Зносицькі юнаки йдуть служити в армію

День захисника Вітчизни – свято мужності й геройства, і сьогодні вклоняємося тим, хто оберігав і нині захищає рідну землю – Україну.

Батьківщину не обирають. У кожного вона одна. Минулої неділі в Зносицькому будинку культури зібралася громада, щоб засвідчити повагу тим, хто носить військову форму, береже й охороняє Україну на сході. А ще – відзначити свято справжніх чоловіків, здатних завжди підставити сильне плече чарівній половині людства. Коли ж лунала перша пісня про Україну, учасники АТО у військовій формі встали, а за ними піднялися присутні в залі. Навіть самодіяльні артисти не могли стримати сліз…

Основними винуватцями торжества стали Назар Кичан, Сергій Царук і Ростислав Кичан, яких жителі населених пунктів Немовицької ОТГ урочисто проводжали в армію. Ведучі Наталія Дячук і Альона Примак згадали й тих, хто вже носить почесне звання захисника Вітчизни, брав участь у миротворчій діяльності, несе сьогодні нелегку військову службу, є учасниками ООС,Ю яких на території ОТГ проживає 40 чоловік. Нелегкий нині час для України, адже на сході країни лунають постріли, гинуть люди, ллється невинна кров.

Присутніх учасників антитерористичної операції (нині ООС) Немовицької громади, які зі зброєю в руках захищали Україну від ворожої агресії, привітали голова ОТГ Віктор Савчин, старости сіл Тинне й Зносичі Олександр Трохимець та Олександр Кичан. Окрім конвертів, вручили медалі учасників АТО Павлу Левкову й Івану Вєтрову. А Петро Житнюк одержав ще й медаль учасника бойових дій. Згадали й тих, які нині на сході країни. Дуже зворушливо прозвучала пісня у виконанні Тетяни Веремчук «Ти – солдат України» з репертуару Бучинської.

Збройні сили України своїми славними традиціями зобов’язані козацтву. Багато століть лунають над нашою землею пісні, які уславлюють козаків. Як колись для козака почесним обов’язком була служба в Запорізькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю – почесний обов’язок юнаків.

Із вітальним словом до призовників звернувся учасник АТО Іван Вєтров. Мужній воїн запевнив, жодної хвилини не пошкодував про своє перебування на фронті. З напутнім словом до юнаків звернувся й майор запасу Сергій Самойлик. У цей час подумки кожен присутній у залі бажав хлопцям мирного неба та щасливої служби.

Час розлуки найболючіший кожній матері, яка згодом чекає найщасливішої миті – зустрічі з дитиною. Від імені матерів Людмила Кичан благословила юнаків на добру службу в непростий час для нашої держави. Від хвилювання їй забракло слів, але материнська молитва – всесильна. За давньою традицією мами перев’язали синів українськими рушниками, що символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей. Адже рушник передавали як оберіг від роду до роду, з покоління в покоління. Без рушника, як і без пісні, не обходилося жодне сімейне свято. І нехай він буде оберегом на щасливе повернення юнаків додому.

Досі побутує ще одна добра традиція в селі – пов’язувати призовникам стрічки на знак вірності й кохання. Тож на сцені подруги, однокласниці зав’язали їх майбутнім воїнам.

Коли ж надали слово самим призовникам, Назар Кичан заспівав під гітару українську народну пісню «Їхав козак за Дунай».

Майбутніх воїнів благословив на службу в Збройних силах України і настоятель місцевої церкви святого Георгія отець Анатолій. Народний фольклорний колектив «Калина» подарував пісню «Коли калина не цвіла». А Віктор Савчин, Олександр Трохимець та Олександр Кичан вручили хлопцям подарунки, а матусям – квіти.

Славних нащадків козаків ведучі привітали також із великим православним святом Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки всього роду козацького, що відзначаємо 14 жовтня. Не оминули й вчительське. Адже з плином років кожен із нас усе більше усвідомлює велику ціну того коштовного скарбу, що дарують у школі.

Жителі населених пунктів, що входять до складу Немовицької ОТГ, – співучі та багаті щедрою вдачею. У кожній пісні глядачі відчували тепло й душу учасників художньої самодіяльності. Так, за вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишилися не почутими. Тож самого серця торкалися слова: «Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина, бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна. Одна із заходу до сходу, володарка земель і вод – ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ. Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина, бо ти –  єдина в світі, а у нас – одна!».

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz