Їх називають «богами війни», але понад усе вони хочуть миру

Сонце повільно сповзало за обрій, даруючи таку бажану прохолоду, коли ми під’їхали до розташування 27 реактивної артилерійської бригади. Весь день у дорозі давався взнаки.

Адже було не по вересневому спекотно – температура в Києві сягала майже 30 градусів. У столиці нас зустріли військові, понад дві години шляху – і от така бажана зустріч на Чернігівщині, де на полігон5військовому полігоні й відбувся міжрегіональний семінар-нарада «Організація військово-цивільного партнерства у сфері медіа: кращі практики на прикладі реформованої української преси», організованого за сприяння Адміністрації Президента України та керівництва 27 реактивної артилерійської бригади, зокрема Олександра Бухтатого та полковника Валерія Ісмаілова. У заході взяли участь редактори районних видань Сумської, Рівненської та Чернігівської областей, викладачі деяких вищих навчальних закладів Києва.

Варто зауважити, що ця зустріч із військовими для нас не перша. Адже вже декілька років реформовані видання Рівненщини, як і Сумщини та Чернігівщини, випускають бригадну газету, тим самим роблячи і свій посильний вклад у наближення перемоги над ворогом. Про те, що ці газети вкрай потрібні, неодноразово чули від самих військових. І хоча цього разу зустрілися з ними в глибокому тилу, проте побачене вразило і додало впевненості, що українська армія має величезний бойовий потенціал, а люди, які в ній служать, – справжні герої. І, повірте, це не просто слова.

 

полігон - кращий екіпаж
Кращий екіпаж: старші солдати Андрій Капля, Роман Борисенко та солдат Степан Калініченко.

Слід у слід з «Ураганами»

…Полігон, ніби мурашник, жив за своїми чітко прописаними правилами. І солдати, й офіцери були зайняті повсякденними справами, придивившись до яких, ставало зрозуміло, що вони – єдиний механізм, що діє злагоджено та максимально точно. А як же інакше, адже в них на озброєнні реактивні системи залпового вогню «Ураган». Нам продемонстрували можливості цієї потужної зброї. Військові підготували справжній сценарій, у головних ролях якого були екіпажі «Ураганів», що з легкістю маневрували важкою бойовою технікою, обійшовши умовний пікет мітингувальників, які перекрили їм дорогу. Й от вони – на бойовому рубежі. Залп – і ворогу, куди прилетіли снаряди, точно було непереливки. Хоча це навчання, під час яких вояки відпрацьовують стрільби залпового вогню, все ж стало моторошно. Але відчула й гордість за наших українських військових, які впевнено уполігон6тримують ворога, даючи достойну відсіч на лінії зіткнення. І хоча нині артилеристи перебувають за межами фронту, відповідно до Мінських угод, та вони завжди готові за необхідності дуже швидко зайняти визначені позиції і вразити ворожі цілі. Тому й не шкодують ні часу, ні боєприпасів для навчання й підготовки, бо кожна дрібниця може знадобитися під час бою, а то й врятувати життя як військових, так і мирних жителів, коли вирушать у зону ООС.

Поцікавились, у скільки обходяться такі навчання.

– Одна ракета з фугасним зарядом до реактивного комплексу коштує понад 28 тисяч гривень, а їх батарея витрачає 6-12, – відповів комбриг Валерій Ісмаілов. І додав, що такі витрати виправдані, адже тільки так артилеристи можуть навчитися влучно стріляти, набути професіоналізму. Валерій Ісмаілов розповів також, що це озброєння ще радянських часів, але готове будь-якої миті дати відсіч противнику. І запевнив, що те, що ми побачили, не просто показ для преси, а реалії їхньої бригади. Два такі залпи можуть вщент знищити понад 20 га території, на якій залишаться полігон4тільки випалені вирви до двох метрів глибиною. Страшно уявити, що відчували мирні жителі нашого сходу, коли їх обстрілювали російські «Гради» чи інші системи залпового вогню ворога.

Комбриг також зауважив, що артилеристи не пасуть задніх і в модернізації техніки. Так, на «Урагани» встановлюють економніші дизельні двигуни, до речі, українського виробництва. І з гордістю додав, що їх продемонстрували під час параду до Дня Незалежності в Києві. Крім того, армія вже має новітню зброю – український ракетний комплекс «Вільха». Та попри все, техніка без людей – просто залізяччя. Саме військові, які так легко керують потужною зброєю, і становлять основу української армії. Тут служать і старші за віком, і зовсім ще юні. Але в майстерності та професіоналізмі їм немає рівних. На командно-спостережному пункті увагу привернув ще зовсім юний військовослужбовець, який вправно робив якісь позначки на пластиковій карті з координатною сіткою та логарифмічною лінійкою. Поцікавились, чому не використовує сучасні засоби, наприклад, планшет. На що дуже серйозно відповів, що в реальних бойових умовах ворог глушить перед боєм усі сигнали супутників і GPS-координат, тобто можуть бути атаки на комп’ютерні системи управління вогнем і перекодування команд. Глушать і телефони. А це – реальна загроза для дій військових.

полігон2– Хоча, – додав, – максимально використовуємо дані дронів-розвідників і супутників. Та все ж, найоптимальніша альтернатива – стара надійна планшетка і ручне введення координат, що ніяк не впливає на точність і ефективність артилерійських ударів. Про що добре знають і так звані ополченці, і регулярні частини Росії.

 

За мить до війни…

Бійцям 27 реактивної артилерійської бригади довелося пройти той страшний бойовий шлях, на якому були і загибель побратимів, і втрата своїх територій, і техніки. Їм болить, коли згадують Іловайськ, Дебальцеве… Адже тоді прикривали відхід наших військ із котлів. Пригадують запеклі кровопролитні бої, коли потужні залпи «Ураганів» наводили страх на ворога, який несамовито й підло розстрілював наших бійців у так званому «зеленому коридорі». У вересні 2014 року бригада понесла страшні втрати: під час підступного, злочинного обстрілу з території Росії біля селища Побєда Луганської області загинули 17 героїв. Одного з яких вдалося тільки нещодавно похоронити з почестями, завдяки ДНК-експертизі.полігон3

Ми слухали ці сумні розповіді й не стримували сліз. Навіть уявити важко, як це – збирати з обгорілої техніки залишки тіл друзів, з якими ще донедавна розмовляв, ділив шматок хліба… Та, головне, вони не втратили своєї людяності, не розгубили таланти, яких у них безліч. Ці мужні суворі чоловіки вміють не тільки воювати, вони ще й дуже творчі та креативні. Ми зачаровано слухали в авторському виконанні вірші, пронизані патріотизмом і неабиякою любов’ю до України, її людей, пісні, на які уже знятий не один відеокліп. У них задіяні й світлини вояків, які робили під час коротких перепочинків у зоні бойових дій. Вони оберігали наш сон у солдатських палатках, а щоб ми не замерзли в прохолодну ніч, тихенько підкидали дрова в буржуйку.

Другого дня нашого перебування на полігоні скуштували смачної солдатської каші, вправлялися в стрільбі зі стрілецької зброї та подумки молили в Бога, аби не довелося застосовувати її насправді. Артилеристи ж уже готуються їхати в зону ООС, туди, де не стихають бої. Та «боги війни», як їх ще називають, понад усе мріють про мир і готові зробити все, аби він найскоріше настав на нашій багатостраждальній землі.

полігонПоїздка на Гончарівський полігон – одна з тих, що залишаються в пам’яті назавжди. Зустріч із військовими, які побували в самому пеклі війни з Росією, дає наснагу не опускати руки в найскрутніших обставинах життя. Бо розумієш, що ви покинули рідні домівки заради того, аби війна не прийшла до нас. А що може бути страшніше війни? Тому бережіть себе та повертайтесь живими й неушкодженими.

Щира вдячність комбригу 27 реактивної артилерійської бригади Валерію Ісмаілову та представнику Адміністрації Президента України Олександру Бухтатому, голові «Асоціації регіональних ЗМІ Сумщини» Наталії Калініченко за проведення зустрічі з мужніми артилеристами. Впевнена, такі заходи потрібні нам усім, бо хто, як не ми, маємо показати всьому світові, що українські військові – найкращі.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz