«Психолог – це не казкова фея, що має чарівну паличку»

Психологія, будучи вченням про душу, взяла початок із давніх-давен і пройшла чимало переломних етапів у своєму становленні. Ще двадцять років тому ця наука у свідомості людей сприймалася як ноу-хау, на перший погляд, нічим невіддільною від психіатрії, а її фахівці «наосліп» формували себе як професіоналів.

Сьогодні без кваліфікованих психологів утруднений робочий процес у закладах освіти, на підприємствах, тому суспільство істотно відчуло потребу в «лікарях душі», професіоналах, які без медикаментозного втручання можуть відновити емоційну рівновагу людини, допомогти у вирішенні складних життєвих ситуацій, повернути радість до життя. Чому психологія нині популярна – здатні відповісти самі фахівці. Тож напередодні професійного свята про це поспілкувалась із кандидатом психологічних наук, практичним психологом  Сарненського педагогічного коледжу РДГУ Катериною КЛИМЕЦЬ.

Вона зацікавилася наукою про внутрішній світ людини ще зі шкільної лави, коли писала не одну наукову роботу. Згодом опановувала фах у Рівненському державному гуманітарному університеті, здобувши освітній рівень магістра. А у 2015-му, закінчивши аспірантуру Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, захистила дисертацію та отримала науковий ступінь.

Катерина Валеріївна позиціонує себе як дитячий психолог. Визначитися із напрямком діяльності допомогла робота над науковим дослідженням у ДНЗ № 52 м. Рівне. Тож не дивно, що у створеному з колегами Юлією Дударик та Оленою Лешкевич Центрі психологічного розвитку «Я в +» Катерина Климець працює саме з дітками.

– Катерино, розкажіть, хто такий психолог?

– Психолог – це фахівець, який отримав відповідну освіту, володіє знаннями із психологічної діагностики, надає індивідуальні консультації та за допомогою конкретних методів і вправ коректує психологічний стан людини.

Варто розуміти, що психолог – це не психіатр! На жаль, побутує безпідставне упередження: не піду до психолога, бо я ж не психічно хворий. Як аргумент зазначу: психолог – це той, хто працює з душевними переживаннями, невдалим життєвим досвідом людини, допомагає вирішити складні буденні ситуації, але не призначає медикаментозне лікування чи ставить діагнози.

Чому сучасне покоління істотно відчуло потребу в «лікарях душі», тоді як старше досі налаштоване переважно скептично?

– Ми ж рухаємося в Європу, а в європейській спільноті практика відвідувати психологічні сеанси є звичною. Думаю, наша молодь хоче рівнятися на такі стандарти. Та й що казати, події реальності сприяють потребі виговоритися, звільнити мозок і душу від проблем.

Старше покоління також починає змінювати уявлення про психологів, однак не настільки швидко. Вважаю, це через звичку «не виносити сміття з дому», що міцно вкорінилась у свідомості людей за радянських часів. Або безпідставне побоювання, що «поділюсь проблемами з психологом, а він про них розкаже ще комусь».

– А насправді це не так? Є гарантії, що ніхто не дізнається?

– Звісно, не так, адже кожен фахівець керується кодексом психолога, одним із пунктів якого є принцип конфіденційності. Згідно з ним, психолог зобов’язаний дотримуватися таємності в усьому, що стосується взаємин із клієнтом, його приватного життя і життєвих обставин. Винятком є випадки, коли виявлені симптоми небезпечні для клієнта й інших людей, і психолог зобов’язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.

В яких випадках варто звертатися до психолога?

– Оскільки більше практикую дитячу психологію, то спершу окреслю випадки, коли батькам необхідно бити на сполох: якщо проблема, що пов’язана з дитиною, має психологічний характер (агресія, конфліктність, страх, ознаки гіперактивності тощо) та тривалий час не вирішується самостійно; батьків щось тривожить у дитячій поведінці, але вони не можуть зрозуміти причину; у дорослих виникає підозра, що малюк відстає в розвитку від однолітків; у сім’ї є проблеми, які відображаються на дитині. Це, на мою думку, основні чотири індикатори.

А щодо дорослих, то зазвичай ідуть, коли є необхідність подолати певні страхи, депресивні стани, кризові життєві ситуації, психологічні травми, горе, проблеми в спілкуванні, конфлікти, самотність, втрату сенсу життя тощо.

– За скільки часу або за яку кількість зустрічей із психологом реально отримати результат?

– По-перше, все індивідуально: хтось за дві-три консультації відчуває моральне полегшення, комусь треба значно більше зустрічей, щоб позбутися душевного тягаря. По-друге, швидкість вирішення проблеми залежить від запиту клієнта. Наведу приклад у контексті дитячої психології: якщо батьків цікавить рівень психологічної готовності дитини до школи, то це питання реально вирішити навіть за один раз, водночас проблеми дитячої агресивності або гіперактивності за сеанс не позбутися.

Прикро, коли батьки думають, що психолог – це казкова фея з чарівною паличкою, яка за разову консультацію зробить дитину доброю, чемною, розумною… Таке помилкове уявлення значно ускладнює процес терапії.

– Чи є випадки, коли не можна допомогти?

– Так, буває. Особливо коли клієнт приходить «для галочки», тобто без мотивації, бо його спонукають до цього оточуючі. Якщо фахівець відчуває, що ситуація, яка потребує вирішення, для нього непосильна, він зобов’язаний «передати» клієнта іншому компетентному спеціалістові.

– Якими якостями повинен володіти сучасний психолог?

– Цілком логічно, що, якщо психолог приємний клієнту як людина, то буде корисним і як фахівець. Тому, окрім набору професійних якостей, він повинен бути особистісно привабливим і володіти такими рисами, як: доброта, толерантність, альтруїзм, товариськість, оптимістичність, ввічливість, почуття гумору, самокритичність, комунікабельність, емпатійність, емоційна врівноваженість тощо.

Для успішної фахової реалізації він зобов’язаний бути професійно компетентним, ерудованим, спостережливим й уважним до деталей, наполегливим у роботі й трудолюбивим, стійким до стресу, мати достатній інтелектуальний розвиток, відзначатися критичністю мислення, прагненням до постійного професійного зростання, дотримуватися професійної етики й ін.

– У кожній роботі є «плюси» та «мінуси». Розкажіть про переваги й труднощі Вашої діяльності.

– До позитивних аспектів роботи психолога належать можливість вирішити, в першу чергу, власні психологічні проблеми, допомагати людям долати життєві труднощі, краще розуміти співрозмовника на вербальному та невербальному рівні (за позою, мімікою, жестами). Задля того, аби спеціалісту не втрачати компетентність, необхідно постійно вдосконалюватися, а це й сприяє саморозвитку.

Негатив полягає у втраті особистісних ресурсів, душевній втомі, переживанні проблем клієнта як особистих, великій відповідальності, високій конкуренції на ринку праці та низькій заробітній платі в державних структурах.

– Чи звертаються психологи до психологів?

– Кожному психологові корисно мати власного психолога, однак для рядового фахівця це розкіш.

Ті, хто працює в закладах освіти на відповідній посаді, погодяться, що психологічний релакс можна отримати під час методичних об’єднань, круглих столів, тренінгів, під час спілкування з колегами, де обговорюють окремі нюанси професійних ситуацій. Та й частенько за чашкою кави, під час перерви ділимося один з одним наболілим, особистим.

Окрім того, наставниками психологів можна вважати методистів психологічної служби району й області.

– Чи існує рецепт успіху в карєрі психолога?

– Досягнути успіху можна лише тоді, коли вибір професії не випадковий, коли серце «горить» альтруїзмом, цікаво пізнавати себе й інших, коли хочеш працювати не тільки заради грошей, а й допомоги, підтримки та змін на краще як окремої особистості, так суспільства в цілому!

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz