Творчиня чарівних мелодій слова

Що таке поезія?

Це мука.

Підступає, множиться, болить.

Іноді візьме тебе за руку,

Іноді відступить і мовчить.

Цими віршованими рядками про поезію розпочали зустріч із талановитою, творчою людиною Галиною ІВАНЧИШИНОЮ, організовану бібліотекарями Вирівської бібліотеки.

Галина Кіндратівна народилася в мальовничому селі Чабель, там навчалася і закінчила школу. Коли настав час обирати професію, поїхала вчитися в Рівненський   кооперативний технікум. Та на цьому не зупинилася. Здобула ще й професію бібліотекаря, яка полонила, бо досі працює в бібліотеці. Пані Галина активна учасниця громадської роботи, односельці обрали її депутатом сільської ради. Але у вільний час любить читати, займається рукоділлям. А ще жінка обожнює творити чарівні мелодії слова, розпочала це зі шкільних років. Її захоплення природою Поліського краю, відчуття рідної землі, найсвятіше, що дароване Богом людині, дрібними рядочками лягає на папір:

Село моє – в обіймах диво-лісу,

Заквітчане садами навесні,

Дитячих мрій й надій моя колиска,

Найкращі в світі мамині пісні.

DSCN9651Коли читаєш вірші Галини Іванчишиної, ніби бачиш перед собою  усе прекрасне та щемливо ніжне. Талант дарує Бог, щоб людина віддала його іншим. Пані Галина іноді пише вірші на замовлення. Каже, що їх написання залежить від настрою. Із задоволенням поетеса прочитала свої твори на різну тематику й для різного віку. Схвилював і торкнувся душ кожного вірш про Ярослава Куришка, який загинув у зоні АТО. Читала вона й про своє село, наймиліший куточок землі, і про осінь. Що й казати, якщо ранкова роса, краплинки дощу на сонці, перше кохання викликає в нас захоплення та незвичайні почуття, то в душі Галини Іванчишиної це пробуджує поезію, а у її віршованих рядках переплітаються ніжність, кольори веселки і… сум.

Її твори друкували у двох випусках літературного альманаху Сарненщини «Пролісок» і на сторінках районного часопису «Сарненські новини». Добра знайома  письменника Рівненщини Євгена Шморгуна.

Галину Іванчишину на дійстві привітали школярі піснею про Україну, читали її дитячі вірші. А Валентина Пилипівна, вчителька місцевої школи, зачитала поезію доньки пані Галини – Людмили. Також старшокласниці, тримаючи в руках квітку, спробували писати вірш про квіти. Непомітно підійшла до кінця зустріч. Тож наостанок подякували Галині Кіндратівні за щирі слова, талант і побажали нових творчих злетів.

Валентина ПАВЛУШКО.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz