Депутатський шлях Людмили МАРИНІНОЇ

Директорка Цепцевицької ЗОШ І-ІІІ ступенів і депутатка Рівненської обласної ради Людмила МАРИНІНА День самоврядування відзначає вже втретє. За цей час у неї з’явилося багато нових і справжніх друзів, однодумців, з якими радіє за здобутки одне одного.

Дякує насамперед Богові за зміни, які відбуваються в її житті, за те, що вдається реалізувати мрії людей, які на це заслуговують. Найбільшим бажанням Людмили Василівни було збудувати школу в селі Цепцевичі.

– Боролися, дорога була надзвичайно важкою, про що писали всі районні й обласні ЗМІ, але зараз із полегшенням хочу сказати, що це вдалося. Потрапили в Державний фонд регіонального розвитку і щиро вірю, що наша мрія здійсниться. Всі депутати обласної ради підтримують мене й кажуть, що назад вороття вже не буде, школу таки збудують. На її будівництво в цьому році виділили 1 мільйон 100 тисяч гривень з обласного бюджету й 10 мільйонів гривень із Державного фонду регіонального розвитку. Радіють і дорослі, й діти, адже матимуть сучасну триповерхову школу з актовою залою в стилі нового освітнього простору.

– Людмило Василівно, недавно дізналася, що Ваша школа потребує й ресурсних кімнат для дітей із особливими освітніми потребами?

– Пишаюся, що ми перші пішли в цьому напрямку. Торік відкрили спеціальний клас для дітей із порушенням зору, а в цьому році для тих, у кого порушене мовлення. Працюють із дітьми фахівці, а завдячуючи реалізації проекту Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), маємо Сімейний центр, який і служить ресурсною кімнатою, де є все обладнання. Отримуючи субвенцію на цю категорію дітей, поповнюємо кімнату обладнанням і бачимо результати. Приміром, одна дівчинка була дуже замкнутою, не спілкувалася відкрито навіть у власній родині, а на запитання відповідала тільки тоді, коли бачила дозвіл мами. Зараз це зовсім інша дитина, за яку батьки дякують.

– У Цепцевицьку школу вчителі доїжджають на роботу навіть із віддалених населених пунктів і їх це влаштовує. У чому секрет?

– Завжди ставилася до людей так, як хотіла, щоб вони ставилися до мене. Переважають у колективі партнерські стосунки на довірі, взаємоповазі та підтримці. Завжди хочеться запровадити щось нове попри складний режим роботи, все обговорюємо разом. Важливо прислухатися один до одного. Диктаторського режиму точно немає.

– Отож, школа буде. Які наступні кроки?

– Дуже велика проблема – дорога. Якщо про ділянку Костянтинівка-Чемерне говорили багато років, навіть виготовили кошторисну документацію й починали її робити, то питання дороги Яринівка-Тутовичі через Цепцевичі навіть ніколи не стояло. Коли піднімала проблему школи, виникала проблема капітального ремонту та будівництва дороги.

Перший мій запит і звернення були у Службу автомобільних доріг, Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» і це питання таки вдалося зрушити з місця. Те, що в цьому році два кілометри шляху вже ремонтують, вважаю особистою заслугою. Скільки виплакано сліз і пережито супротиву, хоча це було не лобіювання інтересів Людмили Мариніної, а людей, які мають право їздити хорошими шляхами і не заслужили такого ставлення до себе (пропонували жителям Цепцевич їздити через Довге). І дуже завдячую голові Рівненської облдержадміністрації Олексію Муляренку і голові обласної ради Олександру Данильчуку, які почули мій плач і допомогли. Саме завдячуючи їм дорога в нас буде, а не тим, хто зараз намагається приписати собі заслуги.

На Чемерне виділили кошти лише на 2,5 кілометра. Коли ж виїхали на місце й зустрілися з людьми, Олександр Данильчук посприяв, аби додали фінанси й зробили 4 кілометри шляху. А для мешканців села приїзд самого губернатора вже став величезною подією.

Ще одним досягненням є те, що отримали шкільний автобус, адже довозимо 180 дітей і один не витримує такого навантаження. Залучили 774 тис. грн із обласного бюджету й потрібно було співфінансування з районного. Дуже дякую народному депутатові Віталію Корчику, який, дізнавшись про нашу проблему, пішов назустріч і теж допоміг.

– Людмило Василівно, у житті Вам, хочу сказати, щастить на хороших людей. А що дає перебування в конкурсній комісії з призначення керівників комунальних закладів?

– Насамперед, це велика довіра депутатів обласної ради. А ще свого роду досвід і велика відповідальність, коли з двох чи більше кандидатів потрібно обрати одного. Радує, що в комісії є представники батьківської громадськості, вчителі, тож рішення не одноосібне. Знання законодавства перевіряють у тестовому варіанті. Познайомилася з неординарними особистостями й до декого поїдемо зі школи в гості, бо є в них чому повчитися.

– Уже давно на вустах новина, що Вас хочуть виключити з членів політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Це правда?

– Не буду спростовувати й не знаю, що буде. Мова така є. Можливо, через мої погляди та судження, адже в депутатській діяльності погоджуюсь не з усіма. Одно слово, не можу переступити через себе. На першому місці в мене завжди люди, щоб там не було. Є підтримка партійної команди в області, але не в районі. Маю багато чого сказати керівництву й готова до того, що має відбутися. Коли стане питання піти – я піду.

Завжди переживаю за район. Нещодавно на засіданні постійної комісії з питань бюджету, фінансів і податків, у якій працюю, під час розподілу додаткової дотації на утримання навчальних і медичних закладів на наступний рік, переконала депутатів, що треба застосовувати єдиний підхід попри політичні погляди. Не уявляєте, як важко мені, як керівнику освітнього закладу, відправляти технічних працівників у відпустки за свій рахунок через брак коштів у той час, коли хтось отримує премії й доплати. Кожна копійка дорога, бо це – життя людей і їхній соціальний захист. З цієї дотації йде оплата праці технічним працівникам і комунальних платежів. Буду рада, якщо щось зміниться. Це питання відправили на доопрацювання.

– Не можу не запитати, що в планах?

– Проситиму кошти на реконструкцію дитячого садка в Тинному. Величезна проблема з добудовою Немовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів (вже виготовлена кошторисна документація). Крім того, ще в минулому році піднімала питання дороги до Тинного й дуже надіюся, що в наступному її почнуть робити. А в Костянтинівці в малесенькій школі діти теж, як і в Цепцевичах, навчаються до ночі. Можливо, вдасться отримати кошти на реконструкцію навчального закладу (у них є приміщення старої контори).

– Скажіть чесно, Людмило Василівно, важко працювати?

– Якщо розумієш людей і йдеш їм назустріч – працювати неважко. Їду в кожне село, куди мене запрошують. Пишаюся тим, що маю таких друзів як пресвітер Антон Максимович і в Немовичах – Олександр Гроц, дуже мудрий чоловік. Коли буває дуже важко на душі, поспілкувавшись із ним просто телефоном, відчуваю велике полегшення.

Напередодні Дня самоврядування зичу всім миру та добра, здоров’я і щоб у житті було менше проблем, які його псують. А депутатам, працівникам місцевого самоврядування бажаю, в першу чергу, думати не про свою партійну приналежність і розбірки на цьому грунті, а про людей, які їх обрали та їхні проблеми, що треба вирішувати.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz