Мов поганих не існує в світі, є лише погані язики (А. Бортняк)

Рідна мова… Для кожного вона асоціюється з тією, яку чують по радіо й телебаченню, вивчають, читають книги та газети, користуються в щоденному спілкуванні. Не випадково її називають генетичним кодом нації. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення ментальності.

Тому 9 листопада 1997 року на підтримку ініціативи громадських організацій і з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства Президент України підписав Указ щодо відзначення Дня української писемності та мови. За православним календарем — це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.

Як відзначають свято?

Щорічно в цей день відбувається урочисте покладання квітів до пам’ятника Нестора Літописця. Також з 2000 року існує традиція всеукраїнського масштабу – «радіодиктант». В ефірі Українського радіо 9 листопада зачитують диктант, в написанні якого можуть взяти учать усі охочі. Традиційним також став Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, що проводять за підтримки Міністерства освіти й науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість його учасників – понад п’ять мільйонів із 20 країн світу.

У зв’язку з останніми подіями, усе більше зростає попит на українське: мову, побут, звичаї, значну увагу приділяють національній спорідненості. Починаючи з 2016 року, з метою декомунізації та дерусифікації свою назву на етнічну змінили 25 районів, 987 населених пунктів і понад 52 тисячі інших об’єктів топоніміки, як-от вулиці, площі. За даними сайту міської ради та газети «Ого», у Сарнах перейменували приблизно тридцять вулиць. Статистика стверджує: 66% населення вважають українську мову рідною, проте лише 55% розмовляють нею вдома. При цьому 64% громадян України виступають за зміцнення державної мови (за даними «5 каналу»).

Граматичний експеримент

Напередодні свята района газета «Сарненські новини» вирішила провести власне дослідження знавців української словесності. У змаганні взяли участь школярі віком до 14 років, дорослі та два студенти, один із яких родом із України, але проживає на території Білорусі, а другий – українець, що навчається в польському ВНЗ. Усім учасникам надали однаковий текст оголошення інформаційного змісту, що містив низку орфографічних, лексичних і пунктуаційних помилок.

На жаль, із завданням впоралися не всі: більшість школярів і дорослих відшукали та відредагувати тільки половину тексту. На противагу їм вищезгадані студенти, які відвідують Україну двічі в рік, упорались із завданням на «відмінно».

Тому розмовляйте українською, думайте українською, пишіть українською. Нам дістався великий скарб, за який так боровся Тарас Шевченко та помер Василь Стус. Бережімо нотки ментальності й милозвучну елегійність мови в серці, адже «…нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову» (Ліна Костенко).


 

Мало хто знає, що:

  • У 1918—1920-х роках українська була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. Так, раніше українська мова була значно поширенішою. Варто поглянути на мовну карту 1871 року, де солов’їна розлітається «від Сяну до Дону».
  • Двоїна – втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили в 1933 році задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської.
  • У нашій мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена.
  • За доведеними результатами дослідження вченого В. Кобилюха, українська мова сформувалась ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тож походження багатьох слів треба шукати в санскриті, а не російській, німецькій, турецькій чи інших мовах. Адже вони виникли значно пізніше.
  • Надавати всім словам зменшувально-пестливу форму – це, мабуть, не тільки особливість мови, а й усього нашого народу. Навіть у Державному гімні є пестливі слова на кшталт «сторонці». Та що там, навіть «воріженьки» звучить надзвичайно лагідно.
  • Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який уміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, в якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити».
  • Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась «Ф». У більшості випадків слова, які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. Ви ж помічали, як старенькі люди вимовляють замість «Ф» – «ХВ»? (фіртка – хвіртка, фанера – хванера, Федір – Хведір).
  • 7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий кличний відмінок існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій і санскритській.
  • Раніше буква «ґ» була вилучена з уживання, але в 90-ті роки минулого століття знову увійшла в українську мову.
  • Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.
  • У кінці шістнадцятого — на початку дев’ятнадцятого століть в Україні використовували систему письма під назвою «козацький скоропис», в якій начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.
  • Українська мова має напівофіційний статус у США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго із передмістями. Українську обрали як одну з найвживаніших мов у цій місцевості.
  • У нас донині збережені назви місяців із давньослов’янського календаря. Частково вони є і в інших слов’янських мовах, чого не скажеш про російську.
  • Найдовше слово в українській мові – «дихлордифенілтрихлорметилметан». Назва хімікату для боротьби зі шкідниками складається аж із 30 літер!
  • Сучасна українська мова налічує приблизно 256 тисяч слів і входить у список мов, що успішно розвиваються до сьогодні.

Значна кількість вживаних донині українських слів і мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів і їх присутність у древньоіндійській мові — ведичному санскриті, джерелам якого вже 5 тисяч років.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz