Микола. З відчуттям швидкості по-іншому бачиш дорогу. Подальший шлях у якомусь сенсі здатен зазирнути за горизонт. Щоб уникнути аварії, дотримання правил дорожнього руху, їх знання – необхідність, наголошує чоловік, а уважність — ключ до професійного водіння.

Перед поїздкою водіїв обов’язково перевіряє лікар. Усе дуже серйозно, каже Микола Щетинін. Директори: генеральний – Ігор Голяка, сарненський – Віталій Вовчик – надзвичайно суворі й не пробачають, якщо не дотримуються визначених правил. А покарання порушникам може бути як матеріальним, що вдарить по кишені, так і переведенням на місяць у вантажники. Останнє для водія дуже важке.

З іншого боку, керівництво не забуває відзначити трудолюбних працівників не лише до професійного свята, а й на Новий рік, Великдень тощо. Вдома ж подружжя Щетиніних любить дні народження, коли вся родина збирається разом. Тоді приїжджає і брат Миколи Васильовича – Михайло, теж автомобіліст, який живе в Рівному.

А молодим людям, які ще вагаються, яку дорогу обрати в житті, він радить:

– Якщо хочете досягти успіху – невпинно й до останку віддавайтеся справі, яку вибираєте. Не жалійте ні сил, ні натхнення, ні таланту.

Саме ці слова стали сенсом життя самого Миколи Щетиніна. Адже навчитися керувати шматком заліза може насправді абсолютно кожна людина, а от стати насправді вправним водієм — це вже не просто вміння, а мистецтво. Тож зеленої вулиці Вам, Миколо Васильовичу, на життєвих й автомобільних шляхах.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz