Віковий ювілей у колі найрідніших

Не всім вдається подолати столітній рубіж, а Вірі Юхимівні ГУБЕНІ доля подарувала довгий вік. 27 вересня ювілярка, яка має 28 онуків, 87 правнуків і 39 праправнуків, зустрічала століття в колі родини, сусідів, знайомих і односельців нинішніх і колишніх.

Адже пані Віра зараз мешкає в селі Городець на Володимиреччині, а майже все життя прожила в с. Довге на Сарненщині. Тож приїхали привітати славну жінку настоятель Свято-Пантелеймонівського храму с. Довге отець Володимир і хористи, найближчі подруги та секретар Тутовицької сільської ради Світлана Галушко. Усі раділи, що пощастило з нею відсвяткувати поважну дату.

секретар с.ради Галушко С.АВіра Юхимівна на віку зазнала тяжкої праці, пережила й людське горе, але ніколи не була байдужою, навпаки, до всіх ішла з добром, намагалася за потреби допомогти. І саме тому вона як завжди відкрита та щира, у її великій родині є оберегом мудрості, доброти та злагоди.

Приймаючи віншування, Віра Губеня у спогадах повернулася в дитинство, юність, молодість… «По документах мені записали дату народження 10 жовтня, хоча на світ з’явилася 27 вересня 1918 року. Однак святкую завжди 27 вересня, так як мені казала моя мама. Народилась у с. Малі Цепцевичі Сарненського району в багатодітній родині, в якій виховували восьмеро дітей. Батьки рано померли, мені виповнилося 15 років, а сестрі Любі – 13. Життя було нелегким, і пішли дівчата служити до пана, пасли худобу та виконували багато роботи по-господарству. Відпрацювавши там два роки, повернулися додому…», – ділилася спогадами ювілярка.

У 17 років Віру Юхимівну віддали заміж за парубка-односельця Леонтія. Спочатку подружжя жило в Малих Цепцевичах, а у 1950-му чоловік влаштувався на залізничну станцію в Титовичах, тож перебралися жити в с. Довге. Відтоді завирувало сімейне життя родини Губень. Перші випробування долі пережила, коли з 12 дітей четверо померли ще до року, тільки восьмеро пощастило ростити та виховувати. Далі дні, тижні, місяці й роки минали в щоденних сімейних клопотах: у будні працювали, у свята – відпочивали. Діти виросли, як кажуть, порозліталися. «Коли чоловік помер, залишилася жити з сестрою Любою, – розповідає пані Віра. – А коли й сестри не стало, то залишиласьодносельці (подруга та хористи) сама. У Довгому прожила до 88 років, а коли занедужала, забрала до себе дочка Антоніна в с. Городець Володимирецького району, де живу й тепер».

Довелося знову пережити Вірі Юхимівні найгірше лихо,  що може бути для матері: уже поховала дочку та п’ятеро синів, залишились дві доньки – Антоніна та Євгенія. Щоправда найменша Євгенія живе далеко, аж у Саратовській області. «В Антоніни мені живеться дуже добре, балує мене, – зізнається пані Віра. – Догоджає, ні в чому не відмовляє». Відтоді, як Антоніна забрала до себе маму, Віра Юхимівна завжди цікавиться та розпитує про односельців і новини з села Довге.
Тож коли на славне 100-річчя зібралася чимала родина, і Євгенія, яка живе дуже далеко, й онуки, й правнуки (має ж бо бабуся 28 онуків, 87 правнуків і 39 праправнуків!), а головне – прибули гості з с. Довге, то дуже зраділа. Особливо тішилася зустрічі з о. Володимиром, настоятелем Свято-Пантелеймонівського храму, якого не бачила вже 12 літ. Віра Юхимівна завжди відвідувала богослужіння з сестрою Любою. «Не пам’ятаємо богослужінь без їхньої присутності в храмі», – пригадують жителі с. Довге.

отець ВолодимирСаме в хаті Віри та Любові в Довгому ще на початку 90-х років минулого століття збиралася невеличка кількість людей, щоб почитати Святе Письмо (Біблію) та поспівати духовні піснеспіви. Одного дня довжанка Людмила Прозапас під час такої зустрічі запропонувала втілити ідею, яку їй подав чоловік Степан, наголошуючи, що саме вона має побудувати церкву в Довгому, так як жінка пробивна, вміє керувати, колись була і ланковою в колгоспі. Отож вона й стала основним організатором будівництва храму, бо ж тоді в церкву ходили за 7 км у с. Титовичі. Але саме в будинку Віри Губені всі разом розмірковували над тим, як це зробити, з чого починати, а згодом, коли святиню вже зводили, збиралися в неї майбутні хористи й училися співати церковні богослужіння. Також привітали ювілярку й найближчі подруги, хористи храму та секретар Тутовицької сільської ради Світлана Галушко.

Віра Юхимівна розповіла, що коли їй сумно та тяжко на душі, то співає псалми та молиться Богу. Тож попросила гостей виконати для неї духовні піснеспіви, як колись співали в їхній хаті в далеких 1990-х. І зазначила: «Хоча багато кого з тих, з ким ще тоді співали разом уже немає, але псалми залишились ті ж, які знаю на пам’ять і сьогодні».

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz