Приносять у світ добро

Минулого четверга відзначали Міжнародний день людини з синдромом Дауна. У районній дитячій бібліотеці працівники районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді з допомогою майстрів виробничого навчання ВПУ № 22  організували сонячним діткам та їхнім мамам кулінарний майстер-клас.

В. о. директорки Центру Олена Головей подякувала і працівникам книгозбірні, і батькам, і всім учасникам дійства за співпрацю.

До речі, це вже не перший захід, що відбувається в книгозбірні з метою привернути увагу спільноти Сарненщини до проблем тих, хто має особливі потреби. Присутні переглянули світлини та відеоролик з однойменною назвою реалізованого проекту «Сонячні промінчики», згадали всі моменти зустрічей, які прокоментувала  заступниця директорки районної дитячої бібліотеки Валентина Гольонко.

DSC_0588Практичний психолог РЦ СССДМ Руслана Гега вела мову про таланти сонячних діток. Так, Аліна декламувала вірш, а Лідія співала пісеньку, яку написала сама. Після виступу маленьких акторів справжні майстрині своєї справи, майстри виробничого навчання ВПУ № 22 Сніжана Галушко та Надія Сущик допомогли малечі та батькам освоїти мистецтво розпису медово-імбирних пряників, які називають печивом щастя. Також презентували рецепт і світлини всілякого печива, яке виготовляють учні професійного училища до різноманітних урочистих подій. Розповіли, що таке айсинг (прикраса з цукрової пудри та яєчного білка).

Діти розмалювали й подарували печиво найріднішим людям –мамам, після чого зробили спільне фото.

Звернула увагу на чудові фартушки на сонячній малечі. Не розкриватиму секрету, як саме, але їх виготовили власноруч працівники районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.

Усі учасники отримали подарунки від РЦ СССДМ, корпорації «Братерство без кордонів» і підприємниці Олени Данильчик. До речі, син пані Олени, яка ніколи не залишається осторонь благодійних справ і підтримує по материнському діток, працює в Трускавці, теж допомагаючи малечі з особливими потребами.

DSC_0630
Фото Василя СОСЮКА.

Інклюзивне чи індивідуальне навчання?

Поки дітей розважали казкові герої підліткового клубу «Юність», заступниця голови райдержадміністрації Наталія Параниця запросила батьків за круглий стіл, аби поспілкуватись про насущні проблеми  щодо здоров’я, виховання та соціального захисту особливих дітей.

У заході взяли участь також заступниця начальниці Управління праці та соціального захисту населення Людмила Лохвич, директорка Інклюзивно-ресурсного центру Людмила Свінціонік, завідувачка дитячою поліклінікою Людмила Садовнік, в.о. директорки Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Олена Головей, практичний психолог Руслана Гега та логопед Інна Примак , координатор корпорації «Братерство без кордонів»  Олександр Хомич, заступниця директорки районної дитячої бібліотеки Валентина Гольонко та директорка ЦС ПШБ Діана Тимощук.

Наталія Параниця акцентувала увагу присутніх на тому, що за останні три роки в Україні за сприяння дружини Президента Марини Порошенко почала розвиватися інклюзія – інклюзивні класи й допомога для таких дітей, які її потребують. Відрадно також, що книгозбірня в минулому році реалізувала проект «Сонячні промінчики», про що розповіла Валентина Гольонко.

Людмила Свінціонік детально зупинилася на роботі інклюзивно-ресурсного центру. Наголосила на комплексній оцінці, яку дітям необхідно проходити завчасно. Адже тільки після цього малечі призначають спеціаліста, з яким вони займатимуться. Закликала не боятися прийти в Інклюзивно-ресурсний центр, де вони зможуть розвиватися.

Людмила Садовнік розповіла, що сьогодні невелика кількість дітей, які народжуються з синдромом Дауна, мають вади серця, що є великою перешкодою для їхньої реабілітації. Санаторно-курортного лікування теж бракує через нестачу путівок. Спостерігаючи за дітьми, з якими працюють аніматори, зауважила лікарка, можна з упевненістю сказати, хто відвідує інклюзивні заняття, а хто залишається вдома, на індивідуальному навчанні.

То яку ж освіту обрати? З цього приводу розгорнулася справжня дискусія. Обговорили всі «за» і «проти», і спеціалістам таки вдалося переконати батьків і довести переваги  інклюзії. Принаймні, у мене таке склалося враження. Адже жодна дитина не має відчувати себе іншою – це головне завдання інклюзії.

Інтернати чи індивідуальне навчання безперечно дають знання, але відбирають можливість спілкуватися, стають на заваді соціалізації таких учнів. І сьогодні вже більше шкіл приймають їх в інклюзивнв класи.

Відповіла на запитання присутніх і Людмила Лохвич. На сьогодні в Управлінні праці та соціального захисту населення призначають 15 видів допомог. Людмила Лохвич ознайомила з тDSC_0541ими, що надають особам з інвалідністю із дитинства. Скажімо, якщо до 2012 року опіку та піклування встановлювали органи місцевого самоврядування, то тепер встановити чи обмежити  недієздатність може тільки суд. І ще один момент. Опіку встановлюють лише на два роки (раніше було довічно). Тож документи важливо готувати завчасно.

Цікавились мами сонячних дітей і пільгами на проїзд. З одного боку, як супроводжуючі, вони мають таке право згідно з законодавством. Але в районі на відповідну програму гроші не виділяли через обмежений бюджет, і безкоштовний проїзд в автобусах і маршрутках не передбачений. Скажімо, на рік на перевезення потрібно майже 7 мільйонів гривень. А це величезні кошти, яких просто немає. Але відшкодовують поки що пільги на проїзд у залізничному транспорті.

Насамкінець, задумалась, чому на світ з’являються сонячні діти? Можливо, вони є якимось знаком нам, певним випробуванням із одного боку, а може, й подарунком – з іншого. Бо ті, хто спілкувався з ними, знають, які вони ласкаві, привітні, і скільки добра несуть у цей світ.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz