Про це треба говорити

11 січня в Україні набрали чинності зміни до Кримінального кодексу України, які передбачають, за якими секс без згоди вважатиметься згвалтуванням.

Такі поправки реалізують положення Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цим явищем. Також вводять кримінальну відповідальність за домашнє насильство.

Питання добровільної згоди – це, перш за все, питання свободи, гідності й безпеки. Маємо пам’ятати, починаються наші права і де закінчуються. Як і відчувати й розуміти межу, де закінчуються власні права й починаються права іншої людини.

Бурхливі дискусії в соціальних мережах, панічні заголовки в деяких ЗМІ й навіть коментарі окремих ведучих на телебаченні продемонстрували, як на перший погляд прості істини викликають дуже багато запитань у суспільстві. Найгірше, що подібні непорозуміння між партнерами можуть призводити до жахливих наслідків, зокрема насильства в сім’ї.

Щоби запобігти цьому, маємо відкрито говорити на тему сексу та дуже чітко розуміти одне одного, коли йдеться про будь-які дії щодо нашого тіла.

В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун пише, що означає згода на секс та чому важливе розширення понять «сексуальне насильство» і «згвалтування». Уляна Супрун пояснила дію нових поправок у Кримінальному кодексі. На своїй сторінці у Facebook назвала дивним те, що просте поняття «згода на секс» викликало стільки побоювань про масові надумані звинувачення в насильстві, зазначивши, що навколо змін до Кримінального кодексу буквально за один день виникло багато міфів. Міністерство юстиції України теж спростовує міфи про добровільну згоду на секс. Зокрема про необхідність отримання письмової згоди від партнера на секс.


 

Питати згоди на секс – не дикунство

Згода на секс – обдумане та виважене рішення, що залежить від багатьох факторів, а не апріорно прийняте як належне «так». Перечитавши низку висловів у соціальних мережах, майже ідентичних, вибрала лише один, де не потрібно замінювати більшість слів трьома крапками, Валерія Іванова: «Може, я не все правильно розумію, але зазвичай всі нормальні люди, коли вступають в інтимний зв’язок, і раніше завжди цікавилися бажанням партнера. Але навіщо тепер це все зійшло до рангу офіціозу й навіть криміналу? Крім того, у ситуації, коли зустрілися з дівчиною, сходили на побачення і запрошуєте її до себе додому, й вона погоджується, то, думаю, точно знає навіщо. А якщо я серйозним тоном встану й заявлю: «Чи згодна ти зайнятися зі мною сексом?», то з великим відсотком імовірності отримаю відмову. Мої особисті соціологічні дослідження показали, що дівчата не відчувають потягу до хлопців, які в них питають дозволу. Запитання на кшталт: «А можна я тебе поцілую?» і т. д. викликають різке зникнення інтересу. Потім, скажімо, якщо я запросив дівчину до себе й вона погодилася, але згодом передумала – я ж не стану її прив’язувати до ліжка й гвалтувати. Натомість викличу таксі або сам відвезу її додому, але наступного разу, можливо, вже не захочу з нею зустрічатися.

Я не читаю чоловічих журналів, написав, що це мій особистий досвід і знайомі дівчата, а не тільки ті, з якими в мене були стосунки. Крім того, не кажу, що всі дівчата однакові. Комусь може й подобатися, коли в них питають дозволу, переконаний, таких не одна-дві. Можна проводити час і без сексу, але якщо я запрошую на секс, то хочу зайнятися саме сексом…».

Чому важлива згода на секс і в чому полягають зміни щодо згвалтування і сексуального насильства пояснює юрист, партнер юридичної фірми Brightman Дмитро Гончаренко:

– У Кримінальному кодексі України змінюється загальний підхід до понять «згвалтування» і «сексуальне насильство», і, хоч як це дивно звучить, лише тепер з’являється обов’язкова вимога на отримання згоди особи на статеві стосунки.

Якщо раніше закон визначав сексуальне насильство як примус до статевих зносин силою або шантажем, або ж якщо особа була в безпорадному стані, то відтепер сексуальним насильством буде також вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.

Тобто тепер насильники будуть винні в тому, що вони не отримали не тільки однозначної конкретної згоди на секс, а й на будь-які принизливі дії стосовно жертви. Наприклад, домагання боса на роботі, небажані загравання. Жертвам такого насильства буде досить повідомити про те, що вони не давали однозначної згоди не лише на секс, а й інші насильницькі дії без самого проникнення. Раніше жертвам потрібно було доводити суду, що вони чинили активний фізичний опір насильнику.

Ще одним нововведенням стало оновлення поняття «згвалтування», чим відтепер є вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. Таким чином, за законом, жертвами згвалтування тепер можуть бути лише особи, з якими було скоєно вагінальне, анальне або оральне проникнення. Тобто дослівне трактування тексту закону може призвести до того, що згвалтування жінкою чоловіка не буде потрапляти під дію закону, адже при такому сексі буде відсутнє проникнення в тіло чоловіка.

Поняття згоди на секс прописане поверхово, що може призвести до зловживання та ускладнить процес розслідування таких справ. У Законі йдеться про те, що «згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин». Але як саме особа повинна дати таку згоду, а партнер отримати її – не вказано. Активна усна згода зараховується, проте в такому випадку в суді це слово жертви проти слова насильника.

Рішенням може бути фіксація такої згоди за допомогою спеціальних мобільних додатків, які стали набирати популярності з літа 2018 року, коли в Швеції, як зараз у нас, стало обов’язковим отримання згоди. Звичайно, глобальної проблеми фіктивних (підставних) судових справ про згвалтування такі додатки не вирішать, але все ж таки можуть стати в пригоді.

 


 

Чути один одного

Катя Мячина – експертка з сексуальної освіти, засновниця проекту сексуальної освіти «Вперше» роз’яснює, що таке активна згода на секс і чому це важливо:

– Активна згода на секс – це ствердна, свідома згода займатися сексом за власним бажанням і без примушування. Така згода може бути дана лише в стосунках, де немає владної залежності. Тобто не в стосунках «працівник – керівник», «студент – викладач» чи таких, де є фінансова залежність. У відносинах, в яких є секс, не має бути владної залежності, оскільки це спотворює можливість надати активну згоду й ставить одного з партнерів у позицію сили, через що інший не зможе відмовити.

Ми живемо в культурі згвалтування та насильства, бо в нас вважають, що коли дівчина каже «ні» – це «так», що дівчину треба вмовити, аби вона погодилася на секс, а якщо б’є – значить любить. Тому дуже добре, що зміни до закону нарешті передбачають: секс без активної згоди – це згвалтування.

Згоду на секс можна давати усно, мімікою, жестами. Головне – вона не має залишати сумнівів. Коли хтось із партнерів помічає, що інший не виявляє повної згоди – варто перепитати, чи справді хоче партнер займатися ним. Навіть якщо сумніви щодо згоди партнера з’являються в процесі – перепитайте. Згоду на секс можна скасувати на будь-якому етапі. Якщо людина під час статевого акту розуміє, що їй некомфортно, боляче чи просто перехотілося, і тим паче каже про це – секс треба перервати. Інакше це теж буде вважатися згвалтуванням. Секс повинен відбуватися за поваги та взаємного бажання, приносити задоволення всім партнерам.

Якщо ж партнер мовчить і не вербально не виявляє згоди своїм тілом, жестами, мімікою – мабуть, він чи вона не хоче займатися сексом. Мовчання не є згодою, а секс без згоди – згвалтування. Особливо з боку жінок: мовчання та ігнорування чоловіки чомусь сприймають як заклик більше старатися, вмовляти. Пам’ятайте – завжди краще перепитати.

Активна згода на секс повинна виражатися в будь-яких стосунках, навіть якщо партнери в шлюбі. На жаль, у нашій культурі є поняття «подружній обов’язок». Ви можете бути в шлюбі, зустрічатися чи просто бути сексуальними партнерами – будь-які здорові стосунки будуються на свідомому виборі обох партнерів. Якщо один хоче сексу, а інший ні – не варто примушувати. Згода також не має базуватися на тому, що людина раніше хотіла займатися з вами сексом. Примушувати займатися ним через певні зобов’язання – шлях до згвалтування.

Отож зміни в Кримінальному кодексі вкотре нагадують – про секс треба говорити. Якщо про нього не говорити, відбуваються такі речі, як згвалтування. Тому що партнери не вміють говорити одне з одним «про це» або не чують одне одного.


 

«Турбота», яка калічить

Нам часто здається, що нездорові відносини – це стосунки, в яких є прямі ознаки насильства: скандали та рукоприкладство. «М’який абьюз» не менш травматичний, ніж фізичне насильство. А розпізнати його не так просто, тому що абюзер вдає, що піклується про тебе. Як розпізнати цю «турботу», яка тебе калічить, розповідає редактор журналу Cosmopolitan Сніжана Грібацька. Отож давайте по порядку, бо повинні про це знати.

Тотальний контроль – найпоширеніша ознака абьюзу в стосунках. І його найпростіше замаскувати під турботу. Звичайно, твій чоловік хоче знати, де ти, з ким і що робиш. А раптом з тобою щось трапиться? Природно, він ображається, якщо не відповідаєш йому вчасно. Але за вікном – 2019-й, ми всі майже цілодобово на зв’язку – за телефоном, у месенджерах і соціальних мережах. Зрозуміло, чоловік сам за тобою приїде, аби не викликала таксі, бо зараз такі таксисти…

Усе здається ніби нормальним. Але насправді це не турбота, а бажання контролювати кожен твій крок і позбавити тебе свободи. На початку відносин партнерам дійсно хочеться постійно підтримувати зв’язок. Дружині хочеться готувати милому сніданок, одягатися для нього й дивитися разом із ним футбол, а йому – лагодити кран на кухні, вигулювати собаку й забирати кохану з подругами з нічного клубу. Це нормально. Але з часом перестаємо поводитися з милими «як рідна мати». Піклуватися один про одного продовжуємо, але ця турбота перестає бути гіпертрофованою.

У відносинах з абьюзером усе відбувається навпаки: чим довше ви разом, тим складніше вирватися з пут його нав’язливої турботи, що насправді є повним контролем твого життя.

Доросла жінка – самостійна особистість. Вона в змозі дістатися з роботи додому, не сповіщаючи партнера про кожен крок. Має право піти з дому й не звітувати про свій точний маршрут. Не зобов’язана звітувати де та з ким перебуває. Якщо всі ці тези викликають у її партнера обурення – це не турбота, а абьюз.

Щойно жертва піддається контролю, тиран переходить до наступного кроку: ізолює її від близьких для того, щоб вона не змогла звернутися за допомогою. При цьому ближні, за його словами, є втіленням зла, а подруги – розпусниці, від спілкування з якими жодна пристойна жінка нічого хорошого отримати не може. Батьки – абьюзери, які нібито пригнічують особистість дружини, колеги – зрадники. Одно слово, все оточення жертви тирана рано чи пізно буде вигнане з дому та її життя. Іноді абьюзер готовий залишити поруч одну подругу – з тих, що, на його думку, не становить небезпеки. І, природно, все це підноситься як турбота, спроба захистити жінку від поганих людей.

А поки соціальне життя дружини ще якось жевріє, абьюзер використовує її стосунки з людьми так, щоб зруйнувати її самооцінку. Його улюблена фраза: «Що про тебе люди подумають?». І знову він піклується! Не хоче, щоб хтось засуджував її зовнішність (фігуру, зачіску, манеру одягатися). Не хоче, щоб вона висловлювала вголос (в компанії або в соцмережах) думку, що може стати приводом для конфлікту. Він узагалі не хоче, щоб вона робила хоч щось, що може спровокувати чиюсь реакцію (на його думку, негативну).

Насправді тут він одним пострілом убиває двох зайців. Спочатку дружина почне замислюватися: може, й справді не варто носити такі короткі спідниці? Може, у неї дійсно кривуваті ноги? Через деякий час повірить у те, що страшна, товста, дурна й не потрібна така нікому, крім нього, абьюзера.

Це ще один прекрасний спосіб контролювати: «Пристойні жінки не п’ють, що про тебе люди подумають ?!», «Чи ж варто тобі так зі мною розмовляти на людях?», «Давай, купи собі квиток на комедію для малолітніх кретинок, нехай усі бачать, який у тебе культурний рівень насправді».

Якщо говорити про те, що насправді, то людям усе одно, як ти одягнена, скільки ти випила і як саме ти з кимось розмовляла. Це якщо мислити критично. Але твоє критичне мислення вже не спрацює на цьому етапі. Тому що його «турбота» до цього моменту майже зруйнує тебе.

Жінки не йдуть від абьюзерів не тому, що вони мазохістки, а тому, що їхня воля повністю зломлена. Вони не можуть піти, як не може антилопа встати й врізати копитом тигру, який уже перегриз їй хребет. Жінки починають відносини з абьюзерами не тому, що вони такі дурні, а тому, що тирани хитро маскуються. Все, що ми можемо, дорогі мої, – це намагатися не потрапляти до них. Ніколи.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz