Ліс можна лише відчути серцем

Минулої середи, напередодні Міжнародного дня лісу, було справжнім щастям зранку опинитися в ньому й дихати на повні груди ранковим чистим повітрям. Реально відчувати не тільки розумом зміст фрази, що «ліси – це легені планети».

Приїхали у 43 квартал Костянтинівського лісництва із юними лісоводами Костянтинівської ЗОШ І-ІІ ступенів, де вони саджали в той день деревце на території площею майже гектар. Їхня керівниця і наставниця Лідія КОРЕЧКО розповіла:

DSC_0248– Костянтинівське шкільне лісництво організували у 2012 році, відтоді школярі – постійні учасники заходів із відновлення лісів. Є учні, які цьогоріч вперше беруть участь в акції-флешмобі «Майбутнє лісу – у ваших руках», а є такі, що вже стали професіоналами в лісництві, тож навчатимуть новачків. Головне – сам процес і враження від нього. Акцію починаємо завжди в цю дату й закінчується у Всесвітній день Землі у квітні.

Буденними для школярів, захисників природи стали перемоги на обласному рівні, неодноразово перемагали й на всеукраїнських конкурсах, серед яких «Ліси для нащадків», «В об’єктиві натураліста», а також всеукраїнських акціях «Годівничка», «Зустрічаємо птахів» тощо.

Прикро, що ліси перетворилися в смітники, але збирання сміття проблеми не вирішить, каже Лідія Коречко. І погоджуюсь із учителькою, що треба міняти свідомість людини, її ставлення до природи. Тоді зміниться і сама природа. Треба цінувати й берегти те, що маємо, бо завтра його може не бути. А ще переконана, що діти, які саджають ліс і знають, яка це важка праця, ніколи не ламатимуть дерева та не нашкодять йому. Та й самі учні висловили думку: «Важко працювати, але отримуємо задоволення, зробивши корисну справу».

DSC_0269Дев’ятикласниці Аліна Басюк, Вікторія Лех і Вікторія Басиста саджають ліс і проводять флешмоби, аби закликати всіх людей наслідувати їх, збагачуючи природу. «У лісі дерева дають нам кисень, прилітає багато птахів,  живуть тварини. Кількість зниклих видів обчислюється сотнями, а повне знищення птахів може призвести до непередбачуваних наслідків для людства», – акцентували увагу дівчата.

Дехто з учнів 7-Б класу навіть образився на Лідію Юхимівну, бо не потрапив у команду. Виявляється, аби взяти участь в акції, треба спочатку пройти конкурс. Чесно кажучи, пощастило тим, у кого вчителька – класна керівниця, а саме 7-А. І, на мою думку, зробила правильно, адже ніде так не розкривається дитина, як у неформальній обстановці, й усе важливе побачити в ній чи вивчити в школі або на уроці для справжнього педагога замало. Саме тому класні керівники Костянтинівської ЗОШ організовують екскурсії, акції, де дитина як на долоні.

DSC_0310Комусь може видатися, що не потрібно багато знань, щоб саджати дерева, але це не так. Аби пройти шкільний конкурс, треба багато знати з основ лісознавства, працювати в лісництві впродовж року та перед практикою добре вивчити теорію. Звернула увагу на дівчаток-контролерок із відрами з сіянцями, які перевіряли якість посадки. Адже якщо рослина легко витягується, то, звісно, вона не приживеться. Хлопці з «мечами» слідкували за густотою насаджень. А майстер Анатолій Орешко підготував для дітей мірочки й показав крок і схему посадки. Розпочинав кожен рядок саджанець ялинки, якому вже 3 роки.

До речі, напередодні Міжнародного дня птахів юні природолюби Тинненського та Костянтинівського лісництв, що функціонують при ДП «Сарненський лісгосп», виготовили та розвішали велику кількість шпаківень і дуплянок. У кожній роботі – тепло дитячих рук, котрі з натхненням виготовляли оселі для пернатих друзів.

Особливо раділи переможці конкурсу, котрі отримали нагороди. Проте жоден учасник не залишився поза увагою, всі мають подарунки та солодощі від лісівників Сарненського лісгоспу.


Модрину використовують для будівництва

У день посадки лісу працівники лісгоспу також поспішали до школярів не з порожніми руками. Директор Олег Лехкобит, головний лісничий Сергій Белеля, начальник відділу лісових культур Анатолій Корень, інженер охорони та захисту лісу Руслан Корж та інженер лісових культур Ольга Глодовська привезли солодощі, мінеральну воду й цілу купу подарунків у кабінет Лідії Коречко – від карти «Лісові зони України», плакатів і таблиць про рідкісні тварини й рослини України до корисної літератури. Енциклопедії та інша навчально-популярна література стануть у нагоді її вихованцям. Дорослі трудилися з дітьми, а закінчивши роботу, вручили їм презенти.

ден__лiсу_3Чимало цікавої інформації учні почули від лісничого Костянтинівського лісництва Олега Зарви. Зокрема про лісосіку, види грунтів, сіянці й породи дерев, які саджали в цей день:

– Лісосіка зрубана в поточному році. На ній росла вільха. Суцільна рубка – як жнива в колгоспі. У лісівників вони тоді, коли дозріває вільха, тобто їй виповнюється понад 60 років. Зрізану лісопродукцію вивезли й після цього підготували грунт.

Працівники ДП «Сарненський лісгосп» не залишають зрубану лісосіку поза увагою. Тобто, завжди допомагають природі, саджають новий ліс, аби забезпечити безперервне невичерпне ведення господарства.

Лісосіка за складом грунту – суглинок, і коли пересихає, має щільну структуру. Інша її частина – класичний торф, болото. Аби в майбутньому тут виріс ліс, з одного боку посадили чорну вільху, в якої дуже сильна коренева система, а з іншого – ялину й дугласію (кожне п’яте деревце). Цікаво було дізнатися, що дугласія, яку висадили цьогоріч уперше, – це північноамериканський вид, що вважають швидкоростучим. Її вводять у лісництві в культури, аби побачити, як вона ростиме в умовах Полісся. Оскільки клімат змінюється, використовують рослини-інтродуценти, щоб створити різноманіття, і сподіваються, що нинішні насадження будуть більш біологічно стійкішими до кліматичних змін, що старим деревам зробити набагато складніше.

DSC_0443Реагуючи на виклики сьогодення, останнім часом перейшли на вирощування розсади в контрольованому середовищі, акцентував увагу  Олег Зарва:

– Літо дуже спекотне, і щоб мати стандартний посадковий матеріал в лісництві, започаткували вирощування сіянців сосни, ялини, модрини та дугласії в коробах – усе зосереджено в одному місці, витримується агротехніка й рослини мають достатню кількість вологи, що є основою росту. У цьому році виростили 1 млн 50 сіянців сосни, 25 тис. – модрини і 15 тис. – дугласії. Дві останні вводимо для біорізноманіття.

Колись модрину започаткували в нашій зоні поляки. Тепер, їдучи мостом через Горинь, можна звернути увагу на поодинокі дерева модрини, що ростуть внизу по обидва боки. До 1939 року з панської Польщі привозили сіянці і вводили їх у наших умовах із метою побудови мостів. Але вона є листопадним хвойним деревом. Коли вдаряють перші заморозки, хвоя набуває багряно-жовтого забарвлення, і коли дивишся на рівненькі молоді посадки, кожен десятий її сіянець у ряду створює неймовірний пейзаж. За ростом удвічі випереджає сосну і особливістю є те, що модрина не боїться грибків, гниття, її використовують для будівництва в місцях із надлишком вологи.

DSC_0371
Фото Василя СОСЮКА та з архіву лісового господарства.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz