Петро ОШУРКО: «Бог нагородив мене даром бачити навколишнє середовище»

4 січня місцеві поціновувачі художнього мистецтва завітали в Сарненський історико-етнографічний музей на презентацію персональної виставки-продажу художника Петра ОШУРКА.

DSC_5922Винуватця дійства було неважко впізнати. В куточку виставкової зали він спокійно та вдумливо розміщував кольори на палітрі, готуючись працювати над черговим етюдом. А їх у доробку художника понад півтори тисячі. Таким чином назва «Дивись, художник малює» стала не просто найменуванням виставки, а її концепцією, в якій присутні спостерігали за мистецьким процесом. А Петро Ошурко радо спілкувався з відвідувачами, втамовуючи їхню цікавість до його скромної особи та творінь.

Знайомство з художником відбувалось у формі інтерв’ю, яке проводила молодший науковий співробітник музею Катерина Красномовець. У бесіді Петро Петрович поділився багатьма фактами та подіями з його життя, а також цікавими думками про образотворче мистецтво та призначення художника. Він народився в глибокому Поліссі в селі Борове Зарічненського району, там же здобув середню освіту. Почав малювати ще в школі. Пригадує, що директор навчального закладу також мав художній талант і сприяв його розвитку в учнів.

DSC_5797Юний Петро дитячі художні школи не відвідував, вчився самотужки. Тож, коли в бібліотеці всі стояли в черзі за цікавою книгою, майбутній художник вишукував ті, де більше зображень, щоб було що перемалювати й порозглядати. Потім навчався в студії в Хмельницькому, а згодом вступив у Московський заочний народний університет мистецтв, який закінчив у 1990 році. Каже, що хоч і навчався заочно, проте студентам надсилали чимало корисної мистецької літератури, яку дістати в той час було майже нереально. Тож завдяки студіюванню підручників, зусиллям і таланту, крок за кроком наближався до мрії – стати художником. А про те, як вона зародилась у душі, Петро Ошурко розповів цікаву історію:

DSC_5868– Йшов, як зараз пам’ятаю, в третій клас у школу ранком. Осінь, такий туман. Чую, діти кричать: «Художник малює!» – й біжать. І ми з товаришами побігли. Бачимо, дійсно стоїть художник із невеликим етюдничком і копички малює в тумані, ще й такими цікавими фарбами. Мене так вразило це і зачепило, що відразу подумав: треба й собі спробувати. Я запитав, що це за фарби такі, бо до цього бачив тільки акварельні й олівці. Досі пам’ятаю їхній запах, який ні з чим не сплутаєш. Він, продовжуючи писати на полотні, відповів: «Олійні».

Під враженням попросив у мами тканини, вона відірвала шматок простирадла. В сусідки позичив фарби, бо в неї брат малював, і взявся за роботу. З першого разу нічого не вийшло. Але саме той художник мене надихнув, і з тих пір я почав малювати й малювати.

DSC_5808Особливо митець вдячний батькам, що не перешкоджали, а навпаки, сприяли розвитку його творчих задатків. Як вчився малювати, думав, що вершини творчості досягне, коли вмітиме зображати Леніна. І таки навчився, та задоволення від того було мало. Згодом опанував техніку портрета, але все одно не був задоволений своїми вміннями до кінця. «Все життя відчував тягу до живопису. Глянеш навкруги і думаєш, як би його все так само гармонійно зобразити на полотні. Але не виходить так намалювати, як Творець сотворив. У природі все ідеально, привабливо, а які кольори…» – пояснює.

Нині Петро Ошурко проживає в селі Стара Рафалівка Володимирецького району. Каже, що хотілося б малювати більше, та не вистачає часу за сільськими клопотами. Проте скромний художник витворив понад півтори тисячі картин, намальованих олійними фарбами. Виставки його робіт DSC_5877неодноразово організовували в Рівному, районних центрах області, а у Вараші є навіть постійно діюча. Окремі роботи експонували в рамках мистецьких заходів Києва та Львова. А також вони зберігаються в приватних колекціях в Україні, Польщі, Росії та США.

«Багато полотен людям дарую. Бо картині потрібно, щоб вона висіла, а не десь валялась. Так само, як пісня створюється для того, щоб її співали, картина – щоб бачили», – розповідає художник.

Виставка в Сарненському історико-етнографічному музеї вмістила 50 робіт митця. Петро Ошурко спеціально відібрав не тільки найновіші картини, а й раніше написані, щоб глядач міг прослідкувати, як змінювались його бачення та техніка. Більшість презентованих полотен намальовані з натури, DSC_5901реалістичні. Серед них пейзажі, натюрморти, портрети. Художник каже, що це, мабуть, найбільша персональна виставка в його житті й зізнається, що оформлення йому дуже сподобалось: «Мені самому завжди цікаво свою виставку побачити. Адже коли картини десь по одній лежать чи висять, такого враження не справляють. А тут вони вже тематично погруповані, логічно розміщені».

Катерина Красномовець також запитала Петра Петровича про його нагороди та здобутки. «Різних грамот і подяк у мене багато. Але є одна, яку дуже ціную й завжди згадую в молитві. Це нагорода, яку мені дав Бог, – бачити навколишнє середовище», – мудро відповів він.

DSC_5822
Фото Василя СОСЮКА.

Під час презентації талановитого Петра Ошурка вітали друзі-художники, представники місцевої влади, зокрема секретар Сарненської міської ради Тамара Палієнко, а також директор музею Вікторія Дашко. Гарними піснями та майстерним співом святковий настрій підтримували ансамбль «Глорія» Сарненської дитячої музичної школи. Тим часом майстер пензля не гаяв ні хвилини, а в присутності зацікавлених глядачів створив етюд «Зимовий ранок». Тож презентація завершилась на творчій ноті. А виставка-продаж діятиме в Сарнах ще до кінця місяця.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz