Стелла Марчук: «Найприємніша плата за творчість – це емоції людей»

Хто хоча б раз придбав чи отримав у подарунок листівки від Стелли МАРЧУК, уже постійно їх купують. Є в них якась особлива магія, простота, щирість, гармонія, щастя.

Це ілюстрації про реальні речі, яких потребує кожна людина, зображені казково, навіть чарівно. За цими світлими зображеннями ховається молода та скромна, але від того не менш талановита й оригінальна авторка – Стелла Марчук. Тож про творчість як поєднання приємного з корисним, особистісний розвиток, співвідношення художнього таланту й техніки розмовляємо саме з нею – дівчиною, яка вміє слухати серце, йти за своєю мрією та надихати.

«Техніка малювання під силу кожному – це як навчитись їздити на велосипеді»

художниця7Пам’ятаєте свій перший малюнок? Яким він був?

– Так, пам’ятаю на одному з ранніх малюнків була зображена дівчинка з величезною прямокутною спідницею. Мені тоді було десь три роки. І коли тато запитав, чому вона така велика, я казала, що на ній повинно все вміститись: і квіточка, і сонечко, і хмаринка. В мене навіть досі він зберігся.

– Як вважаєте, талант малювати повинен бути «в крові» чи його можна здобути, навчитись?

– Техніку, впевнена, може опанувати абсолютно кожен. Коли пішла на курси і побачила, як люди наносять штриховку три години підряд, то зрозуміла, що творчості там 0. Ти просто дотримуєшся певних правил побудови. Це як учитися плавати чи на велосипеді їздити: просто тренуєшся щодня – і виходить усе краще.

А от справжній талант, думаю, дуже рідко трапляється. Дійсно в багатьох людей якісь уміння, задатки йдуть зсередини, як особливе захоплення, яке може перерости навіть у призначення. В ідеалі вони повинні ще підкріплюватися знаннями та технікою.

– Як розвивали свої здібності в образотворчому мистецтві в шкільні роки?

– У школі майже не розвивала здібності до малювання, лише багато перемальовувала й деколи намагалася втілювати свої творчі ідеї, але часто не вистачало техніки малювання. Потім це захоплення відійшло на другий план, почали працювати стереотипи, що художники завжди бідні-нещасні. Тому зосередилася на підготовці до вступу.художниця 5

А в університеті?

– Не маю художньої освіти. Чотири роки навчалась у КНЕУ на спеціальності «Управління персоналом і економіка праці». А потім закінчила ще магістратуру в КПІ зі спеціальності «Логістика». Проте десь на четвертому курсі пішла на курси академічного рисунку, вчила основи, потім знайомилась із різними художниками, ілюстраторами, ходила на скетчі (швидкі замальовки). Почала відвідувати лекції, вивчати колір, композицію, засвоювати базу. От тоді заново захопилась малюванням і зрозуміла, що це було не просто дитяче уподобання.


– А як саме відродилось бажання малювати?

– Я працювала за спеціальністю 3,5 року у відділі кадрів. І в один момент зрозуміла, що працюю, ходжу на роботу, але відчуваю, що немає ніякого соціального вкладу у світ і що не отримую задоволення. Там класні люди, оточення, але робота… Інших вона влаштовувала, а мені геть не йшла. Тоді взяла своєрідний тайм-аут і пішла творчість.


 

«Перші гроші, зароблені на твоєму хобі, ніколи не порівняються навіть із найвищою зарплатою»

Як виникла ідея поєднати художне мистецтво та заробіток? Як створювалась «Stella Sun Studio»?

– Не було як такої ідеї, просто почала публікувати перші роботи в соцмережах. Не хотіла, звичайно, але знала, що потрібно це зробити. Більшість людей соромляться показати роботи, але важливо художниця 3переосилити себе в цей момент і поділитись з кимось. Коли опублікувала, знайомі запитали, де можна придбати чи замовити листівку. Спершу не сприймала це всерйоз, бо не могла повірити. Та коли почали писати багато людей, то вирішила спробувати продати. Пригадую свій перший тираж – 10 листівок. І їх купили! Потім почала думати над новими.


– А що відчуває художник, у якого вперше придбали роботу?

– Це відчуття незабутнє. Пам’ятаю, як купили оригінал за 40 грн, я була невимовно рада. Перші гроші, які ти заробляєш на своєму хобі, взагалі не порівняються із зарплатою.

– Зараз «Stella Sun Studio» працює в багатьох напрямках: листівки, фотозйомка, веб-дизайн, обкладинки на паспорт, виготовлення футболок… З чого все починалось? І невже всіма цими напрямками займаєтесь Ви сама?

– Коли почала малювати, то подумала, що класно було б випускати це все під якимось брендом. Так і виникла назва «Stella Sun Studio». Взагалі більшість творчої роботи виконую я. З дизайном допомагає мій коханий Дмитро, він має хороший смак, і часто з ним раджусь. Моя права рука – це сестра Іванка. Вона займається організаційною роботою. А я шукаю постачальників, вигадую, малюю.

художниця 6– Де шукали клієнтів для своєї продукції?

– Перші кав’ярні, з якими погодили співпрацю, були в Києві. А потім подумала, чому б у Сарнах не спробувати? Це ж рідне місто, де виросла, де зараз живуть батьки. І «Piano Coffee» були перші, хто погодився. Нині точки продажу є ще в Рівному, а відправляємо замовлення в різні міста в усій Україні.

– Чи продаєте Ваші творіння за кордон? Що найбільше зацікавлює іноземців?

– Постійних точок збуту за кордоном не маємо, але часто наші товари купують люди на подарунок. Це дуже приємно дізнаватись, що твоя еко-сумка полетіла в Штати, або листівки в Британію, Чехію, Данію, Словаччину. Іноземців найбільше цікавлять листівки, дуже їм подобаються.


 

«Талановиті творчі люди – це для мене вічне джерело натхнення»

– На Ваших ілюстраціях реальні речі, яких потребує кожна людина, зображені якось казково, навіть чарівно. В них помітне велике прагнення до гармонії з природою. Чи має такий особливий стиль якусь назву?

– Є такий стиль – «наїв», думаю, мої ілюстрації можна зарахувати до нього. Але, водночас, це моє внутрішнє бачення цього світу, яке намагаюсь передати через картинку. Кожному з нас потрібна підтримка, любов, але ми часто губимось у буденності, щоденних справах. Мені здається, що через листівку можна передати цю ідею, й інші люди можуть її відчути. Якщо навіть одна моя листівка когось надихнула чи змотивувала, то вся моя творчість є не даремною. Насправді вони не приносять великого заробітку. Але емоції людей – це найприємніша плата, яку ні на що б не замінила.

художниця2Традиційне запитання: де черпаєте натхнення?

– Найбільше мене надихають творчі люди. Я обожнюю талановитих художників, музикантів, письменників, режисерів, акторів… Це для мене вічне джерело. Можу по сто разів передивлятись їхні роботи, і здається, що вже ніби живу в їхньому творчому середовищі, занурююсь туди й знаходжу наснагу.

Ще зі школи «Foster the People» – моя улюблена група. Коли жила в гуртожитку, було трохи важко малювати, але ввімкнувши їхню музику, ніби переносилась в інший світ. Так і зараз, коли слухаю цей гурт, абстрагуюсь і відчуваю – процес пішов. Коли малюєш, є два варіанти. В першому це потрібно, бо є замовлення: думаєш ідею під конкретне завдання, враховуєш дедлайни, працюєш. А в іншому є купа невідкладних справ, але вони вмить стають другорядними, бо з’являється бажання намалювати образ, який щойно прийшов у голову. Ось тоді забуваєш про все. У цьому випадку важливий і приємний не так результат, як процес. Це і є творчість, від якої отримуєш задоволення.


 

«Інколи я зустрічаю зображених мною персонажів у реальному житті»

– Чи помічаєте Ви, як людина, яка має безпосереднє відношення до листівок, що останнім часом вони стають популярнішими, майже, як у часи, коли не було телефонів та Інтернету?

– Мабуть, листівка створена для того, щоб її комусь подарувати, тому часто свої дарую. Можу навіть без приводу, просто, бо мені подобається людина або викликає якісь асоціації.

А взагалі, думаю, що не тільки листівки стають популярними. Зараз настає ера хендмейду, і приємно, що це відбувається саме в Україні. Помітила, що українці дуже цінують авторські роботи, художниця4шукають щось цікаве.

– Чи є в якихось персонажів і зображених місцин реальні прототипи?

– Не знаю, як це пояснити, але так трапляється, що я навпаки зустрічаю людей, які схожі на моїх персонажів. Інколи вони самі пишуть у соцмережах, що схожі на когось із ілюстрацій, переходжу на їхні сторінки, дивлюсь – дійсно схожі! Таке було вже декілька разів: малюю когось, а потім зустрічаю цю людину в житті!

– Окрім зображень, там є ще й мотивуючи надписи. Вони надзвичайно гармоніюють із картинкою. Їх теж придумуєте Ви?

– Більшість належать мені. Інколи дуже складно буває, тому що хочеться передати щось важливе, але треба вмістити в одну фразу, декілька слів. Хоча тут мені на руку грає те, що я інтроверт і не дуже говірка. Часто також люди допомагають. Просто запитую їх, що думають про зображення, й інколи вони потрапляють влучною фразою «в десятку».


 

«Мій єдиний секрет успіху – дослухатись до свого серця»

– Із профілів у соцмережах помітно, що Ви ще займаєтесь фотографією. Чим саме приваблює фотомистецтво?

– Кажуть, фотограф – це лінивий художник, і я з цим повністю згодна. Фото – це спосіб передати все, що бачиш, тільки через камеру, реалістичніше, не так, як це виходить на малюнку. Не берусь за всі види зйомок, а все звужую, бо не хочу, щоб це було у великих комерційних масштабах. Фотозйомка – це теж творчий процес. Мені найбільше подобається тревел-фотографія, тому що в ній потрібно всю красу, що ти бачиш, вмістити в рамки, гарно це подати, зробити композицію. Також цікавить портретна зйомка. Люблю працювати з однією, максимум двома особами, щоб мати змогу з ними поспілкуватись, розкрити, пізнати. Найкраще виходить, коли мої погляди і моделей співпадають. Тоді ми так кайфуємо від процесу, що результат стає не настільки важливим. Заради таких зйомок фотографія і має бути в моєму житті.

художниця 8– Звернула увагу, що багато подорожуєте. Що  дають Вам мандрівки?

– Найбільше подобається, що в подорожах можна декілька днів пожити геть іншим життям, відчути вплив чужої країни, менталітету. Після кожної поїздки розумію, що все більше люблю Україну, адже тут усе таке рідне, своє.


– На щастя, останніми роками сучасний український мистецький
простір активно розвивається. Як серед такого потоку цікавих арт-проектів не загубитись, витримати конкуренцію, знайти себе і свою аудиторію? Адже Вам вдалось, чи не так?

– Сама хотіла би знати відповідь на це запитання,
якщо чесно. Насправді мій єдиний секрет – прислухатись до свого серця. Я це один раз зробила і зрозуміла, що всі відповіді насправді там, просто їх треба інколи почути. Намагаюся в роботі обирати тільки ті замовлення, які хочеться виконувати, і з легкістю відпускати ті, до яких не лежить душа. Я – емпат, тому мені важливий процес, комунікація з людиною та комфорт.

Поділіться, які творчі плани на майбутнє?

– Я дуже люблю мріяти й планувати. Наступний крок – запустити в тираж 100 різновидів листівок. Зараз у мене їх десь 60, тому до мети не так і далеко. А ще дуже хочу пройти курси з ілюстрації, щоб трішки підтягнути техніку й покращити бачення.


Коротко й інформативно: бліц зі Стеллою

художниця-Кава чи чай?

-Какао. Дуже люблю какао.

-Гори чи море?

-Ідеальне поєднання – це гори та море.

-Мода чи комфорт?

-Комфорт, який ще й гарно виглядає.

-Робота це: гроші чи задоволення?

-В ідеалі це повинно поєднуватись. Але зараз для мене це більше задоволення.

-Сарни чи Київ?

-От це найважче запитання з усіх. Для життя все-таки Сарни, особливо коли в тебе сім’я, діти. І темп міста мені імпонує. Але робота – це Київ. Там робоча атмосфера: виходиш на вулицю – всі біжать, і тобі треба бігти працювати. А приїжджаєш у Сарни і розслабляєшся.

-Краса чи щастя?

-Щастя.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz