Свекруха стала хрещеною матір’ю

Тетяна Каушан народилася в Пермській області. Її виховували мама з вітчимом. Дівчинці не виповнилось і року, коли батьки розлучилися, про що вона випадково дізналася тільки в шостому класі (знайшла лист, в якому тато відмовлявся від неї).

Було велике бажання познайомитись із біологічним батьком, родом з Миколаївщини. У дитинстві дівчинка дуже любила слухати українські пісні у виконанні Софії Ротару, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука.

20-літньою юнкою поїхала в Очаків за комсомольською путівкою, прихопивши з собою адресу батька, з наміром зустрітися з ним. Одного дня вирушила в Миколаїв, знайшла його дім, присіла на лавочку біля будинку, але так і не вистачило духу зайти всередину. З тим і повернулася згодом додому, де відбулися значимі в її житті події.

Після закінчення Тернопільського медичного інституту сарненського хлопця Валерія Курешу направили працювати в Пермську область. Його призначили начальником медичної частини установи,  де відбували покарання особливо небезпечні рецидивісти. У той час Тетяна працювала там фельдшером, лікувала злочинців від туберкульозу. Але вони зустрілися не відразу. Її маму прооперували, тож вона мусила залишитися вдома впродовж десяти днів, коли ж вийшла на роботу, почула: «У нас новий лікар».

Неподалік було поселення кримінальників. Вони жили з родинами, пиляли ліс і відправляли його на нижній склад, де деревину обробляли ті, кому виходити за межі зони не дозволяли. Весною, коли вода в річці піднімалася, дерево сплавляли по воді. Таня лікувала поселенців, яких консультував і Валерій. Пригощав дівчину яблучками або чимось смачненьким, поступово стали симпатизувати одне одному.

Мама дівчини була проти цих стосунків, тож вирішила «заховати» її в Чайковському, влаштувавши на стаціонарне відділення медичного закладу, що обслуговував моряків і працівників річкового флоту. Але ж почуття між молодими людьми були справжні, тож жодна відстань не стала перепоною. Незадовго Валерій Куреша знайшов свою Тетяну, приїхавши у відпустку до неї, й залишився там лікарем-ординатором.

Тепер вони були разом, жили в гуртожитку. Як молоді спеціалісти, очікували квартиру. Народився старший син Петро. Коли йому виповнилося 8 місяців, керівники виправної установи попросили подружжя повернутися на роботу. Пригадує Тетяна, як їх перевозили вертольотом. Так минуло ще 8 років, а потім молоді вирішили їхати в Україну.

Добрими словами згадує Тетяна керівника Сарненської центральної лікарні Миколу Панасюка. Уважно переглянувши її трудову книжку, Микола Олександрович запропонував роботу в нинішньому ВПУ № 22 міста Сарни, де трудилася до 2000 року. Після відпустки повернулася в КЗ «Сарненська ЦРП», де звільнилася масажистка. Досвіду Тетяні Олександрівні було не позичати. Ще коли ставила маму на ноги після операції, добре засвоїла техніку масажу та деталі процедури. Знала, які є масажі, їх види, як вибрати оптимальний варіант для кожного хворого й застосовувати його з найбільшою користю для здоров’я. Попри все, головний лікар узяв Тетяну Курешу спочатку на тримісячний випробувальний термін.

Тепер її знає багато людей, її пацієнтів, і не тільки в Сарнах. Адже лише в поліклініці працювала, як на конвеєрі, впродовж шести років. Після робочого дня ще ходила додому до паралізованих хворих. Роботу виконувала добросовісно, за що її люблять, адже тепер займається приватною практикою в перукарні «Салон плюс», що навпроти Свято-Покровського кафедрального собору. Доводиться інколи працювати з дітками. Є й такі, які довго не тримають голівку після народження. Прикро, коли батьки безвідповідальні, бо в таких випадках, аби досягти позитивного результату, масажі потрібно робити регулярно, а не час від часу.

Старший син Петро закінчив ВПУ № 22. І хоча батьки хотіли бачити його сина у військовій формі, став студентом Національного університету водного господарства та природокористування. Однак не закінчив його, життя внесло свої корективи. Петро Куреша впродовж півтора року захищав Україну в легендарній 55-ій окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ», що дислокувалась у Запоріжжі. Вона добре дошкуляла терористам. Тепер служить у Сарненській військовій частині. Звісно, батьки хотіли б, аби він завершив навчання, але для цього треба ще й бажання Петра.

Андрій закінчив Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету й тепер мешкає в Києві. Працює в рекламному агентстві медичної галузі й дуже шкодує, що не здобув медичну освіту.

Уже маючи двох дітей, Тетяна вдруге спробувала розшукати батька, написавши на передачу «Ключовий момент». Спочатку лист довго носила в сумці, поки Андрій його відправив. Редактор передачі пані Вікторія зателефонувала й повідомила, що батько мешкає тепер у Дружківці й дуже зрадів, що його шукають. Але коли вже перед від’їздом на передачу йому знову зателефонували, аби уточнити, чи приїде, слухавку взяла дружина. «Ми не хочемо цієї зустрічі, знаємо, хто його шукає», – промовила. А ще сказала, що в Тетяни є брат Сергій. Отож, будучи покинутою рідним батьком уже двічі, перестала шукати з ним зустрічі.

Жінка дуже любить власну родину, чоловіка, дітей і людей, які її оточують, Україну. Наприкінці січня мине чверть століття, як подружжя Тетяни та Валерія Курешів мешкає на Сарненщині. Валерій Петрович допомагає дружині в усьому, підтримує її. Якщо треба, й приготує, і прибере, і на городі разом працюють.

На маленькій Юатьківщині Тетяна ніколи не ходила в церкву – середньовічні білокам’яні будівлі там не використовували за призначенням. Але бабуся на Великдень завжди випікала пасочку і, розламуючи, примовляла: «У такий день навіть не свячена вона свята».

Коли приїхали в Сарни, молодій жінці було 30. Її свекруха Таміла Іванівна все життя працювала медичною сестрою в пологовому відділенні, нині на заслуженому відпочинку. Саме вона запропонувала похрестити невістку й дітей. Обряд провели в домі священика Дмитра (нині покійного) на свято Стрітення Господнього. А потім була для Тетяни перша справжня Пасха й освячення великоднього хліба біля церкви зі свічками. Ці враження вона запам’ятала на все життя.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz