Вимагати не можна, брати – не заборонено

Щоб переконатися, що цей світ матеріальний і дехто готовий просто вибивати (в повному розумінні слова) гроші, варто переглянути телевізійні новини: тут і цькування дітей у школі з фізичним насиллям, і бійки між головами батьківських комітетів і тими, хто не здає кошти на потреби освітніх закладів.

Україна опинилася в першій десятці країн Європи за поширеністю шкільних цькувань серед 11-15-річних школярів. А за інформацією ЮНІСЕФ, минулого року 67 відсотків українських дітей були або жертвами, або кривдниками, або свідками булінгу. Чверть із них безпосередньо зазнали цькувань. 48 відсотків школярів нікому не розповіли про пережите.

Тим часом Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроект щодо протидії булінгу в школах. Закон пропонує встановити адміністративну відповідальність за цькування, а також приховування подібних випадків і ввести штрафи від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розмір штрафу залежатиме від виду вчиненого правопорушення.

Так, за моральне або фізичне насильство й агресію в будь-якій формі загрожуватиме штраф від 40 до 850 грн. Подібне стягнення очікує також на батьків кривдника, якщо він ще не може відповідати перед законом. За вчинення таких дій із особливою жорстокістю щодо неповнолітнього будуть стягувати від 1700 до 3400 гривень.

Останнім часом активно обговорюють ще один різновид цькування дітей – уже батьками інших дітей.

Після історії з тортом у Харкові та знущання з учениці через те, що її батьки не здають гроші на потреби класу, тема батьківських комітетів і те, як конфлікти довкола них відбиваються на дітях, набула великого розголосу.

До речі, міністр освіти Лілія Гриневич ще в грудні 2017 р. підписала наказ, який скасовує положення про батьківські комітети у школах. Тому зараз їхня діяльність не регульована законодавством, пояснюють у МОН. Після ухвалення нового закону про освіту має змінитися й форма батьківського самоврядування у школах. Якою буде ця взаємодія, залежить, за словами радниці міністра освіти Оксани Макаренко, у першу чергу від самих батьків. Проте, каже пані Макаренко, і раніше батьківські комітети не мали права збирати кошти й цькувати батьків за те, що вони не здають гроші.

«Рішення батьківських зборів і батьківських комітетів не є обов’язковим для батьків, і якщо вони ухвалили рішення, з яким хтось із них не погоджується, то примушувати його виконувати ніхто не має права», – каже юрист і член батьківської спільноти у Facebook «Батьки-SOS» Тетяна Дрожевська. Тож якщо, скажімо, на зборах вирішують щось купити у школу під виглядом благодійного внеску, то ці кошти мають вносити лише в безготівковій формі за цільовим призначенням на рахунок навчального закладу або Управління освіти.

Батьки, яких опитали «Сарненські новини», і які погодилися розповісти за умови, що не будуть озвучені їхні прізвища, здають гроші на школу, але не всі знають, на що саме вони йдуть. Окрім того, збирають на подарунки вчителям і дітям (хлопчикам – на День захисника України й дівчаткам – на 8 Березня), на штори і тюлі в класні кімнати й шкільні коридори. І навіть якщо кожен сам по собі проти, то коли всі разом – домовляються і здають, бо є страх, щоб не образили власну дитину. Так описують ситуацію багато батьків, з якими спілкувалися.

Цікавий і той факт, що гроші в класі можуть збирати й діти, які мають ще й переживати, щоб велику їх не загубити чи хтось не поцупив (усяке буває). А вже купує ті самі подарунки хтось із батьків, за власною ініціативою чи кого зобов’яжуть. І теж переживає, чи всім догодить.

У Міносвіти визнають, що через те, що багато років освіту недофінансовували, батьки часто допомагали школам, тому це ніби стало нормою, каже пані Макаренко. Проте, за словами радниці міністра, ситуація змінилася, гроші виділяють, але зараз на рахунки держави повертаються мільйони гривень, бо школи їх просто не просять, не пишуть запити, всі звикли, що можна звертатися до батьків.


Здавачі і збирачі

Про дочку, яка неодноразово піддавалася булінгу в школі, востаннє через склянку води на третій день навчання в новій школі, розповіла її мама Вікторія Анатоліївна: «Я не встигла здати гроші на кулер, а дитину вже звинуватили в халявництві й навіть у «Вайбері» влаштували цькування. І під час уроків були конфлікти, що вона, не здавши кошти, випила води з кулера. І цей булінг влаштовують діти». Попри те, що такий випадок трапився в столичному освітньому закладі, виникає запитання: «Звідки в дітей стільки ненависті до тих, хто не здає гроші»?

А от пані Анну дратує, і навіть бісить, що їй та онукам доведеться розсьорбувати таку корупцію в школах. Замість того, на її думку, щоб кричати, що потрібно припинити корупцію у верхах, необхідно відмінити її спочатку в дитсадках і школах. І втлумачити в голови дітей, що ми вже за все заплатили нашими податками.

Одні батьки вважають, що для класу можна скластися на воду, туалетний папір і мило, а ось на школу не вважають за потрібне здавати гроші. Приміром, Ольга Ф. – багатодітна мама. Вона намагається пояснити дитині, чому вони не здають гроші, а інші здають. Не розуміє, заради чого це все: «Для того, щоб якась «я ж мати» могла повісити в класі штори, як вона вважає, кращі для її дитини? Або для того, щоб кожну чверть приносити дітям торт у школу? І взагалі не знаю, що це за торт, на який кожен повинен здати по 50 грн? Порахуйте: якщо 30 дітей принесуть по 50 гривень… Таким матусям дай волю – вони кожну п’ятницю влаштовуватимуть такі заходи».

З нею погоджується інша мама: «Набагато корисніше було б пояснити дітям, що в кінці чверті вони будуть відзначати її закінчення, і нехай кожен щось спече (або мама купить), і вони один одного пригощатимуть. А робити як простіше для себе – не означає бути жлобом. Жлоби – це якраз ті мами, які здали гроші й готові повіситись за склянку води або шматок торта для дитини, чия мама їх не здала. А заодно жлобами виховують і своїх дітей».

Особисто в мене складається враження, що люди забули про елементарні правила поведінки. Якщо завжди  намагаюсь бути толерантною, то Алла Т. слів не добирає: «Люди збожеволіли на комфорті. У більшості випадків збирають гроші не на насправді нагальні потреби, а нові штори, сучасні шпалери, підвісні стелі. Але якось при цьому забувають, що рівень викладання в школах упав нижче плінтуса. Окрім того, діти дуже завантажені, а толку ніякого. Адже для успішної здачі ДПА та ЗНО більшість наймає репетиторів. Батьки за це платять, а школи потім хваляться своїми рейтингами. Одно слово, дуже мало освітніх закладів, які самі дітей готують до рівня державної підсумкової атестації».

Водночас те, що про проблему булінгу в школах України говорять дедалі частіше, експерт називає гарним сигналом. Адже батьки мають зрозуміти, що заради дітей потрібно шукати компроміси та вчитися домовлятися.

Чоловіча думка, як завжди, менш емоційна, але доцільніша: «Справа ж не в торті, а в приниженні, яке доросла особа влаштувала дитині. І найгірше те, що вона це зробила на очах інших дітей. Тобто вчитель, кандидат педагогічних наук, наочно продемонструвала вихованцям, що слабших можна ображати. Дозволено не ділитися з іншими, залишити все собі. За позицію батьків можна помститися дитині. Вчитель, яка має бути зразком для дітей, показав приклад, як чинити: низько, підло, аморально. Ось така життєва наука. І найгірше те, що педагог навіть не розуміє, що не так зробив».


Винні батьки?

Після скандальної історії в харківській школі, коли дитині не дали шматка торта, тому що мама не здала на нього грошей, схожа ситуація повторилася в місті Стрий. Про це на сторінці «Батьки SOS» у Facebook розповіла Лідія Герасим. Вона згадує, що вчителька продавала посібники просто в класі, а  багатодітна мама відмовилася їх купувати, навіть не знаючи, які знущання чекають на її дитину:

– Викладачка оголосила на весь клас, що дитині не дали зошит, бо мама не здала грошей, і перемістили її парту так, щоб однокласники сиділи спиною до неї. Після того, як вчителька побачила, що мама сфотографувала обстановку в класі, парти переставили. Дитина жалілась мамі, що на цьому місці їй не видно, що пишуть на дошці. Якщо дітям дають групові завдання, вона не має з ким поговорити, а коли її парта була біля хлопчиків, то один з них ставив книжку так, щоб вона могла теж її читати, а тепер не має такої можливості. Через тиждень дитина захворіла, – зазначила Лідія.

Звісно, користувачі соціальних мереж не пройшли повз такого нахабства, цікавляться, як учителька взагалі могла собі таке дозволити. Ситуацію вже позаочі охрестили «стрийським тортом», адже в цих історіях чимало спільного.

«Що це за ставлення до дітей? Ну немає в неї зошитів, то тепер зробити її вигнанкою? Ганьба таким викладачам». «Філіал пекла», – пишуть батьки в коментарях.

«Також наводять приклади, як у школах і ДНЗ використовують давній метод заробляння (відмивання) грошей. Ось декілька з них: виїзні вистави, за які батьки несуть гроші, фотоальбоми, фотосесії (не одна сотня гривень за декілька фото). Для більшості з них питання не в ціні, а в тому, чому дитина має бути, як усі, й не має права вибору хоча б у такій справі.

Проте, як зазначають мами й тата, вони краще здадуть на мило чи серветки, чи постільну білизну в ДНЗ, не поцікавившись, в якій кількості їх виділяють на рівні міського бюджету, ніж, наприклад, подумають про те, що зарплатня вихователя та няні значно менша, ніж у завідувачки. «Тож краще здавали б ці 100 грн не на те, що й так повинно бути, роблячи керівництву привід для премії «за економію», а доплачували тим, хто проводить час із нашими дітьми. Повірте, 1000 грн зробить погоду для тих, хто обрав цю непросту професію», – висловлює думку Катерина Д.

Одна мама розповіла, що аби влаштувати дитину в садочок, «домовлялася» з вихователькою, яка у свою чергу погоджувала всі питання з завідувачкою. «Часом батьки самі сходять з розуму й створюють побори, – зазначила Зоряна Кіранчук. Погоджуюсь із нею, адже якщо батьки не нестимуть гроші, їх ніхто не збиратиме.


А може, вже досить?

Страх батьків за дітей, які будуть у садочку нещасними через брак усього, часто необгрунтований. Зрозуміло, що для більшості легше здати гроші й забути про проблему. Не писати запити до відділу освіти, не телефонувати на гарячу лінію, не прийти, наприклад, із добрим наміром порозмовляти до завідувачки ДНЗ чи директора школи. Ніхто не хоче задуматися, що своєю поведінкою штовхає на шлях корупції власних дітей. А потім дивуємося, голосно обурюючись у маршрутках, на ринку, на роботі, у магазинах, чому ми все ще не в Європі й живемо так погано. Звісно, робимо висновок: у всьому винна влада, а ще ті, хто несе готівку, попри заборону, у кишеню керівників державних закладів.

Напередодні нового навчального року в Міносвіти визнали: в Україні складна ситуація з поборами у школі – їх вимагають усе частіше. Міністр Лілія Гриневич розіслала лист директорам шкіл і начальникам місцевих Управлінь освіти, в якому зазначила, що жоден із педагогів не має права вимагати від батьків учнів гроші на шкільні потреби. «Останнім часом до Міністерства освіти все частіше надходить інформація про порушення прав дітей на безкоштовне здобуття повної середньої освіти», – заявила Гриневич. І додала, що батьки скаржаться, що їх змушують купувати для шкіл не тільки дрібні товари, але навіть телевізори. У своєму листі міністр виділила жирним: «за рішенням Конституційного суду від 4 березня 2004 року, отримати безкоштовну освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних закладах без внесення плати в будь-якій формі». При цьому Гриневич уточнює: відповідно до закону, джерелами фінансування освітніх установ цілком можуть бути благодійні внески, які роблять з власної ініціативи батьки на добровільних засадах. Іншими словами: школам просити й вимагати не можна, але брати – не забороняється.

Опитування 1352 батьків у Facebook-групі «Батьки SOS»: дев’ять із десяти батьків здають гроші на школи; 88% здають кошти в готівковій формі; 19% батьків не знають, на що йдуть їхні внески; 10% розповіли, що про витрати їм звітували чеками.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz