Корисні й вишукані десерти Тетяни Міхнової

Кажуть, у вчителів не має бути в школі любимчиків. Клас, в якому навчалася Таня Булейко, не можна було не любити, і не тому, що це був мій клас, де була класним керівником. А тому, що вчилися в ньому талановиті, креативні, надзвичайні учні.

Минули роки й про кожного з них можна розказати багато чого, але сьогодні моя розповідь про Тетяну, яку вже знають під прізвищем Міхнова.

Дівчина після школи вступила в Київський національний університет будівництва й архітектури. Під час практики побувала на різних очисних станціях Києва та Бучі. Їй навіть пропонували залишитись викладати в університеті, але доля так склалася, що завагітніла першою дитиною й перед нею постав вибір – народжувати або підніматись кар’єрною драбиною. Обрала перше й ніколи про це не пошкодувала. Хоча спеціальність інженера-будівельника відкривала перед нею чимало можливостей і широкий спектр роботи. Влаштувалася працювати в Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Ще під час навчання в столиці підрядилась трудитися на кухні при Свято-Введенському. чоловічому монастирі. Після занять приходила туди ввечері напередодні великих церковних свят готувати їжу. Вночі не спала, разом з іншими стояла на службі, а вранці йшла на навчання. Звісно, доброчинну роботу ніхто не оплачував, але студентка отримала неоціненні знання, духовну й моральну підтримку. Тетяна вважає, що закінчила освітній заклад молитвами отців монастиря. Для неї це дуже великий внесок у власне життя й досить вагома його велика частина. Хоча благодійність у характері Тетяни була ще задовго до цього. Пам’ятаю, навчаючись в 11 класі Немовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, на новорічно-різдвяні свята всім класом ішли від хати до хати колядувати й щедрувати, а потім зароблені кошти ділили між дітьми-сиротами навчального закладу. Тепер же, дізнавшись про діяльність ГО «Любов у тебе в серці» в Сарнах, учасники якого допомагають дітям і людям у скрутних ситуаціях, продаючи власні вироби, одразу приєдналась до них. Коли збирались їхати в Чудельську школу-інтернат і дівчина випікала різне печиво, воно, за словами Тані, було спочатку примітивним, але коли бачила, як діти раділи, світилися їхні очі й як вони чекали їхнього приїзду, то хотілося жити й творити. Таня переконана, і я стовідсотково погоджуюсь із нею, що доброчинність є в душі кожної людини, тільки, можливо, у когось ще спить.

Першу власну випічку готувала ще в школі. Часто в неділю дівчата приходили до Тані в гості. Мама не дозволяла багато купувати цукерок, тож пригощала подруг медовиком чи сметанником, випеченими власноруч. Дівчина не пам’ятає свою бабусю, але мама розповідала про бабусині вертуни з маком, «польські» солодкі пиріжки з квасолею й чорницею. Таня успадкувала любов до випічки саме від неї.

Смаколики, які зараз випікає Таня Міхнова, завоювали чимало прихильників солодощів. Знаю, що багато жінок, моїх знайомих, друзів знайшли корисну справу для душі під час відпустки по догляду за дитиною. Як молода мама трьох дітей, Таня називає цей період часом, коли можна переосмислити своє життя, подумати, що любиш робити, чим хотів би зайнятися. «Адже коли закінчуємо школу, – ділиться роздумами, – стоїмо перед вибором розгублені, не знаємо, чого хочемо насправді в житті. А в декреті якраз маємо час про це подумати, збагнути й направити свої сили в потрібне русло. І тоді не тільки заробляти гроші, а й отримувати від цього задоволення. Для мене це найважливіше».

Та скоріше всього переосмислення життя в Тані почалося в монастирі. Готували їжу спочатку для парафіян, а коли в монастирі проходила служба, годували всіх, хто приходив, – від безпритульного до простого перехожого. Одно слово, на вулиці накривали столи й усе, що їла братія монастиря, споживали й люди. А потім почали накривати й для самих монахів, приїжджих владик. Насправді було дуже цікаво, хоча стомлювалась, падала з ніг. Бувало, просиналась і не могла зрозуміти, чи вона в університеті, чи в монастирі. Це були надзвичайні часи.

Не могла не згадати Таня і про чудотворну ікону Божої Матері «Призри на смирення», що відбилася на склі. Вже декілька років поспіль у монастирі підтримують добру традицію: чудотворну ікону на прохання віруючих вивозять в єпархії УПЦ для молитовного вшанування. Є багато випадків зцілення. «А ми трудилися на славу Божу, тож ікона допомагала нам здавати всі екзамени», – акцентує мою увагу.

 


Будь-яка спроба – крок до своєї мрії

Прихильники здорового способу життя, натуральних продуктів і безглютенових десертів з натуральними замінниками без використання борошна знають, скільки вони коштують. А щоб приготувати, скажімо, смачний десерт із горіхового борошна, процес його виготовлення може зайняти цілий день, каже Таня. Горіхи треба спочатку підсушити в духовці, зняти шкірку, залити кип’ятком, остудити, знову залити кип’ятком і повторити все спочатку, потім перебити в блендері, тричі просіяти й тільки тоді отримаєш один продукт із усієї кількості інгредієнтів. Але воно того варте, смак десерту неперевершений. «Якщо хочете їсти, – любить говорити, – то їжте макарони по-флотськи, а десертами треба насолоджуватись. Це неправильно, що треба їсти солодке й багато, а не щось смачне, корисне й вишукане».

Часто бачимо готовий виріб, захоплюємось ним, але не завжди задумуємось над тим, скільки майстриня в нього вкладає. Знаю про це не з чуток, бо спостерігаю також за своєю донькою, яка виготовляє прекрасні  вироби з мила. Таня Міхнова все, що заробляє, фактично витрачає на закупку інгредієнтів, форм і різноманітних девайсів. Вона ніколи не уявляла себе якимось клерком чи в замкнутому офісі за комп’ютером, а творча робота – це дійсно її. Кондитерські вироби –  також мистецтво, а кожен з них – мистецький шедевр. Коли людина куштує й отримує задоволення, то почуваєшся частинкою цієї насолоди або свята, яке влаштувала для інших. Скажімо, до Дня святого Валентина Тетяна планує випікати печива-сердечка з написами про кохання. Політ фантазії не зупинити, головне мати час і бажання.

Найбільше майстриню підтримують батьки, а діти Варвара, Аня і Тимофій – найперші дегустатори. Старшій донечці Тетяни виповнилось 7, середній – 5, а найменшому сину – два з половиною рочки. Варю назвала на честь святої Варвари, яку дуже шанує. Їй моляться, щоб не померти раптовою смертю, не покаявшись, без сповіді та причастя, роз’яснює. Маленька Варя вже знає, що таке дружба, і дружить із тими, хто розуміє, що це таке.

Чоловік Василь підтримує захоплення дружини, навіть коли вона ночами не спить, бо малює печиво, а на кухні часто бракує всім місця, бо Таня повсюди розміщує форми для випічки. Розуміє, що вона не хоче залишатись без роботи, а чимось займатись, аби реалізувати себе. А ніч – найкращий час, коли ніхто не заважає.

Не відкрию Америку, коли скажу, що споживання надмірної кількості солодкого може призвести до проблем із зубами. У Таниній родині солодке люблять усі, вона ніколи не використовує замінників цукру. Іноді навіть змінює рецептуру, щоб зменшити його кількість.

Сучасні дівчата настільки «переситилися» голодними дієтами, що почали шукати й створювати рецепти легких, а головне смачних страв із фруктів, сухофруктів та інших корисних компонентів. Дієтичні десерти піднімуть настрій, а на фігурі ніяк не позначаться, каже Таня. Запитала, де вона бере ідеї, у відповідь почула: «Надихаюсь дітьми, хорошою музикою чи прочитаною книжкою, навіть гарною погодою, прокинувшись зранку й побачивши сонце. І дуже приємно, коли з подякою відгукуються люди, які спробували солодощі й залишаються постійними клієнтами».

У наш час переважна більшість майстринь не дуже хоче ділитись здобутими за кошти знаннями. Якщо ж Таню хтось просить рецепт, не відмовляє, але вважає, що все-таки необхідні практика й певний досвід, аби знати, що з чим поєднувати, що й після чого додати. Нехай інші теж розвиваються, каже, адже так не вистачає культури харчування.

На фото Таня Міхнова (справа) поряд із Лізою Глинською, переможницею другого сезону кулінарного шоу «МастерШеф 2», в якої побувала на трьох майстер-класах у Рівному. До речі, в Києві Таня також пройшла кастинг на проект, але завагітніла й на шоу не поїхала. Проте не шкодує, ще життя дасть тисячу шансів і моментів, які можна буде використати. А будь-яка спроба – це вже крок до своєї мрії.

Хтозна, можливо, мине трохи часу й ще почуємо про Тетяну Міхнову як власницю кондитерського закладу з найсмачнішими десертами. А поки що можете знайти її в соціальних мережах «Фейсбук» чи «Інстаграм». Або просто зателефонуйте (0992837435, 0960355663), аби обговорити всі деталі десерту – від кольору, крему, декору, інгредієнтів до алергії (якщо у вас є на певні продукти). Спілкування об’єднує людей.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz