Щоб отримати дитячу посмішку

У неділю в родині сарненського подружжя Геннадія і Майї ГЕГ відзначатимуть подвійне професійне свято – глави сімейства і однієї з донечок. Геннадій Петрович працює на залізниці монтером колії, а старша донька Руслана – психолог соціальних служб. І сьогодні є героїнею моєї розповіді.

DSC_9019-кРуслана прийшла працювати в Сарненський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді минулого літа. Й одразу зрозуміла, що це саме те, чим вона хоче займатися. Адже допомагати людям, за словами юнки, їй до душі. А душевність, каже, передали ще змалку батьки. Бо виховати доброту неможливо, а закласти власним ставленням до дітей – можна.

Руслана Гега отримала професію психолога та реабілітолога в Національному університеті водного господарства та природокористування. Цьогоріч вступила на перший курс магістратури. Вдячна викладачам, які переконують студентів, що цей світ змінити можна. Уже впродовж року вона працює з сонячними дітками за спільним проектом із центральною районною бібліотекою «Сонячні промінчики».

Робота непроста, адже потрібно не тільки докласти зусиль, а й знайти індивідуальний підхід до кожної дитинки. На комусь акцентувати увагу, а декому дозволити більше самостійності. Дуже вдячна батькам цих дітей, які не зневірилися, а довірили власних синів і донечок фахівцям центру, книгозбірні та логопеду Інні Протасовій, які довели, що разом можуть досягти хороших результатів.

Руслана також проводить профілактичні бесіди в школах і розробила цикл занять із підготовки випускників інтернатних закладів до дорослого життя, які проводить у КЗ «Чудельська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 1 38277358_2269498726611790_1254798360796200960_nІ-ІІ ступенів». Також цикл бесід із патронату та наставництва. Якщо мова йде про родину, дуже часто випускники не розуміють, яка роль у ній мами, а яка – батька. Обов’язок патрона й наставника – вести життям, показуючи, як не розчаруватись у собі та зробити правильний вибір у вирішенні проблемної ситуації.

Розмірковуючи про родину, де народилася, Руслана не каже про авторитети, бо в ній усі рівні. Геннадій Петрович дуже скрупульозний, не любить запізнюватися, а якщо користується якимись інструментами, після роботи їх обов’язково почистить і покладе на місце. Вдячна, що ці навички перейняла від нього. Мамі ж, яку називає супержінкою, завдячує за креативність і те, що може знайти вихід із будь-якого становища, завжди все встигає.

IMG_20180524_075920Сестра Юлія молодша від неї на 6 років. Ще з дитинства дівчата навчилися домовлятися між собою, а не сваритися за будь-що, поважати одна одну. І немає нічого соромного в тому, що в сімнадцятилітньому віці Руслана могла гратися з нею ляльками. Нині Юлія навчається у Львівському коледжі транспортної інфраструктури Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, в майбутньому – фахівець залізничної галузі, як тато.

Screenshot_2018-10-30-14-35-01-785_com.instagram.android
Фото Василя СОСЮКА та з сімейного альбому Руслани.

Руслана, вступаючи до вищого навчального закладу, могла обрати собі професію еколога, менеджера, бухгалтера. Однак, зважаючи на складну ситуацію в країні через війну на сході, зупинила свій вибір на фахові реабілітолога. Уявляла, як у країні розбудовуватимуть реабілітаційні центри, і вона зможе працювати в одному з них. Та й не належить дівчина до тих людей, які сидять на місці. Десь треба ж застосувати мамину креативність і татову пунктуальність. Уже на першому курсі зрозуміла, що робота не тільки дуже цікава, але й тяжка. І працювати доведеться не лише з дітками, а й хворими, які пережили інсульт чи мають захворювання опорно-рухового апарату, суглобів, переломи. Одно слово, спектр роботи – чималий.

Найбільшою нагородою в роботі психолога й логопеда є посмішка дитини, яка починає говорити. Заради цього варто проводити таку роботу, каже Руслана. Емоції неможливо передати словами від цього. І коли батьки підходять і дякують за те, що дитина почала говорити, відчуває, що недаремно живе на цій землі.

Руслана Гега насправді дуже творча особистість – малює, вишиває, пробує писати. А недавно в Інтернет-мережі надихнулася новим захопленням і стала робити квіти з гофрованого паперу.

Маючи вже певний досвід роботи, фахівець може сказати, що часто діти без жодних вад не виявляють поваги до інших. Натомість сонячна малеча часто не може сказати, але підійде, обійме чи покаже, що хоче, і тоді без слів відчуваєш мовчки їхню любов і повагу.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz