Вишиванка – тренд чи символ патріотизму?

Мама носила вишиту сорочку, яку шила сама. Була і в батька вишиванка, що вигаптувала йому мама, яку одягав із особливої нагоди. Вдома на стіні висів портрет Тараса Шевченка, а на столі лежав «Кобзар» поета. Тож особисто для мене вишиванка – не просто одяг, це, насамперед, оберіг та усвідомлення того, що я українка.

Наші пращури з великою пошаною ставилися до вишиванок. Матері та жінки гаптували сорочки чоловікам і дітям, надаючи увагу кожному символу, адже всі вони мають певне значення. Тож, власне, вишиванка – це те, що пов’язує нас із предками. Сьогодні ставлення до вишитого одягу в людей різне. Звичайно, не всі розуміють його істинне значення. Одні одягають вишиванку, усвідомлюючи, що це оберіг і певний символ патріотизму, інші – бо це мода, тренд. Добре, що молодь сьогодні не соромиться і носить її залюбки. Стало модно навіть одружуватися у вишиваному одязі.

Чим же є вишиванка для нас – оберегом, місточком між поколіннями, даниною моді чи можливістю приписати собі патріотичні погляди?

У фондах Сарненського історико-етнографічного музею зберігаються ткані сорочки вишиті хрестиком і виконані вирізуванням білим по білому. У свій час вишивки Полісся досліджувала Раїса Тишкевич, яка донедавна була завідувачкою музейним закладом. «Вишивки Полісся, – розповідає Раїса Тишкевич, – прості й чіткі за композицією, монохромні за гамою кольорів. Місцеву вишивку визначає тенденція до однобарвності і з домінуючим червоним кольором. Тут є вкраплення синіх і чорних ниток, що не порушують панування червоних».

DSC_6918-к
Фото Василя СОСЮКА.

Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. У них наші пращури різними кольорами та візерунками зашифровували добру долю, щастя, радість, любов, багатство.

Матері шили дітям сорочки, аби їхнє майбутнє було світлим і безтурботним. У давнину їх не можна було купити. Тож кожна дівчина, навіть знатного роду, повинна була вміти вишивати. А в селах кожна наречена перед весіллям зобов’язана була виготовити особливу святкову сорочку нареченому. При цьому нашіптувала старовинне заклинання-молитву на вірність. У народі вважали, що якщо сорочка втратить білизну після прання, значить, «чоловік вскочив у гречку».

Цей одяг носили і в будень, і у свята. Найкращий тримали, звісно, «для виходу».

Талановиті майстрині перешивали орнаменти із бабусиних скринь, часто змагаючись між собою – хто ж справить собі кращу до найближчого свята, а згодом гордо хизувались неповторними шедеврами на святкових храмових літургіях.

Сьогодні багато відомих українських дизайнерів, взявши за основу наш традиційний одяг, презентують і на батьківщині, і всьому світові чудові зразки своєї творчості. Наш національний етноколорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють усе нові й нові варіанти інтерпретацій.

 

У свято і в будень

Напевно, майже в кожного сарненця – маленького й дорослого – є в гардеробі хоч одна вишиванка. А часто й не одна. З’являтись на публіці у вишитому одязі у наш час дуже популярно. Звісно, більшість вибере саме вишиту сорочку і на День Незалежності. Однак чи всі розуміють значення цього одягу? І чи мода не знецінює його?

Скажімо, для наших предків вишиванка була щоденним одягом. Однак буденна була переважно менш декорована, ніж святкова. Вишивка мала оберегове та символічне значення. Наприклад, якщо в будній день людина трудилась, то візерунки були тільки на тих частинках сорочки, де вона прикладала фізичну силу – для того, щоб символи оберігали її під час роботи. Було принципово важливим, щоб на зворотному боці не було вузликів. Вважали, що вони вузлики можуть стати причинами помилок і нещасть у житті людини, яка її носитиме.  Кольори мають символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний – втрату і тугу, білий – невинність і чистоту, жовтий – радість і надію, синій – воду, небо, спокій і жіноче начало.

Сарненські підприємці Леся та Ігор Москаліки, завдяки прагненню створити щось особливе, змогли відродити українську вишивку, продемонструвавши всю її красу та вишуканість у торговому павільйоні «Вернісаж».

Сьогодні, на погляд Лесі Москалік, власники вишиваних сорочок нечасто задумуються про зміст орнаменту на них. І тільки дослідники можуть справді це розтлумачити, тим паче, якщо мова йде про старовинні вироби. Є люди, які все життя досліджують вишивку, і лише на півдорозі до повного розуміння цього мистецтва. У кожній місцевості свого часу побутували свої орнаменти та колористика. Тепер ці особливості перестають бути атрибутом того чи іншого регіону. Якщо, приміром, поїхали на екскурсію в Карпати і купили собі там сорочку, то це не означає, що придбали саме гуцульську. Навіть на львівських ринках продають вироби в Румунії. Тому, природно, що багато покупців, не орієнтуються, за що саме віддають гроші. Максимум можуть відрізнити машинну роботу від ручної. Окрім того, сучасні вишиванки відрізняються від старовинних навіть покроєм.

У наш час вишиванка дуже модна. Її поєднують із усім одягом – кому як до смаку. Зокрема з джинсами.

Хоча, здавалося б, вишиванка і джинси –  несполучні речі. Але чомусь саме так воно прижилося. І так сучасній молоді зручно. Сьогодні є багато речей із машинною вишивкою, які можна собі дозволити вдягати і в будень.

 

Із джерел дослідження

Соціологічна група «Рейтинг» дослідила, що 29 відсотків українців у віці 18 років і старші мають одну або декілька вишиванок. Ще 37 відсотків її немають, але не проти придбати в майбутньому, інша третина не збираються прикувати.

Вишиванка поширеніша в селах. Водночас, чим заможніші люди, з вищим рівнем освіти, тим частіше вони її мають вдома. У жінок вона популярніша, ніж у чоловіків. Понад 40 відсотків респондентів, які вважають українську рідною мовою, носять вишиванку. Натомість  серед шанувальників російської, її мають лише 7 відсотків.

Для третини – це вияв патріотизму, стільки ж вважає, що це демонстрація вірності традиціям. Для чверті – це святкове вбрання, для кожного п’ятого – модна сьогодні річ, кожного десятого – оберіг, елемент особистого захисту. Водночас 7 відсотків вважають вишиванку звичайним одягом, 5 відсотків – ознакою радикального націоналізму, 3 відсотки – прикметою так званої шароварщини.

 

Те, що має жити

Раїса Тишкевич, аналізуючи місцеву вишивку, пише, що для шиття використовували в основному лляне або конопляне домоткане полотно. Поліщуки добре знали хімічні властивості природних матеріалів, які використовували для фарбування лляних чи конопляних ниток. Це давало їм можливість отримувати відтінки різних кольорів.

Сьогодні ж у магазині ексклюзивної вишивки «Колорит», про який недавно писали «Сарненські новини», подружжя Ірини та Віталія Конончуків пропонує відвідувачам дитячі та дорослі вишиті плаття і сорочки з натуральних тканин.

У кожному регіоні України для вишивки сорочки існує свій крій, візерунок і колір, розповідає Ірина. Для центру України характерні чорно-білі сорочки, на Полтавщині переважають білі сорочки з білою вишивкою, на Волині і Чернігівщині – з червоно-білою. Найбільш різноколірні і яскраві створюють умільці на півдні України, а також у Карпатах і Закарпатті, на Буковині та Гуцульщині.

Колись першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, що захистить дитину від пристріту та хвороб. Причому дівчаткам – з сорочки матері, а хлопчикам – з батьківських. Перші візерунки-обереги були особливими: для дівчинки вишивали чорним візерунком, символом родючості, який, у майбутньому повинен захистити від безпліддя. На хлопчика надівали, вишиту синім і зеленим, захищаючи від природних стихій і травм. А найпершу з нової тканини, дитині дарували до триріччя. Мама створювала для свого чада унікальну вишивку-оберіг червоними нитками – кольором родинного кровного зв’язку.

Зараз, як ніколи, зростає інтерес до культурної спадщини українців, зокрема до вишиванки. Дуже приємно спостерігати як зірки театру, кіно та музики одягають орнаментований одяг. Вишиванка за останні декілька років перетворилася в наймодніший етно-одяг у всьому світі. У розшитих українських сорочках знаменитості з’являються на червоних доріжках, музичних фестивалях і
гучних вечірках. Одно слово, можна лише сказати, що українці мали та мають чудовий смак, який цінують відомі люди.

вишиванка
На фото: родина Бойків.

«Сьогодні вишиванка – це стильний одяг, який чудово поєднується зі спідницями, джинсами, діловими костюмами, – ділиться думками Ірина Бартош із Вирів. – Надзвичайно приємно, що вишиті орнаменти набули великої популярності не тільки в Україні, а й на світовій арені моди, адже їх часто можна зустріти в нових колекція європейських брендів. Іноземцям взагалі дуже подобається наш традиційний одяг.

Хоч як би скептично ставилися до різної магії та забобонів, але факт залишається фактом – з давніх часів і до наших днів налічують чимало випадків, коли зроблена дбайливими маминими руками сорочка не раз рятувала від нещасть і постійно повертала до рідного порогу. Наші предки вірили в силу її візерунків і вважали надійним оберегом від бід і неприємностей. Мені вишиванку подарували друзі на день народження, їхній дарунок надзвичайно дорогий».

Сарненська родина Віктора і Наталії Бойків особливо ставиться до вишиванки і вбачає в ній не просто елемент одягу й естетику, а дещо більше. Уся династія є патріотами, й вдягає її не раз на рік, а на всі великі релігійні свята. «Кожен вкладає різний сенс у вишиванку. Звісно, це автентичність, естетика і для нас – патріотизм, – каже Наталія Бойко. – Вишивка – це те, що має жити».

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz