Жіночий рух на Сарненщині в роки Другої світової війни

Із початку радянсько-німецької війни територію Рівненщини окупували нацистські війська. Ця окупація – одна з найскладніших і найтрагічніших сторінок нашої історії.

Це часи змін адміністративно- територіального, політичного, соціально-економічного та культурно-освітнього укладу життя народу. Попри всі труднощі та негаразди, спричинені окупантами, в усіх сферах людської діяльності все ж вирувало життя.

У той час на теренах Рівненщини виходило декілька легальних періодичних видань. Одним зі значимих був жіночий двотижневик «Українка», що видавало в м. Костопіль видавництво «Костопільські вісті» (редактор  Г. Рибак). На його сторінках від 5 лютого 1942 p., який зберігають у Держархіві Рівненської області, є інформація про організацію Жіночої служби на Сарненщині, створеної в листопаді 1941 р. За два місяці її діяльності відкрили аматорський гурток, який підготував дві постановки вистав «Дурисвітка» і «Куди вітер віє». Тривала підготовча праця над п’єсою «Ой не ходи Грицю». Окремого визнання заслуговував також хор, яким керував п. Сухозанет. Активісти працювали над організацією «Ялинки» для бідних дітей. У планах Жіночої служби були також курси для садівничок.

Із перших днів своєї роботи, з ініціативи провідної верхівки, створили гуртки Жіночої служби в Клесові, Рокитному, Дубровиці, а згодом і селах Зносичі, Тинне, Немовичі, Люхча й Бережниця.

Жіноча служба в Клесові розширила культурно-освітнє життя району. Внаслідок чого провели панахиду над висипаною могилою в пам’ять розстріляних найкращих місцевих українців, на неї прибуло декілька сотень поліщуків із найближчих околиць. Відсвяткували й річницю битви під Базаром.

Під час святкування 73 річниці товариства «Просвіта», що діяло для згуртування та піднесення національної свідомості українців, відбулися лекції, присутні слухали національні пісні та побачили народні танці й виставу «По ревізії». По закінченні церемонії відспівали національний гімн. У Клесові відбулися й традиційні Андріївські вечорниці, на які завітала велика кількість охочих.

У Рокитному, за ініціативи керівнички Божовської, праця Жіночої служби набрала ширшого розмаху. Тут організували хор, аматорський гурток, який готував п’єсу «Невольник».

Жіноча служба планувала відкрити філії в Дубровиці, Володимирці й Рафалівці.

З усіх селах Полісся, де вона діяла, впроваджували інтенсивну працю голосного читання, вивчення пісень тощо. Навчання мали позитивні наслідки, адже поліщуки, сподіваючись на подальшу впевнену й інтенсивну працю в товаристві Жіночої служби України, хотіли піднятися до рівня українських земель Галичини й Волині.

Отже, Жіноча служба на Сарненщині згуртувала людей і сприяла зростанню національної свідомості. Бо українці як нація – жила, працювала й опікувалася власними справами всупереч обмеженням будь-якої влади.

Галина НОВАК,

головний спеціаліст Держархіву Рівненської області.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz