Децентралізація – шлях до європейського майбутнього

Децентралізація. Це довге та складне слово ввірвалось в український інформаційний простір ще в 2014-му, а нині стало його актуальною проблематикою та навіть основною реформою країни.

Втім, попри те, що децентралізація на слуху, обізнаність населення в її суті залишає бажати кращого. Традиційно українці, особливо старшого віку, упереджено ставляться до нововведень. Свого часу їх змусили повірити в індустріалізацію та колективізацію, яка, як відомо, нічого корисного українському селу й селянинові не принесла. Тож чого очікувати від нового співзвучного терміну? Що децентралізація може дати маленькому хутору й великому місту? Що отримає житель ОТГ внаслідок об’єднання громад? Варто розібратись.

 

«Треба зміцнитися, об’єднуючись»

Про те, що таке децентралізація і навіщо вона всім нам, у своєму блозі на AgroPolit.com доступно розповіла Олена Сас, експерт зі зв’язків із громадськістю Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO:

– Як було раніше? Як воно зараз? У селах погані дороги й вуличне освітлення, соціальні об’єкти потребують ремонту або їх взагалі немає. У клубі треба сидіти в шубі, бо холодно. Ви краще від нас знаєте. А чому так? Немає грошей, каже сільрада. Зверху не дають достатньо. Державна влада не дає місцевому самоврядуванню скільки потрібно для того, щоб місцеве самоврядування виконувало свою роботу як годиться. Всі гроші йдуть на зарплату працівникам сільради, а більше нема і де взяти. Може, проблема в тому, що держава бідна? А як воно в інших державах, де села, як лялечки, – у Швейцарії чи Німеччині, у тій же Польщі?

Виявляється, що в цих країнах держава набагато менше втручається в місцеві справи. У тамтешніх селах міцні традиції самоврядування, люди в громадах слідкують за тими, кого обрали, велика частина місцевих податків залишається в місцевих громадах і використовується розумно. Якщо запитати громадян цих країн про владу, то вони згадають передусім не президента чи прем’єра, а свого найближчого голову місцевого органу самоврядування — скажімо, війта чи мера.

Наша держава теж обрала курс на сім’ю цивілізованих держав. Вона наважилася дати більше можливостей людям на місцях. Прав і ресурсів, щоб вистачало і на дороги, і на школу.

Децентралізація — це передача значних повноважень і бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, щоб якомога більше повноважень мали ті, хто ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найуспішніше.

Аргументовано Олена Сас також пояснює, чому шлях до децентралізації влади лежить через об’єднання.

– Чи наважиться держава передати повноваження, наприклад, із реєстрації нерухомості чи вирішення питань освіти маленькій сільраді, в якій голова та бухгалтер сидять на дотаціях, а з населення лише пенсіонери?

Проста та переконлива мова цифр: до початку реформи у 92%(!) сільських громад проживало менше 3000 жителів, майже 11% сільських територіальних громад мали менше 500 жителів. Водночас у понад 50% сільських громад дотаційність становила понад 70%. 483 територіальні громади взагалі на 90% утримувалися за рахунок дотацій.

Чи зможе така адміністративна одиниця розвивати підприємництво? Чи зможе населений пункт із обмеженими ресурсами та територією, недостатньою для соціального й економічного розвитку, забезпечити гідний рівень життя людей? Не зможе. Чи може бути успішною країна з бідними територіями? Навряд чи.

Держава передає ресурси та повноваження згори вниз, передає засоби вирішення проблем на той рівень, де проблеми виникають, але держава ставить одну умову — руку, що приймає повноваження та ресурси разом із відповідальністю, треба зміцнити. Декілька невеликих громад треба об’єднати в потужнішу, базуючись на географічних, історичних, економічних принципах. Для планування таких об’єднавчих процесів обласні ради ухвалили перспективні плани розвитку. Цей процес не був безхмарним і легким, до цих планів можливі зміни, але суть залишається такою: щоб хазяйнувати на своїй землі самостійно, треба зміцнитися, об’єднуючись.

 

Реформа в дії

Ще у 2014 році в Україні ухвалили базові нормативні документи, де окреслили певне бачення реформи територіально-адміністративного устрою та місцевого самоврядування, що й стало передумовою для реальних кроків децентралізації. А вже у 2015-му, коли створили законодавчий механізм для формування спроможних громад, реформа стала видимою та знаковою.

Тоді ж у межах кожного району, області, країни в цілому почали розробляти й затверджувати перспективні плани формування територій громад, вираховуючи їхню спроможність жити й розвиватись у майбутньому. Проте варто розуміти, що перспективний план – це, скоріше, орієнтир у процесі об’єднання, а не догма, якої будь-що потрібно дотримуватись. Часто практикують внесення змін до перспективних планів, аби об’єднання максимально сприяло інтересам громад та забезпечувало виконання концептуальних цілей – наближення послуг до людей.

За законом, громади приймають рішення про об’єднання повністю добровільно. Найголовніше в цій процедурі – ініціатива. У громади завжди є можливість погодити чи відхилити пропозицію про об’єднання після проведення консультацій з громадськістю.

2019-ий – п’ятий рік впровадження децентралізації в Україні. І, за рішенням уряду, він стане останнім шансом добровільного об’єднання громад. Тож саме час підсумувати досягнення реформи, адже часу для формування ОТГ залишається небагато.Слайд4

Згідно з останніми затвердженими урядом перспективними планами, оприлюдненими на ресурсі https://decentralization.gov.ua, мапа України вміщатиме 1285 ОТГ, які об’єднають 8846 територіальних громад і займуть 82% загальної площі України. За підсумками моніторингу процесу децентралізації та реформування місцевого самоврядування, підготовленого Мінрегіоном за станом на 10 січня 2019 року, в Україні сформувались 876 ОТГ. Прийнявши останній перспективний план об’єднання за стовідсоткову шкалу впровадження реформи, за пропорцією вираховуємо, що за 4 роки її втілили на 68%.Без имени

Таку динаміку в Мінрегіоні називають позитивною, однак відзначають – попереду ще дуже багато роботи. Майже 7 тисяч місцевих рад поки не ввійшли до складу об’єднаних громад.

У рамках національного проекту «Децентралізація» шляхом моніторингу визначили загальний рейтинг областей щодо формування ОТГ. Із 24 областей Рівненська займає 13 місце.

За інформацією Рівненського центру розвитку місцевого самоврядування, загалом за чотири роки децентралізації на Рівненщині утворилося 35 об’єднаних територіальних громад. У 31 із них уже обрали очільника на перших місцевих виборах, зокрема Клесівській і Немовицькій. Три ОТГ, створені у 2018 році, очікують призначення перших місцевих виборів, серед яких і Степанська.Слайд9

Нині об’єднані громади функціонують у 13 районах області, а найактивнішими в процесі децентралізації є мешканці південної частини Рівненщини. За останній рік вдалося зменшити кількість районів, в яких немає ОТГ: на початку року таких було 6, а наприкінці – 3.

Серед інших районів області за кількістю утворених ОТГ Сарненщина не лідирує, але й не пасе задніх. Юридично в районі зареєстровані три об’єднані громади: Степанська, жителі якої оберуть очільника весною цього року, а також Клесівська та Немовицька, які повноцінно функціонують.50699191_1058573710988936_5279427418614923264_n

 

Досвід місцевих громад

Клесівська громада стала на шлях реформування не тільки першою в районі, а й увійшла в п’ятірку першопрохідців області. Об’єднавши смт Клесів, села Клесів, Пугач, Карпилівка, Рудня-Карпилівська, Карасин і селище Страшеве, восени 2015 року утворилась Клесівська ОТГ. Нині очільники району та навіть області називають її успішною і закликають інших рівнятись. «Їм було дуже тяжко ставати на ноги, формувати колектив, але вони подолали всі труднощі, отримали достатній фінансовий ресурс, всю повноту влади й зуміли налагодити роботу», – розповідає голова Сарненської РДА Ярослав Яковчук. Ця ОТГ одна з небагатьох в області та єдина на Сарненщині, яка не отримує від держави базової дотації. Тож як вдалось досягти такого успіху, запитали в її голови Василя Гриника.

Таких, як він, називають піонерами реформ (без відсилки до радянських часів, від фр. pionnier, pion — першопроходець, зачинатель). Кіборг, оборонець Донецького аеропорту раніше й гадки не мав, що стане очільником громади, але люди обрали його, довіряючи. Василь Федорович розповідає, що з першими етапами реформування в нього пов’язані водночас приємні та тривожні спогади. Зізнається, що було справді тяжко, бо торували шлях до змін всліпу, не знаючи, що попереду. «Це зараз уже існує алгоритм дій, за яким громади об’єднуються. А три роки тому ми радились зі спеціалістами району, області, міністерств. Спілкувалися з юристами, економістами, народними депутатами напряму, щоб втілити задумане якнайкраще. Можна сказати, що наша громада була в числі тих, на кому випробовували реформу. І мені дуже приємно, що ми виправдали покладені на нас надії, і зараз нас визнають як успішну ОТГ, адже до цього доклали чимало зусиль і праці», – зазначає пан Василь. Коли в нього запитуєш про найбільші досягнення громади, він жартує: «Для того, щоб їх перерахувати, мало буде цілої газети». Бо й справді здобутків чимало. В рази збільшився обсяг бюджету й власних доходів, що дало змогу стабільно та швидко розвиватись. За три роки на підпорядкованих територіях громади зробили набагато більше, ніж за всі роки незалежності. На території громади функціонують Клесівська районна лікарня та Центр первинної медико-санітарної допомоги, якому підпорядковуються 4 ФАПи та 2 амбулаторії. Громада утримує 6 дошкільних закладів, 5 бібліотек, спортивну та музичну школи. Вдалось суттєво покращити умови навчання. Так, у Клесівському ліцеї замінили всі вікна та здійснили ремонт опалювальної системи. А в місцевій школі добудували внутрішні вбиральні, відремонтували класні кімнати й коридор. У ЗОШ села Пугач перекрили дах, оновили кабінети. Також провели поточні ремонтні роботи в освітніх закладах сіл Рудня-Карпилівська, Карпилівка, Карасин. А ще електрифікували вулиці, придбали сміттєвоз і сміттєві баки, пожежно-рятувальне оснащення, реконструювали очисні споруди, купили мультимедійне та комп’ютерне обладнання для всіх шкіл…

Тепер, згадуючи це все, Василь Гриник пишається своєю громадою, якій, попри сумніви, вдалося противників децентралізації, вдалось довести свою спроможність реальними результатами. Громадам, які тільки починають процес об’єднання, голова радить найперше сформувати команду активних, ініціативних людей, готових до дій задля покращання свого щоденного життя. «У нас такі люди були, і тільки за ними майбутнє», – ділиться Василь Федорович.

Наступною восени 2018 року з’явилась Немовицька ОТГ. Ця громада об’єдналась не за перспективним планом, адже частина сільських рад повинні були відійти до сарненської громади, частина до селищенської. Але нині вона функціонує, втілюючи реформу в життя. Наприкінці 2018-го в Сарненському районі юридично з’явилась Степанська ОТГ, яка обере очільника весною 2019 року.

Тож децентралізація триває…

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz