Ліквідаторів меншає

Сьогодні вшановуємо учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Цей день встановлений в Україні згідно з Указом Президента від 10 листопада 2006 року на згадку про завершення 14 грудня 1986 року будівництва саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС.

Спорудження нового, розрахованого на 100 літ, тривало 4 роки й коштувало 2,15 мільярда доларів.

Сьогодні згадуємо тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя в ядерному котлі. Попри величезну ціну, яку довелося заплатити, самі ліквідатори-чорнобильці часто називають 14 грудня святом.

26 квітня 1986 року, коли на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа, в її котлі побувало чимало сарненців. Працювали вахтовим методом: приїздили одні, отримували максимально допустиму дозу радіації, й їхали назад. Їх змінювали інші. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життям і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, впродовж лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинули від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС.

На початковому етапі, аби мінімізувати наслідки величезного викиду радіоактивних речовин, до робіт залучали військовослужбовців строкової служби. Пізніше, влітку 1986 й далі, величезний обсяг робіт виконували військові запасу та вільнонаймані працівники. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб.

Голова Сарненського районного громадського об’єднання «Союз-Чорнобиль» Валерій НЕСТЕРУК нарікає на щорічне зменшення кількості ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС на Сарненщині:

– У 2018 р. померли четверо. Залишилось 240. П’ятеро – практично лежачі. Страждають ліквідатори на онкологічні хвороби, інсульти і щороку хворих більшає. Та й належного фінансування немає. Скажімо, медичне забезпечення становить майже 2 тисячі гривень, тож на 240 чоловік, звісно, не вистачає. Ціни постійно зростають, у тому числі й на ліки. Така ж ситуація і з санаторно-курортними путівками.

На сесії районної ради депутати виділили 40 тисяч гривень. 36 ліквідаторів отримали матеріальну допомогу через районне об’єднання, були й такі, чиї родичі зверталися безпосередньо до районної влади. Не відмовили нікому. Хоча часто чуємо у відповідь: «У нас війна». Але ж ліквідатори також захищали не район чи область, а всю Україну, за що й постраждали.

Через реорганізацію медицини хочуть забрати й медсестру (підніматиму це питання на нараді в Рівному). Можливо, треба було б дати півставки сімейному лікарю, який вів би облік ліквідаторів, виписував необхідні рецепти. Також мали б відновити пільги для ліквідаторів другої та третьої категорій.

Нещодавно, маючи третю категорію, онкохворий ліквідатор отримав першу групу інвалідності й навіть не встиг потримати в руках підвищену пенсію, бо помер. Якби ці люди одержували гідні пенсії, то, можливо, й виживали б. Переважна більшість отримує 3-4 тис. грн, декотрі – 5-7 тис. грн, а є ж такі, чия пенсія не перевищує 1800 грн. А ціни ж ростуть. Добре, що є ще пільги. Ось такі нині реалії життя.

 

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz